Справа № 420/308/21
01 березня 2021 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву про поновлення процесуального строку за вхід. № ЕП/5158/21,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 12.01.2021 року відкрито провадження по справі в порядку ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року позовну заяву - залишено без руху (ч. 13 ст. 171 КАСУ), у зв'язку із порушенням строку звернення до суду .
25.02.2021 року на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована наступним.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно ч. 4 ст. 17 прим. 1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, з огляду на вищенаведене слід прийти до висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Дана позиція кореспондується відповідними висновками Верховного Суду викладених в постанові від 06.02.2018 року по справі № 607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
27 лютого 2020 року Конституційний Суд України рішенням №3-р/2020 у справі 1-247/2018 (3393/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак позивач мав обґрунтовані законні підстави вважати, що відповідач добровільно здійснить перерахунок разової грошової допомоги до 30 вересня 2020 року.
Враховуючи, що такого перерахунку не відбулося позивач звернувся 29.12.2020 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про здійснення нарахування та в установленому порядку виплатити мені за 2020 рік разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Проте, листом директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 04.01.2021 № 02-К-67798/1 відмовлено у проведенні перерахунку грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Крім того, прошу суд врахувати, що відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
На всій території України карантин запроваджено з 12 березня 2020 року та неодноразово продовжувалися Урядом, у тому числі й по даний час.
Розглядаючи заяву, суд виходить з наступного.
Cуд не приймає доводи позивача щодо початку перебігу строку звернення до суду з 30 вересня відповідного року, з посиланням на позицію Верховного Суду викладену в постанові від 06.02.2018 року по справі № 607/7919/17 з огляду на наступне.
Верховний суд у Постанові від 14.05.2019 року по справі № 815/3087/18 висловив правову позицію:
«..Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України у редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд не приймає доводів касаційної скарги, що про порушення свого права позивач дізнався у червні 2018 року, оскільки одноразова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, тому позивач повинен був дізнаватися про порушення своїх прав щороку при її отриманні в розмірі, меншому ніж передбачено законом….».
Крім того, слід звернути увагу представника позивача на правовий висновок ВП ВС у постанові № 755/10947/17 від 30.01.2019 р.
«…Нормами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні положення містять і Цивільний та Господарський процесуальні кодекси України.
Однак у зв'язку із нестабільністю судової практики, поширеними випадками винесення судами касаційної інстанції судових рішень які протирічать одне одному у практикуючих юристів виникає закономірне питання - яку саме правову позицію слід використовувати при побудові стратегії судового захисту.
У постанові Великої Палати, яке пропонується до уваги, остання спробувала відповісти на таке питання.
В цій справі точкою зіткнення правових позицій сторін у справі стало те, яку ж саме позицію Великої Палата та Верховного Суду необхідно застосувати для визначення юрисдикційного спору щодо оскарження дій приватного нотаріуса як державного реєстратора речового права.
В своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
На думку суду, саме такий підхід доцільно використовувати при застосуванні висновків Верховного Суду.
Також суд не приймає доводи щодо запровадження карантину з 12 березня 2020 року та неодноразово продовжувалися Урядом, у тому числі й по даний час.
17.07.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)» від 18.06.2020 р. № 731-ІХ (далі - Закон № 731- IX).
Цим законом було внесено зміни до прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо поновлення/продовження процесуальних строків у зв'язку з карантином.
Згідно з п. 2 розділу II Закону № 731 - IX продовжені строки закінчуються протягом 20 днів після набрання чинності Закону № 731 - IX:
« 2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту З розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом».
З огляду на те, що Закон № 731 - ІX набрав чинності 17.07.2020 р., продовжені процесуальні строки повинні закінчитися 06.08.2020 р.
Приписами ч. 2 ст.44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду, на вказане позивач може звернутися із вимогою про визнання поважними причин пропуску строку.
Позивач вказує, що звертався листом до директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 04.01.2021 № 02-К-67798/1, яким відмовлено у проведенні перерахунку грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, вказана обставина, на думку суду є поважною, з урахуванням поданої позивачем заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.
У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи “Бочан проти України”, “Смірнова проти України”, “Федіна проти України”, “Матіка проти Румунії” та інші).
Також суддя роз'яснює, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Керуючись ст.ст. 9, 123, 160, 161, 171, 256, 294 КАС України, суд,
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.