26 лютого 2021 року № 320/9828/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ТОВ «ЯСЕНСВІТ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення від 29.07.2020 № 0002150402 та № 0002160402,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «ЯСЕНСВІТ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.07.2020 року форми «В1» № 0002150402 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2020 року у розмірі 508 372,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 127 093,00 грн та форми «В4» № 0002160402 про зменшення суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 39 798,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно прийняті за результатами перевірки оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ТОВ «ЯСЕНСВІТ» 01.09.2003 зареєстроване як суб'єкт господарювання за реєстраційним номером 1 338 120 0000 000104.
Позивач як платник податків взятий на податковий облік 01.09.2003 у Рокитнянській ДПІ Білоцерківського відділення Головного управління ДПС у Київській області, з 29.10.2003 ТОВ «ЯСЕНВІТ» зареєстровано платником податку на додану вартість.
На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 18 червня 2020 № 852 та на підставі направлення від 22 червня 2020 № 1040, з урахуванням вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЯСЕНСВІТ» з питань правомірності декларування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2020 (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.05.2020, реєстраційний номер 9111246201 з відповідними додатками).
За результатами перевірки складено акт від 06.07.2020 № 350/10-36-04-02/32619343 (далі - акт перевірки).
Як слідує з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 200.4, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201 ПК України, що на думку відповідача призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації за квітень 2020 року у розмірі 508 372,00 грн. та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) по декларації за квітень 2020 року у розмірі - 39 798,00грн..
Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки від 06.07.2020 № 350/10-36-04-02/32619343, звернувся до відповідача із письмовими запереченнями від 16.07.2020 № 16/07-2020-1.
Листом від 27.07. 2020 № 23383/10/10-36-04-02-10 «Про розгляд заперечення» відповідач повідомив позивача, що подані заперечення залишені без задоволення, а висновки акту перевірки від 06.07.2020 № 350/10-36-04-02/32619343 залишені без змін.
На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 29.07.2020 № 0002150402 та № 0002160402.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до податкового органу із скаргою.
Рішенням Державної податкової служби України від 02.10.2020 № 29366/6/99-00-06-02-01-06 скарга ТОВ «ЯСЕНСВІТ» залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення відповідача від 29.07.2020 № 0002150402 та № 0002160402 - без змін.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Як слідує з матеріалів справи, основним напрямком діяльності позивача є - розведення свійської птиці (основний) (код КВЕД 01.47); виробництво м'яса свійської птиці (код КВЕД 10.12); допоміжна діяльність у тваринництві (код КВЕД 01.62); виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань (код КВЕД 10.89); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (код КВЕД 46.33) тощо.
Для забезпечення роботи по розведенню свійської птиці необхідна сировина - олія соєва, яка є складовою частиною комбікормів що використовується на корм птиці.
Так , позивачем укладено з ТОВ «НЕОГРУП» Договір поставки товару від 01.04.2020 № 01042020 (далі - Договір).
Згідно умов Договору ТОВ «НЕОГРУП» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (Покупець) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до умов даного Договору, олію соєву нерафіновану (далі - Товар) (п.1.1 Договору).
Загальна сума Договору складається з суми специфікацій або додаткових угод, укладених сторонами (п.1.2 договору).
Кількість товару, що поставляється, визначається сторонами у специфікаціях або додаткових угодах, укладених до даного договору (п.2.6 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору Постачальник поставляє товар партіями на умовах, зазначених у специфікаціях або додаткових угодах до договору, на кожну партію товару та згідно правил DDP Інкотермс-2010, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного договору.
Постачальник зобов'язується надати Покупцеві одночасно з поставкою кожної партії товару наступні документи: товарно - транспортні накладні, якісні посвідчення на товар. (п.4.2 Договору). Строки поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях або додаткових угодах до даного договору (п.4.5).
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що право власності на товар, що поставляється, переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної передачі товару Покупцю та підписання сторонами товарно - транспортної накладної, видаткової накладної. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до Специфікації від 01.04. 2020 № 1 до договору поставки від 01.04.2020 № 01042020, ТОВ «НЕОГРУПП» поставляє в адресу позивача олію соєву нерафіновану у кількості 100,0 тон на загальну вартість з ПДВ - 2 050 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 341 666,67грн (п.1-2 Специфікації № 1).
Строк поставки товару: з 02.04.2020 по 11.04.2020 (п.5).
Відповідно до Специфікації від 10.04.2020 № 2 до договору поставки від 01.04.2020 № 01042020, ТОВ «НЕОГРУПП» поставляє в адресу позивача олію соєву нерафіновану у кількості 140,0 тон на загальну вартість з ПДВ - 2 870 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 478 333,33 грн (п.1-2 Специфікації № 2).
Строк поставки товару: з 11.04.2020 по 27.04.2020 (п.5).
Відповідно до Специфікації від 27.04. 2020 № 3 до договору поставки від 01.04.2020 № 01042020, ТОВ «НЕОГРУПП» поставляє в адресу позивача олію соєву нерафіновану у кількості 140,0 тон на загальну вартість з ПДВ - 2 870 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 478 333,33 грн (п.1-2 Специфікації № 1).
Строк поставки товару: з 28.04.2020 по 17.04.2020 (п.5).
Відповідно до специфікацій, оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки товару згідно видаткової накладної (п.3).
Крім того, базові умові поставки: DDP - Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Леніна, 100 або Київська область Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11 (п.4).
На виконання умов договору поставки від 01.04.2020 № 01042020 з врахуванням Специфікацій № 1-3, ТОВ «НЕОГРУПП» на адресу позивача поставлена олія соєва нерафінована у кількості 294,34тон на загальну суму 6 033 970,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 005 661,68 грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, що у своєму складі мають всі передбачені законодавством обов'язкові реквізити, а саме: від 02 квітня 2020 № 3 на поставку олії соєвої у кількості 27,12 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33грн/т на загальну суму 555 960,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 660,00 грн; від 06 квітня 2020 № 10 на поставку олії соєвої у кількості 26,66 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 546 530,00 грн, у тому числі ПДВ - 91 088,34 грн; від 08 квітня 2020 № 20 на поставку олії соєвої у кількості 26,6 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 545 300,00 грн, у тому числі ПДВ - 90 883,33 грн; від 10 квітня 2020 № 26 на поставку олії соєвої у кількості 26,38 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 540 790,00 грн, у тому числі ПДВ - 90 131,67 грн; від 13 квітня 2020 № 30 на поставку олії соєвої у кількості 26,3 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 539 150,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 858,33 грн; від 16 квітня 2020 № 43 на поставку олії соєвої у кількості 26,2 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 537 100,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 516,67 грн; від 21 квітня 2020 № 4 на поставку олії соєвої у кількості 27,04 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 554 320,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 386,67 грн; від 22 квітня 2020 № 5 на поставку олії соєвої у кількості 27,38 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 561 290,00 грн, у тому числі ПДВ - 93 548,33 грн; від 27 квітня 2020 № 18 на поставку олії соєвої у кількості 27,06 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 554 730,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 455,00 грн; від 28 квітня 2020 № 22 на поставку олії соєвої у кількості 26,56 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 544 480,00 грн, у тому числі ПДВ - 90 746,67 грн; від 29 квітня 2020 № 26 на поставку олії соєвої у кількості 27,04 тон за ціною без ПДВ - 17 083,33 грн/т на загальну суму 554 320,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 386,67 грн.
Фактичне перевезення (транспортування) придбаного позивачем у ТОВ «НЕОГРУПП» олії соєвої нерафінованої у кількості 294,34тон на загальну суму 6 033 970,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 005 661,68 грн до складських приміщень виробничих площадок «Васильків» та «Скибин» підтверджується належним чином оформленими товарно - транспортними накладними:
-від 02.04.2020 № Р3 на транспортування 27,12 тон олії соєвої;
- від 06.04.2020 № 111 на транспортування 26,66 тон олії соєвої;
- від 07.04.2020 № 375 на транспортування 26,58 тон олії соєвої;
- від 10.04.2020 № 128 на транспортування 26,38 тон олії соєвої;
- від 13.04.2020 № 188 на транспортування 26,30 тон олії соєвої;
- б/д № 945 на транспортування 26,20 тон олії соєвої;
- від 21.04.2020 № 128 на транспортування 27,04 тон олії соєвої;
- від 22.04.2020 № 131 на транспортування 27,38 тон олії соєвої;
- від 27.04.2020 № 223 на транспортування 27,06 тон олії соєвої;
- від 28.04.2020 № 243 на транспортування 26,56 тон олії соєвої;
- від 29.04.2020 № 235 на транспортування 27,04тон олії соєвої.
Фактичне прибуття олії соєвої нерафінованої, придбаної позивачем у ТОВ «НЕОГРУП» до складських приміщень позивача на виробничих площадках «Васильків» та «Скибин» додатково підтверджується реєстраційними записами у книгах вагаря із зазначенням дати прибуття вантажу; державного номера вантажного автомобіля, ваги (маси) брутто, нетто та тари вантажу; назви вантажу та постачальника; прізвище водія вантажного транспорту тощо.
Відповідно до абз.26 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Згідно із абз.1 п.11.1 глави 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна.
При цьому, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (абз.27 глави 1 Правил № 363).
Як наслідок, товарно - транспортна накладна є обов'язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій виключно при придбанні з послуг перевезення (транспортування).
Таким чином, під час фінансово - господарських відносин ТОВ «ЯСЕНСВІТ» з ТОВ «НЕОГРУПП» при придбанні у олії соєвою нерафінованої, сторонами (учасниками транспортних відносин) складені (оформлені) товарно - транспортні накладні на кожне окреме перевезення відповідно до умов укладених договорів, у яких у повному обсязі наявна обов'язкова інформація, передбачена абз.3 п.11.1 глави 11 Правил № 363, а саме:
назва документа, дата і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Якість поставленої на адресу ТОВ «ЯСЕНСВІТ» ТМЦ підтверджується посвідченнями про якість на соєву олію на відповідність ДСТУ 4534:2006: дата виробництва - 01.04.2020р.; маса партії та номер: 27тон, № 123; дата виробництва - 06.04.2020; маса партії та номер: 27тон; дата виробництва - 10.04.2020; маса партії та номер: 27тон, № 128; дата виробництва - 27.04.2020р.; маса партії та номер: 27тон, № 243; дата виробництва - 12.04.2020; маса партії та номер: 27тон, № 188; дата виробництва - 14.04.2020; маса партії та номер: 27тон, № 35; дата виробництва - 21.04.2020; маса партії та номер: 27тон, № 131; маса партії - 27тон, № 223; дата виробництва - 28.04.2020; маса партії та номер: 27тон, № 235.
ТОВ «НЕОГРУПП» складено та надано на адресу позивача податкові накладні, які містять всі необхідні обов'язкові реквізити, на загальну суму 4 398 070,00 грн, у тому числі ПДВ - 733 011,66 грн; сума без ПДВ - 3 665 058,34 грн, а саме: від 02 квітня 2020 № 6 на поставку олії соєвої у кількості 27,12 тон на загальну суму 555 960,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 660,00 грн (реєстраційний номер документа в Єдиному реєстрі податкових накладних 9091510546 від 28.04.2020); від 06 квітня 2020 № 15 на поставку олії соєвої у кількості 26,66 тон на загальну суму 546 530,00 грн, у тому числі ПДВ - 91 088,33 грн (№ 9091484486 від 28.04.2020); від 08 квітня 2020 № 21 на поставку олії соєвої у кількості 26,6 тон на загальну суму 545 300,00 грн, у тому числі ПДВ - 90 883,33 грн (№ 9091523113 від 28.04.2020); від 10 квітня 2020 № 24 на поставку олії соєвої у кількості 26,38 тон на загальну суму 540 790,00 грн, у тому числі ПДВ - 90 131,67 грн (№ 9091541832 від 28.04.2020); від 13 квітня 2020 № 28 на поставку олії соєвої у кількості 26,3тон на загальну суму 539 150,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 858,33 грн (№ 9091451500 від 28.04.2020); від 22 квітня 2020 № 68 на поставку олії соєвої у кількості 27,38 тон на загальну суму 561 290,00 грн, у тому числі ПДВ - 93 548,33 грн (№ 9103549289 від 13.05.2020); від 21 квітня 2020 № 67 на поставку олії соєвої у кількості 27,04тон на загальну суму 554 320,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 386,67 грн (№ 9109180637 від 18.05.2020) (дана податкова накладна не включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ декларації за квітень 2020, а відображена в складі податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2020); від 27 квітня 2020 № 70 на поставку олії соєвої у кількості 27,06 тон на загальну суму 554 730,00 грн, у тому числі ПДВ - 92 455,00 грн (№ 9109198999 від 18.05.2020) (дана податкова накладна не включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ декларації за квітень 2020, а відображена в складі податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2020).
Факт своєчасної реєстрації складених ТОВ «НЕОГРУПП» податкових накладних на загальну суму 4 398 069,96 грн у т.ч. ПДВ 733 011,66 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується витягом з Реєстру від 08 жовтня 2020 № 845351 на запит ТОВ «ЯСЕНСВІТ» від 08 жовтня 2020 № 845351.
Відповідно до наведених вище документів судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору зі специфікаціями, ТОВ «НЕОГРУПП» поставлено в адресу позивача олію соєву нерафіновану у кількості 294,34 тон на загальну суму 6 033 970,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 005 661,68 грн.
Відповідач в акті перевірки зазначає про невідповідність відображення операції з придбання товару в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та даними бухгалтерського обліку ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (картка рахунку 631 «розрахунки з постачальниками та підрядниками»), а саме :
За даними податкових накладних ТОВ «ЯСЕНСВІТ» придбано олію соєву в кількості 214,54 тони на загальну суму 4 398 070,00грн. в т.ч. ПДВ 733 011,66грн., а відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «ЯСЕНСВІТ» придбано товару у кількості 294,34 тони на суму 6 033 970,00грн. в т.ч. ПДВ 1 005 661,67грн.
Розбіжність між бухгалтерським та податковим обліком придбання товару від ТОВ «НЕОГРУПП», позивачем зазначено, що відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування товару здійснено на підставі первинних бухгалтерських документів, видаткових накладних. Даний факт не заперечує відповідач в акті перевірки ст.8-9.
У бухгалтерському обліку проведено операції щодо отримання сировини та матеріалів від постачальника, які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 201 »Сировина та матеріали» та К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
В податковому обліку позивачем відображено відповідно до податкових накладних які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В підтвердження своєї позиції, позивачем надано докази, що ТОВ «НЕОГРУПП» складені та зареєстровані податкові накладні на вищезгадані поставки олії у кількості 214,54тон на загальну суму на загальну суму 4 398 070,00грн, у тому числі ПДВ - 733 011,66 грн (різниця становить 79,83 тон на загальну суму 1 635 900,00 грн, у тому числі ПДВ - 272 650,02 грн).
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
ТОВ «ЯСЕНСВІТ» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за виписаними та зареєстрованими ТОВ «НЕОГРУПП» податковими накладними на загальну суму 3 289 020,00грн, у тому числі ПДВ - 548 169,99 грн; сума без ПДВ - 2 740 850,01грн.
Сума ПДВ у розмірі 548 169,99 грн; сума без ПДВ 2 740 850,01 грн відображена позивачем у складі податкового кредиту - ряд.364 Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкової декларації з ПДВ за квітень 2020.
Згідно з п.3.1 Договору поставки Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару, що постачається, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом строків погоджених сторонами у відповідній специфікації або додатковій угоді до договору. Датою здійснення оплати є дата списання грошових коштів з рахунку Покупця на користь Постачальника (п.3.2 Договору).
Водночас, п.6.8 Договору передбачено, що у разі порушення Постачальником вимог ПК України в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних на відповідні суми поставок, Покупець має право затримати оплату відповідного товару в розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, яка була відображена в податковій накладній, не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних або оформлених з порушенням вимог порядку заповнення податкових накладних або реєстрація якої зупинена.
З врахуванням п.6.8 Договору, із загальної суми поставок у розмірі 6 033 970,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 005 661,68 грн ТОВ «ЯСЕНСВІТ» фактично сплачено грошові кошти у сумі 5 028 308,33грн. Оплату ПДВ - 1 055 661,67 грн позивачем затримано у відповідності до умов договору.
Перерахування ТОВ «ЯСЕНСВІТ» грошових коштів на адресу ТОВ «НЕОГРУПП» (за вирахуванням затриманої суми 1 005 661,68 грн) у розмірі 5 028 308,33 грн підтверджується платіжними дорученнями банківської установи:
від 28 квітня 2020 № 2934298567 на загальну суму 463 300,00грн; від 04 травня 2020 № 3934298811 - 455 441,67 грн; від 05 травня 2020 № 3934298931 - 454 416,67 грн; від 06 травня 2020 № 3934298991 - 150 658,33 грн; від 08 травня 2020. № 4934299355 - 449 291,67 грн; від 12 травня 2020 № 5934299369 - 300 000,00 грн; від 13 травня 2020 № 6934299507 - 447 583,33 грн; від 14 травня 2020 № 6934299541 - 461 933,33 грн; від 15 травня 2020 № 6934299610 - 467 741,67 грн; від 15 липня 2020 № 8934304085 - 100 000,00 грн; від 16 липня 2020 № 8934304224 - 100 000,00 грн; від 17 липня 2020 № 8934304589 - 100 000,00 грн; від 21 липня 2020 № 8934304772 - 100 000,00 грн; від 22 липня 2020 № 8934304813 - 100 000,00 грн; від 23 липня 2020 № 8934304920 - 100 000,00 грн; від 24 липня 2020 № 8934305225 - 100 000,00 грн; від 28 липня 2020 № 8934305423 - 100 000,00 грн; від 29 липня 2020 № 8934305544 - 100 000,00 грн; від 03 серпня 2020 № 8934305902 - 100 000,00 грн; від 04 серпня 2020 № 8934306040 - 53 733,33 грн; від 05 серпня 2020 № 8934306088 - 65 738,00 грн; від 06 серпня 2020 № 8934306281 - 50 000,00 грн; від 07 серпня 2020 № 8934306552 - 50 000,00 грн; від 11 серпня 2020 № 8934306572 - 50 000,00 грн; від 13 серпня 2020 № 8934306897 - 92 275,00 грн та від 14 серпня 2020 № 8934307053 - 46 195,33 грн.
Згідно картки бухгалтерського рахунку кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «НЕОГРУПП» станом на 30.04.2020 (кінець перевірено періоду) становила 5 570 670,00 грн (6 033 970 грн - сплачено у квітні 2020 463 300,00 грн).
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «НЕОГРУПП» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, містять всі реквізити, визначені статтею 201 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «НЕОГРУПП», а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що ці господарські операції позивача носять фіктивний характер. З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.
Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Абзацом 4 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Така позиція викладена, зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
В акті перевірки зазначено про те, що відповідно до аналізу даних Єдиного державного реєстру податкових накладних та даних АС «Податковий блок» вбачається відсутність у контрагентів необхідних ресурсів (трудові, фінансові та матеріальні).
Тобто, фактично висновки контролюючого органу базуються на оцінці діяльності контрагентів позивача та наявності у них можливості (трудові, фінансові та матеріальні ресурси) для виконання своїх зобов'язань за укладеними з позивачем договорами.
Однак, суд наголошує на тому, що чинне законодавство не ставить виникнення податкових зобов'язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.
Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.
Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагента позивача, ТОВ «НЕОГРУПП» та інших суб'єктів господарювання, з якими позивач безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з реалізацією позивачу його контрагентами відповідних ТМЦ, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані з АС «Податковий блок» відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/17.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «НЕОГРУПП», оскільки викладені контролюючим органом в акті перевірки твердження носять лише характер припущень.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання птовару, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14).
Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.
Виходячи з викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 10128,95 грн. (платіжне доручення від 09.10.2020 № 8389360820).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 10128,95 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 29.07.2020 № 0002150402 та № 0002160402.
Стягнути на користь ТОВ «ЯСЕНСВІТ за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Київській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10 128 (десять тисяч сто двадцять вісім) грн 95коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.