17 лютого 2021 року справа №380/2893/20
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача не прибув,
від відповідача Павліш О.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Самбірське водопровідно-каналізаційне господарство (далі - позивач, Самбірське ВУВКГ) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0062131251 від 01.08.2017 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 133544,19 за платежем: податок на додану вартість.
В обґрунтування позову зазначено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року, січень-березень, травень-червень 2016 року. Перевіркою термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податкових деклараціях за грудень 2015 року - червень 2016 року на загальну суму 667720,95 грн., що зафіксовано у акті перевірки.
На підставі вказаного акта винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% вказаної вище суми, що складає 133544,19 грн.
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, що мотивовано відсутністю зазначення норми Податкового кодексу України щодо строків сплати грошового зобов'язання, порушення якої встановлено, а тому відсутня підстава для проведення розрахунку штрафних санкцій; в акті перевірки в графі «граничний термін сплати» зазначено граничний термін подання податковій декларації з ПДВ, а не граничний строк сплати відповідного податку, який визначений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України; невірно зазначено дату фактичної сплати (дату, погашення заборгованості) в порушення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Тобто вважає, що в акті про результати камеральної перевірки розрахунок кількості днів прострочення є неправильним.
Вважаючи зазначені недоліки акта перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення, відсутність у такому відомостей про правову підставу для нарахування штрафних санкцій, таке є протиправним та слід скасувати.
Ухвалою від 15.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
13.05.2020 за вх. №23967 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказав, що камеральна перевірка позивача проведена у порядку і спосіб, передбачені чинним законодавством. В акті перевірки чітко передбачено, що проводилася камеральна перевірка на підставі підпункту 18.1.1 п. 19.1 ст. 19, підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І Податкового кодексу України, з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ). Покликання відповідача на відсутність правових підстав для застосування штрафу не є обґрунтованими.
Стосовно недоліків акта перевірки вважає, що незначні недоліки в акті перевірки не замінюють самої суті рішення.
Відповідач вважає безпідставним зауваження позивача на те, що розрахунок кількості днів прострочення невірний, оскільки він жодним чином такого не спростував, розрахунку, який був би правильним не надав.
Зі змісту розрахунку штрафних санкцій слідує, що у ньому зазначені податкові декларації, за якими рахувався податковий борг, дата його виникнення, дата зарахування грошових коштів в погашення податкового боргу, кількість днів прострочення сплати, розмір та сума штрафу, загальна сума застосованих штрафних санкцій залежить від того чи затримка сплати узгодженої суми грошового зобов'язання була до 30 днів чи після 30 днів.
Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 28.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив позов задовольнити.
Позивач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
Суд заслухав вступне слово представника відповідача, з'ясував підстави позову, відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -
Самбірське ВУВКГ зареєстроване як юридична особа 08.04.1992, код ЄДРПОУ 05514293; види діяльності: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.
Старшим державним ревізор-інспектором відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ і камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ платників території обслуговування Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Несторівською М.Я. на підставі підпункту 19-1.1.1 п. 19.1 ст. 19, підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року, січень, лютий, березень, травень, червень 2016 року, про що складено акт про результати камеральної перевірки №56/13-01-12-51/05514293 від 28.07.2017.
Перевіркою термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено порушення вимог п. 5.1 ст. 57 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість:
1. податкова декларація від 16.01.2016 за період грудень 2015 року, граничний термін сплати 30.01.2016; фактична дата сплати 21.07.2017, кількість днів затримки 538, сума сплаченого податкового боргу 33064,00 грн.; штраф 20%, сума штрафних санкцій 6612,80 грн.;
2. податкова декларація за січень 2016 року; граничний термін сплати 02.03.2016; фактична дата сплати 21.07.2017, кількість днів затримки 507, сума сплаченого податкового боргу 149881,00 грн.; штраф 20%, сума штрафних санкцій 29976,20 грн.;
3. податкова декларація за лютий 2016 року; граничний термін сплати 30.03.2016; фактична дата сплати 21.07.2017, кількість днів затримки 478, сума сплаченого податкового боргу 58190,00 грн.; штраф 20%, сума штрафних санкцій 11638,00 грн.;
4. податкова декларація за березень 2016 року; граничний термін сплати 30.04.2016; фактична дата сплати 21.07.2017, кількість днів затримки 447, сума сплаченого податкового боргу 243212,95 грн.; штраф 20%, сума штрафних санкцій 48642,59 грн.;
5. податкова декларація за травень 2016 року; граничний термін сплати 30.06.2016; фактична дата сплати 21.07.2017, кількість днів затримки 386, сума сплаченого податкового боргу 87648,00 грн.; штраф 20%, сума штрафних санкцій 17529,60 грн.;
6. податкова декларація за червень 2016 року; граничний термін сплати 30.07.2016; фактична дата сплати 21.07.2017, кількість днів затримки 356, сума сплаченого податкового боргу 95725,00 грн.; штраф 20%, сума штрафних санкцій 19145,00 грн.
Всього: 133544,19 грн.
Згідно з висновками акта перевірки, дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату підприємством Самбірського ВУВКГ узгодженої суми податкового зобов'язання в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.
Відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена п. 126.1 ст. 126 глави ІІ розділу ІІ Податкового кодексу України.
У зв'язку з виявленими порушеннями контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №006213125 від 01.08.2017, яким зафіксовано, що відповідно до акта перевірки №56/13-01-12-51/05514293 від 28.07.2017 встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартістю із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного Податковим кодексом України та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 538, 507, 478, 447, 386, 356 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 667720,95 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 133544,19 грн.
Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Як встановлено підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 35.2 ст. 35 ПК України).
За правилами п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено п. 38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (54.1 ст. 54 ПК України).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (ст. 76 ПК України).
Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 ПК України).
Також відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, передбачена п. 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.
Сторонами не оспорюється виникнення узгодженого податкового зобов'язання в сумі 667720,95 грн., у зв'язку з поданням вищевказаних декларацій.
Погашення узгоджених податкових зобов'язань, визначених цими податковими деклараціями відбулося саме 21.07.2017, що відображено у копії зворотного боку облікової картки платника податків.
Суд критично оцінює покликання відповідача на відсутність зазначення у податковому повідомленні-рішенні зазначення правової підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки у такому чітко зазначено про несвоєчасну сплат узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість із зазначенням кількості днів та ст. 126 ПК Ураїни, яка визначає порядок нарахування штрафних санкцій.
Вищий адміністративний суд України в своєму Інформаційному листі від 28.03.14 №375/11/14-14 вказав, що якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції і можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, суть порушення законодавства, розмір санкцій), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у випадку, якщо не дотримані окремі елементи його форми. Отже, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися, як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Відповідно до п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що момент виникнення юридичного факту, з яким закон пов'язує початок строку періоду, збігається в часі з початком його перебігу і зараховується в загальний період.
Суд не бере до уваги покликання позивача на помилково вказані кількість днів зазначених в акті перевірки, оскільки приписи ст. 126 ПК України передбачають, що сума застосованих штрафних санкцій залежить від того чи затримка сплати узгодженої суми грошового зобов'язання була до 30 днів чи після 30 днів. При цьому, мінімальний строк затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань більше 350 днів (зафіксовано в акті перевірки від 28.07.2017 /арк.спр.5-6/).
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16 висловив позицію, зміст якої полягає у такому: «…посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги колегія суддів не бере до уваги та погоджується з судами апеляційної інстанції, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою».
Таким чином, на переконання суду, порушення, про які вказує позивач самі по собі не впливають на їх законність, а лише відстрочують для платника податків процедури узгодження визначених у рішенні сум. В даному випадку несуттєві порушення, допущені контролюючим органом, не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено відсутність їх бездіяльності у спірних правовідносинах, позивачем вимог позовної заяви не доведено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2021.
Суддя Кравців О.Р.