справа№380/386/21
26 лютого 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 року без обмеження максимального розміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного перерахунку починаючи з 01.04.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Пенсія призначена згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про : пенсійне забезпечення "осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з 01.04.2020. Вказує, що відповідно до статті 13 Закону № 2262 пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються у процентах відповідних сум грошового забезпечення, в залежності від кількості років вислуги. Крім цього, на позивача поширюються соціальні гарантії встановлені законом України від 22.10.1993 року № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно з статтею 15 Закону № 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»- «д» статті 1- 2 цього Закону, які мають право на пенсію за ним Законом і які с ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України від № 3551, пенсії з вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом. Статтею 13 Закону № 3551 визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни III групи пенсії підвищуються у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статей 13 і 21 Закону України №2262, збільшуються на 25 відсотків. Позивач вказує, що за розміщеною інформацією в особистому кабінеті офіційного порталу електронних послуг Пенсійного фонду України (дані пенсійної справи) станом на 30.12.2020, йому призначено пенсію з 01.04.2020. Розмір пенсії (підсумок пенсії з надбавками) становить 22951,3 грн. До цієї складової пенсійної виплати входять надбавки та доплати, а саме: надбавка за особливо важливі завдання - 90%; премія 45 %; основний розмір пенсії: 70 % грошового забезпечення (вислуга 30 років); збільшення основного розміру пенсії на 25 %; за інваліда війни 3 групи при виконанні обов'язків. Однак, сума останньої пенсійної виплати у грудні 2020 року становить лише 17690 грн. Нарахування та виплата призначеної пенсії з 01.04.2020 не здійснюється за максимальним розміром. Позивач 13.10.2020 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України з письмовою заявою про перерахунок та виплату належної йому пенсії без обмеження максимального розміру, та виплати заборгованої суми пенсійних нарахувань згідно проведеного перерахунку починаючи з 01.04.2020. До звернення було додано витяг даних з пенсійної справи станом на 13.10.2020. Проте, 10.12.2020 року позивач отримав від відповідача письмову .відповідь від 12.11.2020 на його звернення, у якій зазначається, що відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат-до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які;мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також, зазначено, що підстави для проведення перерахунку пенсії з 01:04.2020 без урахування вимог частини 7 статті 43 Закону № 2262, відсутні. Позивач вважає такі дії та рішення відповідача про відмову в перерахунку призначеної пенсії за максимальним розміром без обмежень, неправомірними і такими, що порушують його права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, гарантовані як Конституцією України, так і іншими законами України.
Ухвалою від 18.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача 17.02.2021 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що ОСОБА_1 в адміністративному позові просить Львівський окружний адміністративний суд постановити рішення щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, однак до суду звернувся лише 31.12.2020. Вказане свідчить про те, що позивачем пропущено, встановлений КАС України, строк звернення до суду. Окрім того, позивач пенсію отримував щомісячно. Зазначає, що органи Пенсійного фонду діють в межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту , податковій міліції чи державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає закон України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон - 2262). Формування грошового забезпечення, з якого проводяться призначення (перерахунок) пенсій призначених відповідно до Закону-2262, не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 13 Закону 2262 пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються у процентах відповідних сум грошового забезпечення, в залежності від кількості років вислуги. Згідно з статтею 15 Закону 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 -2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України від 22.10.1993 № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551), пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом. Статтею 13 Закону № 3551 визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни III групи пенсії підвищуються у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (далі - постанова № 1381) розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статей 13 і 21 Закону № 2262, збільшуються на 25 відсотків. Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії. При цьому, відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Отже, обмеженню максимальним розміром пенсії підлягає загальний розмір пенсії, а не розмір окремо взятих надбавок чи підвищень, які встановлено до пенсії. Відповідач зазначає, що за матеріалами пенсійної справи позивачу з 01.04.2020 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 13 Закону - 2262 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Всього призначено 17896, 48 грн. З 01.04.2020 загальний розмір пенсії становив 16380,00 грн. З 01.11.2020 основний розмір пенсії - 17896,48 грн. (25566,40 х 70 %); збільшення основного розміру пенсії відповідно до постанови № 1381 - 4474,12 грн. (17896,48 х 25 %); підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 13 Закону № 3551 - 513,60 грн. (1712.00 х 30 %); цільова грошова допомога на прожиття для осіб з інвалідністю внаслідок війни 111 групи відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» - 50,00 грн. Вказує, що з 01.01.2018 відповідно до ст. 43 Закону-2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статі 43 Закону 2262 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визначено, що положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, тобто з 20.12.2016, тоді як на час призначення пенсії позивачу діяла редакція ч. 7 ст. 43 Закону -2262 в редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких інших законодавчих актів". Окрім того відповідач вважає, що є помилковим посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016. Цим рішенням Конституційним Судом України оспорюванні положення Закону -2262 обмежені конкретним часовим періодом(з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року), та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такі стосуються обмеження розміру пенсії позивача за період, що розпочався з 01.08.2020. Водночас, відповідно до статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 - VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") (далі Закон - 3668) максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону - 2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року не може перевищувати 10740 гривень. Аналогічна норма, як зазначалося вище, міститься і в ст. 43 Закону - 2262, внесена Законом України від 24 грудня 2015 року №911 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Крім того, положення статті 2 Закону - 3668 не визнавались Конституційним Судом України неконституційними. Отже, позивачу пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог законодавства, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, та поданих сторонами доказів
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Пенсія призначена згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення "осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі-Закон № 2262) з 01.04.2020 (а.с.11-12, 16-17) і станом на 13.10.2020 її розмір становив 22934,2 (з надбавками), однак з урахуванням максимального розміру пенсії - 17120 грн. (а.с.12). Станом на 30.12.2020 основний розмір пенсії становить 22951,30 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 17690 грн.
Позивач 13.10.2020 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України з письмовою заявою про перерахунок та виплату належної йому пенсії без обмеження максимального розміру, та виплати заборгованої суми пенсійних нарахувань згідно проведеного перерахунку починаючи з 01.04.2020. До звернення було додано витяг даних з пенсійної справи станом на 13.10.2020 (а.с.9-10).
Відповідач 12.11.2020 надав позивачеві письмову відповідь на його звернення, у якій зазначається, що відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат-до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які;мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов'язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає).
Як зазначено у рішенні у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 3 травня 2018 року у справі № 805/402/18 (залишено без змін Великою Палатою Верховного Суду постановою від 4 вересня 2018 року (провадження № 11-644асі18), КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України. Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч. 2 ст. 46 якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком; необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.
Крім того, позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 820/6514/17 від 15 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, полягає у такому: у ході розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу був непроведений з 1 січня 2016 року саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу, а тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-чим.
Враховуючи те, що пенсія за своєю правовою природою є основним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), видається, що до правовідносин, які виникають у спорах, пов'язаних із стягненням неотриманої з вини органів, які призначають та виплачують пенсію, сум пенсії, можна розглядати питання стосовно застосування строків, визначених в інших законах, зокрема, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз цієї статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень. У зв'язку з цим, припинення нарахування та виплати пенсії внаслідок протиправних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
З урахуванням вищевикладеного суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки у даному випадку на вимоги позивача щодо перерахунку пенсії строк звернення до суду не поширюється.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч.1 ст.43 даного Закону, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, на яку посилається відповідач, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 522/3049/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи те, що частину 7 ст.43 Закону №2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року за № 7-рп/2016, суд вважає, що дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження призначення позивачеві пенсії максимальним розміром є протиправним.
Суд також вважає безпідставними доводи відповідача про обмеження позивачеві розміру пенсії відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 - VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), оскільки як встановлено судом з відповіді відповідача (а.с.13-14) максимальний розмір пенсії позивача відповідачем обмежено саме відповідно до ч.7 ст. 43 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ, а не відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 - VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром підлягає задоволенню.
З приводу вимоги зобов'язального характеру, то варто врахувати наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
З огляду на те, що суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром, належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру та виплатити ОСОБА_1 заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного перерахунку починаючи з 01.04.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача стягненню підлягає судовий збір в сумі 841 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер. НОМЕР_1 ) без обмеження максимального розміру.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер. НОМЕР_1 ) заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного перерахунку починаючи з 01.04.2020 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер. НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 841 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.02.2020 р.
Суддя Коморний О.І.