01 березня 2021 року № 320/9215/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79% до 70% від сум грошового забезпечення та виплати з 01.01.2018 лише 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 лише 75% суми підвищення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 79% від грошового забезпечення, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням 100% підвищення до пенсії без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування додаткових видів грошового забезпечення за посадою заступника керівника апарату командувача Національної гвардії України, що є аналогіічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, таких як надбавка за особливості проходження служби в розмірі 75%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 20%, надбавка за кваліфікацію в розмірі 7%, щомісячні премії в розмірі 100%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 79% грошового забезпечення за посадою заступника керівника апарату командувача Національної гвардії України, що є аналогіічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 8880,00 грн., окладу за військове звання "полковник" - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5180,00 грн., надбавки за особливості проходження служби - 75%, щомісячної премії - 100%, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надбавки за кваліфікацію, починаючи з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з квітня 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), розмір якої становив на момент призначення 79 % сум грошового забезпечення. На підставі прийнятих Кабінетом Міністрів України постанов від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було здійснило перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року, однак її розмір було зменшено з 79 % до 70 % сум грошового забезпечення на підставі частини другої статті 13 Закону №2262 в редакції, чинній на час перерахунку пенсії. На думку позивача, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262 не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а тому має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії.
Також, позивач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 позивачу було підвищено з 01.01.2018 розмір пенсії, однак виплата суми підвищення пенсії здійснюється поетапно, а саме: у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 %; у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 100% суми підвищення пенсії.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відтермінування виплати підвищення пенсії суперечать вимогам статті 52 Закону №2262, якою передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою.
Крім того, позивач наголосив на тому, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, було визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункти 1,2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103, якими була закріплена поетапна виплата суми підвищення пенсій, що, на думку позивача, свідчить про правомірність його вимог.
Також, позивач стверджує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 у позивача виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням сітки тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення згідно з додатком 1 зазначеної постанови. Проте, перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, не відбувся.
З огляду на викладене, позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними та такими, що порушують його право на пенсію в належному розмірі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перерахунок пенсії позивача був здійснений на виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018 у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення військовослужбовців згідно з постановою КМУ №704. При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, у зв'язку з чим відповідач вважає, що ним не допущено жодних порушень вимог чинного законодавства під час проведення перерахунку пенсії позивача.
Також, відповідач зазначив, що з 01.01.2018 позивачу був перерахований розмір пенсії та відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 сума підвищення виплачується поетапно: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 1 січня 2020 - 100%.
Відповідач наголосив, що Постанова КМУ від 21.02.2018 №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій, при цьому право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України Законом №2262.
Також відповідач зазначив, що визнання рішенням Окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103 не повинно братись до уваги, оскільки ця обставина не існувала на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, відповідач зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова №804) установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262 до 01.03.2018 та перерахованих з 01.01.2018 відповідно до постанови КМУ №704 здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не можуть вважатися протиправними.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.07.1996, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон №2262).
Як вбачається з розрахунку пенсії по пенсійній справі №1003011558 та не заперечується відповідачем, позивачу з 20.04.2014 призначено пенсію за вислугу років, розмір якої дорівнює 79% грошового забезпечення, виходячи із наступних складових грошового забезпечення: - посадового окладу; - окладу за військове звання; - процентної надбавки за вислугу років 40%; - роботи з таємними виробами, носіями, документами 20%; - надбавки за особливо важливі завдання 60%; - надбавки за кваліфікацію, в/сл 1 клас 8%; - надбавки держ експерт з питань таємниць 20%; - шифрувалі роботи стаж від 6 та більше 20%; - премії 75%
З 01.01.2018 року на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та довідки Головного управління МВС України в Київській області, пенсійним органом було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018.
Судом встановлено, що за наслідками перерахунку розмір пенсії позивача з 01.01.2018 був визначений виходячи із 70% від грошового забезпечення, виходячи із наступних складових грошового забезпечення: - посадового окладу; - окладу за військове звання; - процентної надбавки за вислугу років 50%.
Також, з матеріалів справи вбачається, що виплата перерахованої відповідно до пункту 1 постанови від 21.02.2018 №103 підвищеної пенсії (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться позивачу з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
- з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
- з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У червні 2020 року представником позивача - адвокатом Хомичом І.О. направлено адвокатські запити до Головного управління Національної гвардії України МВС України щодо надання інформаційної довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою яку займав ОСОБА_1 .
Листами від 24.06.2020 №27/32/5-Х-144-Аз та від 10.07.2020 №27/32/5-Х-173-Аз, Головне управління Національної гвардії України МВС України повідомило, що посада яку займав позивач може бути прирівняна до посади "заступник керівника апарату командувача" Головного управління Національної гвардії України, розмір грошового забезпечення за цією посадовою із військовим званням "полковник" та календаврною вислугою 28 років станом на 05.03.2019 становив: - посадовий оклад; - оклад за військовим званням "полковник"; - надбавка за вислугу років 50%; - надбавка за особливості проходження служби 75%; - щомісячна премія 100%; - надбавка за кваліфікацію; - надбавка за службу в умовах режимних обмежень.
У подальшому представником позивача - адвокатом Хомичом І.О. направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку з 01.01.2018 пенсії позивача.
Розглянувши адвокатський запит представника позивача, пенсійний орган повідомив про те, що пенсія ОСОБА_1 перерахована та виплачується враховуючи норми діючого законодавства.
У серпні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірі 79% від сум грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, починаючи з часу перерахунку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
Крім того, у вказаній заяві позивач просив відповідача здійснити перерахунок та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, починаючи з 01.01.2018 та з урахуванням всіх складови його грошового забезпечення, які він отримував на момент призначення пенсії.
Листом від 18.09.2020 №1000-0235-8/75951 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що перерахунок пенсії проведено на виконання постанов Кабінету Міністрів України №103 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.
У листі зазначено, що при проведенні перерахунку пенсії застосовуються норми Закону, чинні на момент проведення перерахунку. Статтею 13 передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Таким чином перерахунок пенсії проведений, враховуючи норми чинного законодавства.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною другою статті 13 Закону №2262 було визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2,- 95 процентів.
08.07.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (далі - Закон №3668), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27.03.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII (далі - Закон №1166), який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Статтею 63 Закону №2262 у чинній редакції визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Так, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч. 4 ст. 63 Закону №2262).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова КМУ №704 набрала чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови КМУ №704.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, стаття 63 Закону №2262 визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262 умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 1 січня 2018 року.
Суд зазначає, що стаття 13 Закону №2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262 ані Законом №3668, ані Законом №1166 у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанови Кабінету Міністрів України №45 і №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668 та Законом №1166 зміни до статті 13 Закону №2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668 та Закону №1166 не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262 на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79615886), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85174587).
Частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно здійснив зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 79% до 70% сум грошового забезпечення.
При цьому, стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язуваного характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випаду є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018, виходячи з 79% суми грошового забезпечення посади з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо поетапної виплати підвищення пенсії та про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Уразі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені відповідно до Закону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України" Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) вирішено проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
- з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
- з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як було вказано вище, відповідачем на підставі зазначених нормативно-правових актів було здійснено перерахунок пенсії позивача, після якого сума підвищення складає 3415,72 грн., виплата якої здійснюється поетапно:
- з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 1707,86 грн.;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 2561,79 грн.;
- з 01.01.2012 100 % щомісячно від підвищення - 3415,72 грн.
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, безумовна протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу підвищення пенсії за постановою КМУ №103 не у повному обсязі (з поетапним розстроченням такої виплати) з 05.03.2019 підтверджується тим, що з цієї дати пункт постанови КМУ, який передбачав таке розстрочення та яким керувався орган Пенсійного фонду України, був визнаний протиправним та нечинним.
Надаючи оцінку правомірності дій відповідача у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, суд зазначає, що частиною третьою статті 52 Закону №2262 закріплено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Суд зазначає, що жодною нормою Закону №2262, який у спірних правовідносинах є спеціальним нормативно-правовим актом, та нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено можливість виплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Слід зазначити, що частина четверта статті 63 Закону №2262 надає Кабінету Міністрів України повноваження визначати умови, порядок та розмір перерахунку пенсії, але не її виплати.
При цьому, "виплата пенсії" та "перерахунок пенсії" є різними правовими категоріями, що підтверджується навіть їх закріпленням в різних розділах Закону №2262 (Розділ VII та Розділ VIII).
Аналогічна правовий висновок був викладений Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83494363), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88601598).
Так, Верховний Суд зазначив, що законодавець розмежував поняття "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії" та "порядок перерахунку пенсії", а системний аналіз статей 51,52,55,63 Закону №2262 свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".
Верховний Суд зауважив, що як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначив, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, правовий висновок Верховного Суду, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд зауважує, що у період дії постанови №103 (з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно) Кабінет Міністрів України встановив не лише умови, у порядок та розмір перерахунку пенсій, а й змінив порядок виплати пенсій, у той час як такі повноваження йому Законом №2262 надані не були.
