26 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7765/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
23.12.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.12.2020 №2456 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789 від 05.11.1991 (у редакції Закону від 17.01.2002);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 08.12.2020 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789 від 05.11.1991 (у редакції Закону від 17.02.2002) та виплачувати у розмірі 90% від суми нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими відповідно до довідки, виданої Полтавською обласною прокуратурою від 25.11.2020 №21-722 вих20, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Про порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив про протиправність відмови відповідача у призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/7765/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 22/.
12.01.2021 надано відзив, у якому представник відповідача, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що станом на час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за вислугу років позивач не мав достатнього стажу роботи для призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 25-32/.
27.01.2021 від позивача надійшли додаткові докази у справі /а.с. 34/.
28.01.2021 позивачем надано клопотання про призначення справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с. 35/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 клопотання ОСОБА_1 про призначення справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи задоволено: призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 03.02.2021 /а.с. 36/.
02.02.2021 позивачем надано клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 40/.
03.02.2021 представником відповідача надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача /а.с. 41/.
У судове засідання 03.02.2021 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до положень пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення адміністративної справи здійснено судом у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював в органах прокуратури з 07.05.2002, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с. 7-15/.
У трудовій книжці позивача наявна, зокрема, наступна інформація:
- з 01.09.1997 навчання у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого;
- робота в органах прокуратури Дніпропетровської області з 07.05.2002 по 13.03.2003;
- робота в органах прокуратури Запорізької області з 17.03.2003 по 17.12.2010;
- робота в органах прокуратури Полтавської області з 20.12.2010 по 22.10.2014;
- робота у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Автосервіс-Альянс" з 23.10.2014 по 12.01.2015;
- робота в органах прокуратури Полтавської області з 10.08.2015 по 31.07.2020.
08.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру".
Рішенням відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.12.2020 №2456 позивачу відмовлено у призначені пенсії за вислугу років. Рішення вмотивоване тим, що стажу роботи позивача на посадах прокурорів недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII. Стаж роботи позивача за вислугу років складає 19 років 09 місяців 07 днів, у тому числі на посадах прокурорів 17 років 05 місяці 04 дні /а.с. 28/.
Не погодившись із вищезазначеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (у редакції, яка була чинна на момент роботи позивача в органах прокуратури) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII), частиною першою статті 86 якого визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2020 і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Згідно з частиною шостою вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема: час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Згідно зі статтею 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Як вищезазначено, згідно з рішенням відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.12.2020 №2456 вислуга років позивача становить 19 років 09 місяців 07 днів, стаж роботи на посадах прокурора - 17 років 05 місяці 04 дні.
Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , до стажу за вислугу років позивача зараховані наступні періоди: половина строку навчання в юридичному вузі, періоди роботи в органах прокуратури з 07.05.2002 по 13.03.2003, з 17.03.2003 по 17.12.2010, з 20.12.2010 по 22.10.2014, з 10.08.2015 по 31.07.2020.
Водночас, у трудовій книжці позивача, яка залучена до матеріалів справи, наявна інформація щодо роботи позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Автосервіс - Альянс" у період з 23.10.2014 по 12.01.2015 /а.с. 12/. Проте у спірному рішенні відсутня інформація щодо зарахування зазначеного періоду роботи до вислуги років ОСОБА_1 .
Крім того, ГУ ПФУ в Полтавській області не зазначено (у роках, місяцях, днях), який саме строк навчання позивача у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого зарахований до вислуги років позивача.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що ГУ ПФУ в Полтавській області повинно діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів необхідно вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.12.2020 №2456 та зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2020 про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру", з прийняттям вмотивованого рішення, з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.12.2020 №2456.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2020 про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру", з прийняттям вмотивованого рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволення інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна