01 березня 2021 року Справа № 480/6960/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6960/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення № 542470 від 13.11.2019 року.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки протягом 2019 року вона перебувала на обліку як безробітна у Сумському міському центрі зайнятості. Отримати дохід, необхідний для призначення субсидії, вона не могла з причин, що не залежать від неї. Отже, факт перебування на обліку як безробітної дає їй право на призначення субсидії.
Ухвалою від 19.10.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки у ОСОБА_1 нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та нею або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії. Врахувати вимоги абзацу 7 підпункту 3 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, (в редакції, що діяла в спірний період) не вбачалося можливим, оскільки доходи у вигляді щомісячної грошової допомоги як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, остання отримувала не протягом всього періоду, який враховується під час призначення житлової субсидії. Позивач у заяві від 10.11.2019 не виявила бажання про розгляд останньої на засіданні Комісії, про що власноручно зазначила в заяві, тому департаментом вимоги Положення щодо можливості винесення заяви на розгляд Комісії не застосовувалися.
Представником позивача подана відповідь на відзив, згідно з якою з боку відповідача мала місце недобросовісна поведінка, оскільки при подачі заяви працівники відповідача запевнили його, що субсидію буде призначено і без комісії, а у випадку винесення даного питання на розгляд комісії бути затягнуто процес прийняття про призначення субсидії, в чому позивач не був зацікавлений. Отже, приймаючи рішення про відмову у наданні субсидії, позивачу не було надано роз'яснень про необхідність ініціювання ним передачі його заяви про призначення субсидії на розгляд спеціально утвореної комісії.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що пояснювальною запискою провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільг Сергієнко В.В., яка здійснювала прийом документів житлової субсидії ОСОБА_1 , підтверджується, що саме позивачка виявила не бажання розглядати подану заяву про призначення житлової субсидії відповідною комісією, про що власноручно і вказала у заяві. Тому підстави для її розгляду відповідною комісією були відсутні. З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в департаменті як отримувач житлової субсидії з вересня 2015 року.
11.10.2019 позивачем було подано до департаменту заяву про призначення та надання житлової субсидії з жовтня 2019, в якій остання зазначила, що її заява не потребує окремого розгляду комісією по розгляду питань, пов'язаних з отриманням житлових субсидій, призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та по прийняттю рішень про включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформації про адресу фактичного місця проживання пільговика, утвореної виконавчим комітетом Сумської міської ради (раді - Комісія).
Рішенням департаменту від 13.11.2019 № 542470 позивачу було відмовлено у призначенні житлової субсидії з жовтня 2019 року, оскільки у останньої нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та нею або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що умови та порядок призначення житлової субсидії регулюється Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції, що діяла в спірний період) (надалі - Положення).
Згідно з п.3 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 4 Положення №848 встановлено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Відповідно до пункту 9 Положення №848 призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення - у даному випадку відповідач.
Пунктом 50 Положення (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України у порядку, встановленому Фондом та Мінсоцполітики; доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також групу платників єдиного податку, до якої належить фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, - ДФС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.
Пунктом 35 Положення (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що для розрахунку житлової субсидії з початку опалювального сезону враховуються середньомісячний сукупний дохід осіб за І і II квартали поточного календарного року.
Так, департаментом було встановлено, що у період з 01.01.2019 по 31.03.2019 доходи у позивача були відсутні, а з 01.04.2019 по 30.09.2019 отримувала дохід, у вигляді щомісячної грошової допомоги як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу у розмірі 5559,00 грн., та позивачем або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Згідно з підпунктом 3 пункту 14 Положення (в редакції, що діяла в спірний період) житлова субсидія не призначається коли у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДПС, Пенсійного фонд) України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи зазначене вище, рішенням департаменту від 13.11.2019 № 542470 ОСОБА_1 було правомірно відмовлено у призначенні житлової субсидії з жовтня 2019 року, оскільки у останньої нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та нею або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Разом з цим слід зазначити, що відповідно до абзацу 7 підпункту 3 пункту 14 Положення (в редакції, що діяла в спірний період) встановлено, що житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим підпункту З пункту 14, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду: отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по догляду за особами з інвалідністю І і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю.
Однак врахувати вимоги даного абзацу до заяви позивача від 11.10.2019 не вбачалося можливим, оскільки доходи у вигляді щомісячної грошової допомоги як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, остання отримувала не протягом всього періоду, який враховується під час призначення житлової субсидії.
При цьому щодо доводів позивача про те, що її заяву не було передано на розгляд комісії суд вважає необхідним відмітити, що згідно з п.15 Положення №848 за наявності умов, зазначених у пункті 14 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися, крім випадків, зазначених у підпункті 1 (за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що опалювана площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 120 кв. метрів для квартири, 200 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках) і підпункті 7 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).
Пунктом 43 Положення №848 визначено чіткий перелік документів, які подає особа для призначення житлової субсидії, однак, даним переліком не передбачено подання окремих додаткових заяв щодо направлення документів на розгляд комісії. Більше того, згідно з п.48 Положення №848 під час прийому документів для призначення житлової субсидії забороняється вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням.
Водночас, наказом Міністерства соціальної політики України від 02.05.2018 №604 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) була затверджена форма «Заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі через АТ «Ощадбанк», якою було передбачено «У разі якщо прийняття рішення щодо моєї заяви потребує окремого рішення місцевих органів виконавчої влади / органів місцевого самоврядування або утвореної ними комісії, прошу розглянути / не розглядати мою заяву відповідними органами або утвореною ними комісією (підкреслити потрібне).»
Тобто, під час подання заяви повинно бути підкреслено слова «розглядати» або «не розглядати» заяву відповідним органом (комісією).
Як вбачається із заяви позивача від 10.11.2019р., остання у відповідній графі зазначила «прошу розглядати без комісії», про що поставила свій підпис.
Тому підстави для її розгляду відповідною комісією були відсутні.
Разом з цим, суд не погоджується із посиланнями представника відповідача на пояснювальну записку провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільг Сергієнко В.В., яка здійснювала прийом документів житлової субсидії ОСОБА_1 , як на доказ того, що саме позивачка виявила не бажання розглядати подану заяву про призначення житлової субсидії відповідною комісією, оскільки факт волевиявлення особи щодо розгляду поданих нею документів відповідною комісією має бути зазначений у заяві про призначення житлової субсидії шляхом проставлення відмітки про це та засвідчуватися власним підписом.
Згідно з ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність свого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова