Справа № 560/8863/20
іменем України
01 березня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову відповідача від 19.08.2020 №1477/07.05/2020 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, зобов'язати відповідача надати статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ) та приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі по тексту - Положення №302).
Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії), особою з інвалідністю ІІ групи. Вказала, що звернулась до відповідача з заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ та видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Відповідач відмовив у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення, оскільки позивачка не надала документи, які підтверджують її участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки подані документи підтверджують її участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Вказані обставини підтвердила у відповіді на відзив. Просила позов задоволити.
У відзиві на позов та у запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачка не надала належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони. Вважає, що правові підстави для встановлення позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення відсутні.
Ухвалою від 29.12.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
12.08.2020 позивачка - ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації з заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Листом від 19.08.2020 №1477/07.05/2020 відповідач відмовив позивачці у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв'язку з тим, що остання не надала документи, які підтверджують її участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Вважаючи протиправною таку відмову, позивачка звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує викладене нижче.
Відповідно до пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ.
Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частина 2 статті 7 доповнена пунктом 9 згідно із Законом від 15.06.2004 №1770-IV.
Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII є докази залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та наявність у особи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 №90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивачки до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ, немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 27.02.2019 по справі №149/3307/16-а , від 10.10.2019 по справі №810/4584/18, від 20.12.2019 по справі №315/594/15-а, від 26.02.2020 по справі №377/196/17 та від 27.04.2020 по справі №826/15761/17.
Також суд звертає увагу на те, що у постановах від 10.10.2019 по справі №542/240/17 та 27.02.2020 по справі №537/5039/16-а Верховний Суд зазначив, що з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Крім цього, у вказаній пояснювальній записці відмічено, що перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.
Верховний Суд у згаданих рішеннях наголошував на тому, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, за умови надання відповідних підтверджуючих документів.
Позивачка подала довідку ВАТ "Стожари" від 05.03.2009 №22, відповідно до якої ОСОБА_1 з 14.08.1986 по 23.08.1986 була направлена у відрядження для надання допомоги по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в закритій зоні м. Чорнобиль.
Також відповідно до довідки ВАТ "Стожари" від 13.02.2009 №11 позивачка була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, з 14.08.1986 по 23.08.1986, та з 20.09.1986 по 20.10.1986.
Водночас, сам по собі факт залучення позивачки до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є доказом залучення її до складу формувань Цивільної оборони.
Таким чином, при зверненні до відповідача ОСОБА_1 не подала будь-яких достовірних доказів, які б свідчили про залучення безпосередньо її чи підприємства, на якому вона працювала, до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи наведене, у відповідача не було достатніх підстав для встановлення позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ, тому відмова Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації від 19.08.2020 №1477/07.05/2020 є правомірною.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації (вул. Лесі Українки, 105, Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501 , код ЄДРПОУ - 03198474)
Головуючий суддя О.Л. Польовий