Справа № 560/4128/20
іменем України
01 березня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019-2020 роках (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком), зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019-2020 роках (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком).
Ухвалою від 19.02.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 .
На виконання ухвали суду позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що дізнався про існування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 в травні 2020 року. Також вказав, що про порушення своїх прав дізнався 14.07.2020 з листа Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
Оцінивши наведені підстави для поновлення строку звернення до суду, суд вважає їх неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Строки звернення до суду з відповідними позовними заявами визначені з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї належить застосовувати відповідні правові наслідки встановлені законом, у цьому випадку статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об'єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов'язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.
При цьому, законодавець пов'язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізнатися про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
Поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно з статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Ця позиція кореспондується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2018 рік необхідно обраховувати з 30.09.2018, за 2019 рік - з 30.09.2019.
Позивач, в свою чергу, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в період з 2018 року по 2019 рік, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом або унеможливлювали позивачу вчасно, тобто до 30 вересня кожного року, дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів стосовно нарахування разової грошової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки з позовними вимогами в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019 році (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком) та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019 році (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком), позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, тому суд вважає за необхідне позовну заяву в частині зазначених позовних вимог залишити без розгляду.
Керуючись частиною 3 статті 123, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019 році (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком) та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти як учаснику бойових дій за період 2018 року (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2019 році (у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком) залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя О.Л. Польовий