Справа № 420/2997/21
02 березня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/2997/21, за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеської міської ради про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування припису, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеської міської ради про:
визнання протиправними дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради ОМР щодо залишення без розгляду заяви листом від 10.12.2020 року (вих№№0113/793/0 від 10.12.2020 року) про надання висновку щодо продовження строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності;
зобов'язання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повторно розглянути запит від 08.12.2020 року;
визнання протиправним та скасування припису №112854 від 23.02.2021 року про демонтаж тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог (припису) про демонтаж тимчасової споруди №112854 від 23.02.2021 року про здійснення демонтажу тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів 66, власними силами за власний рахунок і звільнити тимчасову споруду від продукції та товару у строк до 01.03.2021 року, до ухвалення судом рішення по справі (вх.№10172/21 від 01.03.2021р.).
В обґрунтування вищевказаного клопотання представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зазначено, що існує загроза самостійного знесення Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради тимчасової споруди за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів 66, що у подальшому може призвести до додаткового судового тягаря для захисту своїх прав, часових та майнових витрат.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження по адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду не зупиняє дію припису №112854 від 23.02.2021 року про демонтаж тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 .
У свою чергу, види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини 1 якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною 2 цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому суд, вирішуючи це питання повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана у порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування реального виконання у майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині 2 статті 150 КАС України.
Зупинення дії, зокрема, індивідуального акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Поряд із цим, стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, у тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).
Тобто, законодавець встановив обов'язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.
Суд враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Судом встановлено, що 23.02.2021 року, Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради винесено припис №112854 про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 .
На думку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до винесення рішення по справі може самостійно демонтувати тимчасову споруду позивача.
Тобто, фактично, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 базується на припущеннях про можливий демонтаж тимчасової споруди.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що побоювання позивача з приводу ускладнення у майбутньому виконання рішення суду не можуть бути визнані судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки, являються лише суб'єктивними судженнями позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачеві.
Крім того, суд зазначає, що елемент вуличної торгівлі не є капітальною спорудою та не передбачає влаштування фундаменту. Тобто, при примусовому демонтажі тимчасових споруд може відбуватись лише перенесення останніх у будь-яке інше місце для подальшого зберігання та за необхідністю - повернення на попереднє місце розташування.
Окремо варто звернути увагу, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оскаржуваної вимоги (припису) про демонтаж тимчасової споруди. Посилання на відповідні норми чинного законодавства України щодо протиправності оскаржуваного акту не може вважатись його очевидною протиправністю.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/2997/21, за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеської міської ради про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування припису, шляхом зупинення дії вимог (припису) про демонтаж тимчасової споруди №112854 від 23.02.2021 року про здійснення демонтажу тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів 66, власними силами за власний рахунок і звільнити тимчасову споруду від продукції та товару у строк до 01.03.2021 року, до ухвалення судом рішення по справі - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.В. Балан