Справа № 420/11894/20
17 лютого 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Орленко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, нарахування і виплату грошового забезпечення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.09.2020 р. №2290; визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.10.2020 р. №1403 о/с; поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0128564) на посаді інспектора сектору дізнання в Приморському відділі поліції в місті Одеса ГУНП в Одеській області, нарахування і виплату грошового забезпечення у вигляді середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 10.11.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.12.2020р., яка занесена до протоколу судового засідання, замінено відповідача Приморський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на Приморський відділ поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.
Ухвалою суду від 27.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що він проходив публічну службу у Приморському відділі поліції в місті Одеса ГУНП в Одеській області на посаді інспектора сектору дізнання (лейтенант поліції) відповідно до наказу від 23.08.2017р. №1340 о/с та, що 20.10.2020р. його запросили до відділу кадрів та вручили наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1403 о/с від 20.10.2020р. про звільнення зі служби. Позивач вказав, що підставою для прийняття вказаного наказу є наказ №2290 від 25.09.2020р. про який йому не відомо. Позивач вказав, що не погоджується із вказаними наказами з тих підстав, що він починаючи з 20.07.2020р. по 11.09.2020р. періодично перебував на стаціонарному лікуванні. Враховуючи вищевикладене, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарний статут вказав, що оскаржувані накази про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби та звільнення позивача зі служби є необгрунтованими та протиправними, оскільки порушено і процедуру і порядок такого звільнення та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач підтримав у судовому засіданні позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказавши, що наказом ГУНП №1785 від 24.07.2020р. позивачу оголошено догану за неналежне слідування КП, уникненні правопорушниками кримінальної відповідальності та неоптимальне використання наявних можливостей органів досудового розслідування, не дотримання вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування та наказом ГУНП № 1403 о/с від 20.10.2020 (позивач звільнений за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII на підставі наказу ГУНП № 2290 від 25.09.2020р. Відповідач вказав, що з 20.07.2020р. по теперішній час ані через канцелярію Приморського ВП ані безпосередньому керівнику жодних матеріалів, рапортів не надходило. Безпосередній керівник окремо зазначив, що з 20.07.2020р. по момент звільнення позивач на службі був відсутній, на телефонні дзвінки не відповідав тощо (довідки в оригіналі додаються). Як зазначив відповідач, наказом Головного управління від 17.08.2020р. № 1936 призначено проведення службового розслідування за доповідною запискою начальника Приморського ВП від 30.07.2020р. в якій було зазначено, що з 20.07.2020р. позивач не виходить на службу, а в ніч з 28.07.2020р. на 29.07.2020р. з службового кабінету вивіз усі особисті речі. 11.09.2020р. Головним управлінням було затверджено висновок службового розслідування за п.3 якого: «За скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2, 4, ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України зід 15 березня 2018 року №2337-УІІ, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну толі цію», абзаців 1,2, 8 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених ааказом МВС України від 06.12.2016 № 1179, Присяги поліцейського, абзацу 1 п. 3.2. розділу III , п.п. 4.1. та 4.3. розділу IV Правил внутрішнього розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП від 29.10.2018 № 3705, п.2 розділу II Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 14.04.2016 №296, лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор сектору дізнання Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, заслуговує на дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції». Зазначений висновок, як вказав відповідач, був реалізований п.1 наказу Головного управління №2290 від 25.09.2020р. та про видання зазначеного дисциплінарного наказу позивач був повідомлений листом від № 9/9226. Щодо довідок про перебування позивача на лікарняному, відповідач вказав, що довідка за попередній період має реєстраційний номер більше ніж на наступний період, довідка не є документом, що підтверджує перебування на лікарняному та відповідно до п. 2.22 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоровя України від 13.11.2001р. № 455 тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я. Враховуючи вищевикладене та зазначивши, що встановленні службовим розслідуванням обставини, відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є правомірним та пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, який полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 17.08.2020р. №1936 призначено проведення службового розслідування за доповідною запискою начальника Приморського ВП від 30.07.2020р. щодо порушення службової дисципліни інспектора сектору дізнання цього відділу лейтенантом поліції ОСОБА_2 (а.с.776)
11.09.2020р. Дисциплінарною комісією ГУНП в Одеській області складено висновок «Службового розслідування за фактом порушень службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_1 », затвердженого начальником ГУНП в Одеській області 11.09.2020р., згідно п.3 якого встановлено: «За скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2, 4, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України зід 15 березня 2018 року №2337-VІІ, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 2, 8 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06.12.2016 № 1179, Присяги поліцейського, абзацу 1 п. 3.2. розділу III , п.п. 4.1. та 4.3. розділу IV Правил внутрішнього розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП від 29.10.2018 № 3705, п.2 розділу II Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 14.04.2016р. № 296, лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор сектору дізнання Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, заслуговує на дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції»(а.с.148-152).
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №2290 від 25.09.2020р. застосовано дисциплінарне стягнення до поліцейського Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області у вигляді звільнення зі служби (а.с.153-154), який направлявся на адресу позивача, однак повернувся до відповідача із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.156-158).
Наказом Головного управаління Національної поліції в Одеській області від 20.10.2020р. №1403 о/с звільнено лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору дізнання Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 20.10.2020р., відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.09.2020р. №2290 та подання начальника Приморського відділу поліції в місті Одесі від 12.10.2020р.(а.с.70).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року №580-VIII.
Статтею 3 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регулюються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, відповідно до ст.1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно із положеннями п.п.2, 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016р. №1179 незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Пунктом 6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно ст.11,12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Пунктом 7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення зі служби в поліції.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про Національну поліцію” керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про Національну поліцію” проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що підставою для прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.10.2020р. №1403, яким звільнено лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору дізнання Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 20.10.2020р., відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», стало прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.09.2020р. №2290 та подання начальника Приморського відділу поліції в місті Одесі від 12.10.2020р.(а.с.70).
В свою чергу, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №2290 від 25.09.2020р. застосовано дисциплінарне стягнення до поліцейського Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області у вигляді звільнення зі служби (а.с.153-154).
Так, зі змісту висновку службового розслідування за фактом порушень службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_1 від 11.09.2020р., затвердженого начальником ГУНП в Одеській області вбачається, що лейтенант поліції ОСОБА_1 недотримав службової дисципліни в частині невиходу на службу тривалий час, а саме: з 20.07.2020р. по 11.09.2020р. без поважних причин, неповідомив про причини відсутності безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного зв'язку або у будь-який інший спосіб, не передачі кримінальних проваджень, що перебували у його провадженні, а також у яких досудове розслідування зупинено або винесено постанову про їх закриття, разом з книгою обліку роботи слідчого керівнику органу досудового розслідування для організації подальшого розслідування, відсутності контролю за своєю поведінкою під час телефонної бесіди з капітаном поліції ОСОБА_3 .
Так, начальником сектора кадрового забезпечення Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , начальником сектора дізнання Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_5 та заступником начальника сектора дізнання Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області складено акти про відсутність на службі дізнавача - інспектора сектору дізнання Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 20.07.2020р., 21.07.2020р., 22.07.2020р., 23.07.2020р., 24.07.2020р., 25.07.2020р., 27.07.2020р., 29.07.2020р., 06.08.2020р., від 07.08.2020р., 10.08.2020р., 11.08.2020р., 12.08.2020р., 13.08.2020р., 17.08.2020р., 18.08.2020р., 19.08.2020р., 20.08.2020р., 25.08.2020р., 26.08.2020р., 28.08.2020р., 01.09.2020р., 02.09.2020р., 04.09.2020р., 07.09.2020р., 08.09.2020р., 10.09.2020р.(а.с.80-106).
Позивач, в обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог зазначив, що перебував періодично на лікарняному та надав до суду наступні докази в підтвердження зазначеного:
- довідку від 31.07.2020р. №535, видану КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №12» ОМР про те, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні під наглядом сімейного лікаря КНП «ЦПМСД №12» ОМР з 20.07.2020р. по 30.07.2020р., із зазначенням діагнозу «гостра респіраторно-вірусна інфекція, гострий бронхіт» (а.с.12);
- довідку від 29.09.2020р. №514, видану КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №12» ОМР про те, що ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні під наглядом сімейного лікаря КНП «ЦПМСД №12» ОМР з 31.07.2020р. по 21.08.2020р., із зазначенням діагнозу «пошкодження зв'язок правого гомілковостопного суглобу, больовий синдром» (а.с.11)
- довідку КНП «Міська лікарня №5» ОМР №21 від 11.09.2020р. про те, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні у період з 22.08.2020р. по 11.09.2020р. (а.с.10).
Також, ОСОБА_1 надано виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №514 від 29.09.2020р., виданої КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №12» ОМР та від 11.09.2020р., виданої КНП «Міська лікарня №5» ОМР (а.с.13-14).
Згідно з п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 13.11.2001р. №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Відповідно до п. 1- 3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004р. №532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Лицьовий бік бланка ЛН (za454-04) заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом. Насамперед заповнюється корінець ЛН (za454-04)
Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН (za454-04 ) зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім'я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН ( za454-04 ) (прізвище непрацездатного, ім'я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Післязаповнення корінець залишається в закладі охорони здоров'я. Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН (za454-04),
що видається непрацездатному. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження" із зазначенням номера та серії попереднього ЛН ( za454-04 ) у разі його продовження. Чітко вказуються: назва і місцезнаходження закладу охорони здоров'я (повністю), що підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності"; дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами -
назва місяця, цифрою вказується рік), прізвище, ім'я, по батькові непрацездатного (повністю); число повних років (цифрами); стать підкреслюється; місце роботи: назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації (повністю).
У графі "Діагноз первинний" лікар указує первинний діагноз у перший день видачі ЛН ( za454-04 ). У графі "Діагноз заключний" лікар указує остаточний діагноз, а в графі "шифр МКХ-10" - шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної
класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 1 січня 1993 року (далі - МКХ-10). Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.
Якщо за письмовим погодженням із завідувачем відділення з деонтологічних міркувань лікар у ЛН (za454-04) змінює формулювання діагнозу та шифру МКХ-10 фактичного захворювання, то він зобов'язаний зробити в медичній картці стаціонарного чи амбулаторного хворого запис, який обґрунтовує зміну діагнозу та шифру МКХ-10.
У графі "Причина непрацездатності:" слід обов'язково підкреслити відповідну причину звільнення від роботи. Пункти 2, 4 виправленню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та вимоги до листка непрацездатності, суд приходить до висновку, що надані до суду довідка від 31.07.2020р. №535, видана КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №12»; довідка від 29.09.2020р. №514, видана КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №12» ОМР; довідка КНП «Міська лікарня №5» ОМР №21 від 11.09.2020р. та виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №514 від 29.09.2020р., виданої КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №12» ОМР та від 11.09.2020р., виданої КНП «Міська лікарня №5» ОМР не відповідають ознакам листка непрацездатності та відповідно не можуть підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника.
Враховуючи вищевикладене, надані позивачем довідки та виписки не є документами, підтверджуючим тимчасову непрацездатність та не може враховуватися як обґрунтування поважності причин невиходу на службу.
Крім того, суд зазначає, що позивач не надав доказів належного повідомлення керівництва про про його тимчасову непрацездатність та можливість здійснення відповідних дій щодо дотримання процесуального порядку і строків розслідування кримінальних справ, що перебували у його провадженні та подання вказаних довідок до ГУНП в Одеській області та до місця несення служби.
При цьому, наданий позивачем до суду аудіо запис телефонної розмови не дає можливість ідентифікувати коли саме він був зроблений, а з його змісту можливо зробити висновок про те, що він дійсно був відсутній на службі без здійснення відповідних офіційних дій з повідомлення керівництва та відділу кадрів місця проходження служби про причини не з'явлення на службі та те, що він не виходив на зв'язок та не відповідав на телефонні дзвінки. Разом з тим, зі змісту та характеру вказаної телефонної розмови, зазначеної позивачем як офіційної, з особою ідентифікованою позивачем як капітан поліції ОСОБА_3 вбачається відсутність контролю поведінки позивача та тактовності офіційної бесіди.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні ним службової дисципліни.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене та вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення, суд важає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.09.2020 р. №2290; визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.10.2020 р. №1403 о/с, є безпідставними за задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, не підлягає задоволенню вимоги ОСОБА_1 поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0128564) на посаді інспектора сектору дізнання в Приморському відділі поліції в місті Одеса ГУНП в Одеській області, нарахування і виплату грошового забезпечення у вигляді середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказані вимоги є похідними від заявлених позивачем позовних вимог про скасування наказів, у задоволенні яких судом відмовлено з вищенаведених підстав.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 01.03.2021р.
Суддя К.О. Танцюра
.