Справа № 420/2292/21
01 березня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову в адміністративній справі №420/2292/21, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082140920292 від 02.04.2014 року, яка подана ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 22.02.2021 року адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради був залишений без руху та позивачу встановлений 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
26.02.2021 року позивачем через канцелярію суду було подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №420/2292/21, в якій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради просить суд:
- заборонити здійснювати будь-які підготовчі та будівельні роботи на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії роботи на об'єкті будівництва за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 34
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухомого майно встановлено, що горищне приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 444,6 кв.м, належало відповідачу на підставі договору дарування №4797 від 29.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.
В квітні 2014 року Інспекцією ДАБК в Одеській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового дахового приміщення під окремі квартири без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1 за №ОД082140920292, яка була подана ОСОБА_1 .
При цьому у поданій відповідачем Декларації зазначено наступні відомості: вид будівництва - реконструкція нежитлового дахового, приміщення під окремі квартири без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія складності - II; технічний нагляд здійснюється ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат ІТ №001975; проектувальник «Експресс-проект» ЛТД, сертифікат 20923801; авторський нагляд здійснює ОСОБА_3 .
Водночас заступником начальника інспекційного відділу № 1 Управління Лисим С.О. із залученням представників Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, начальника дільниці № 2 КП «ЖКС «Порто-Франківський» Акули Ю.М., начальника відділу інспекційного контролю Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради Стоянова Ф.Ф. було здійснено комісійне обстеження об'єкта будівництва за адресою; АДРЕСА_1 .
У ході здійснення вказаного обстеження встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру нерухомих пам'яток України встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний номер 708-Од.
Разом з тим, відповідно до даних містобудівного кадастру Одеської міської ради (http://service.ombk.odessa.ua) встановлено, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції горищних приміщень за адресою: м, Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 34, не видавались.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку внесення об'єктів будівництва до IV та V категорій складності» від 27.04.2011 року №557 пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення віднесені до IV (четвертої) категорії складності.
Таким чином, у декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082140920292 наведені недостовірні дані в частині зазначення класу наслідків об'єкту будівництва, чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №466 від 13.04.2011 року.
В подальшому, 27.11.2020 року посадовою особою Управління, а саме заступником начальника інспекційного відділу №1 Управління Лисим С.О. із залученням представників Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, начальника дільниці №2 КП «ЖКС «Порто-Франківський» Акули Ю.М., начальника відділу інспекційного контролю Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради Стоянова Ф.Ф. здійснено комісійне обстеження об'єкта будівництва за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 34.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухомого майна встановлено, що дахове приміщення площею 444,6 кв.м по АДРЕСА_1 належить замовникам будівництва ОСОБА_4 (громадянин Ізраїлю) та ОСОБА_5 (громадянин США) на підставі договорів купівлі-продажу за № 1760 та № 1761 від 24.09.2020 року.
Також, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухомого майна встановлено, що приміщення горища площею 460,4 кв.м по АДРЕСА_1 належить замовникам будівництва на підставі договору купівлі-продажу за №463 від 05.08.2020 року.
Так, за результатами обстеження зафіксовано факт виконання власниками самочинних будівельних робіт з підвищенням висотних відміток покрівлі будинку за адресою; м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 34 без дозвільної документації.
Таким чином, наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до продовження виконання вищевказаних будівельних робіт, які не відповідають даним, які наведені у поданій відповідачем декларації про початок виконання №ОД082140920292 від 02.04.2014 року в частині зазначення класу наслідків об'єкту будівництва та без належної дозвільної документації відносно об'єкта, який є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний номер 708-Од, та відчужити зазначений об'єкт до вирішення справи до суті, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки на момент винесення рішення вищевказані будівельні роботи будуть виконані без відповідного права на це, та з істотним порушенням державних будівельних норм.
Тобто, наявність державної реєстрації права власності стосовно зазначеного об'єкта надає можливість Відповідачу відчужити його на користь інших осіб, що відповідно унеможливить виконання рішення суду по вказаній справі.
Відповідно до ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд зазначає, що вимоги позивача в заяві про забезпечення позову щодо заборони здійснювати будь-які підготовчі та будівельні роботи на об'єкті будівництва за адресою: м.Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 34 є тотожними із заявленими Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради позовними вимогами в адміністративному позові у справі №420/2292/21.
При цьому задоволення судом заяви позивача про забезпечення позову за своїм характером буде свідчити про фактичне задоволення судом позовних вимог у справі та вирішенням вказаного спору до прийняття судом рішення після всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті, що, на думку суду, не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року у справі №1540/4668/18.
Суд також зазначає, що доводи представника позивача щодо необхідності забезпечення позову у спосіб, зазначений у поданій заяві, є також необґрунтованими та такими, що базуються на припущеннях, оскільки жодних належних доказів в обґрунтування цих доводів позивачем суду не надано.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на акт від 27.11.2020 року, оскільки ним не підтверджується виконання будівельних робіт на спірному об'єкті нерухомості станом на дату звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову.
Позивачем жодним чином не вмотивовано посилання на неможливість виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, та не зазначено у заяві про забезпечення позову обґрунтувань звернення позивача до суду у 2021 році з позовними вимогами про припинення права виконувати будівельні роботи на спірному об'єкті нерухомості після реєстрації Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради декларації про початок виконання будівельних робіт на цьому об'єкті ще у 2014 році.
Крім того суд зазначає, що друга вимога заяви про забезпечення позову, а саме «заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії роботи на об'єкті будівництва за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, 34» викладена позивачем, на думку суду, з помилковим викладенням речення, що позбавляє її належного змісту.
Щодо посилання позивача в мотивувальній части ні заяви на те що існує загроза того, що до ухвалення рішення в адміністративній справі буде здійснено державну реєстрацію прав, внесення зміни до запису Державного реєстру прав, внесення змін до Державного реєстру прав або зміниться власник відповідного об'єкту, суд зазначає, що застосування заборони здійснення реєстраційних дій невизначеному колу осіб не відповідає положенням п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України та унеможливить виконання ухвали про забезпечення позову.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу ч. 1 ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (п.7 ч.1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Отже орган державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради наділений певними повноваженнями щодо анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною належними доказами, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову в адміністративній справі №420/2292/21 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.