Наведене свідчить про те, що пункт 2 постанови №103, яким закріплена поетапна виплата підвищеної пенсії, у період його дії прямо суперечив правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме: статті 52 Закону №2262, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Зазначена Постанова КМУ №804 набрала чинності 04.09.2019.
Суд зазначає, що прийняття даної постанови, якою закріплюється виплата підвищеної пенсії у 2019 році у розмірі 75%, не повинно впливати на процес виплати позивачу підвищеної пенсії, оскільки ця постанова так само прямо суперечить правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме: статті 52 Закону №2262, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача про правомірність його дій з огляду на відсутність у рішенні у справі №826/3858/18 вказівки на порядок здійснення перерахунку.
Так, суд зазначає, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Постановою №45. Підстави ж здійснення перерахунку пенсії обумовлені прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, та встановлює розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.
При цьому, під час виплати підвищення пенсії відповідач має керуватися загальною нормою статті 52 Закону №2262, яка передбачає виплату пенсії загальною сумою.
Крім того, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше в ухвалі від 16 грудня 1974 року щодо прийнятності заяви №6849/72 у справі "Мюллер проти Австрії" ("Christian Muller v. Austria"), де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.
Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" ("Gaygusuzv. Austria") від 16 вересня 1996 року, у якому вказано, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06) Суд зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або необумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Таким чином, право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення.
У рішенні "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
У свою чергу Суд зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції,означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що поетапна виплата відповідачем суми підвищеної пенсії на підставі пункту 2 постанови №103 суперечила статті 52 Закону №2262, у даному випадку наявне незаконне втручання держави у мирне володіння позивачем майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по зменшенню виплати належної йому перерахованої пенсії та зобов'язання відповідача відновити порушене права шляхом виплати підвищення пенсії у повному обсязі (100%).
Також суд зауважує, що зобов'язання відповідача виплатити позивачеві суми підвищеної пенсії у повному обсязі не є втручанням у здійснення ним дискреційних повноважень з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Однак, оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, оскільки, по-перше, сума підвищення пенсії була вже нарахована органом Пенсійного фонду України, а по-друге, виплата пенсії у повному обсязі загальною сумою прямо передбачено статтею 52 Закону №2262.
З урахуванням викладеного, позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не перерахунку пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення за посадою заступника керівника апарату командувача Національної гвардії України, що є аналогіічною посаді, яку він обіймав перед звільненням та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію за посадою заступника керівника апарату командувача Національної гвардії України, що є аналогіічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 8880,00 грн., окладу за військове звання "полковник" - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5180,00 грн., надбавки за особливості проходження служби - 75%, щомісячної премії - 100%, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надбавки за кваліфікацію, починаючи з 01.04.2019, суд зазначає наступне
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Відповідно до частин першої, другої та четвертої Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" затвердив Порядок № 45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова КМУ №704 набрала чинності з 01.03.2018. З набранням чинності Постановою №704 (01.03.2018), якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262 до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ №704.
Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Аналогічні за містом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.
З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що для здійснення перерахунку призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій необхідно дотримуватись, зокрема, таких послідовних дій: Міністерство внутрішніх справ України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки; довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено чинним нормативно-правовими актами.
Таким чином, перерахунок пенсії позивача може бути здійснений пенсійним органом виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.03.2019 у справі №240/6263/18 висловив правову позицію, за якою в територіальних органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження самостійно визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовцям під час здійснення їм перерахунку пенсії на підставі отриманих довідок про грошове забезпечення, до яких не увійшли додаткові види грошового забезпечення.
Вказуючи на протиправну бездіяльність пенсійного органу щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування додаткових видів грошового забезпечення за посадою заступника керівника апарату командувача Національної гвардії України, що є аналогічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, таких як надбавка за особливості проходження служби в розмірі 75%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 20%, надбавка за кваліфікацію в розмірі 7%, щомісячні премії в розмірі 100% позивачем було зазначено, що Головне управління Національної гвардії України МВС України у відповідь на адвокатські запити представника позивача листами від 24.06.2020 №27/32/5-Х-144-Аз та від 10.07.2020 №27/32/5-Х-173-Аз повідомило, що посада яку займав позивач може бути прирівняна до посади "заступник керівника апарату командувача" Головного управління Національної гвардії України, розмір грошового забезпечення за цією посадовою із військовим званням "полковник" та календаврною вислугою 28 років станом на 05.03.2019 становив: - посадовий оклад; - оклад за військовим званням "полковник"; - надбавка за вислугу років 50%; - надбавка за особливості проходження служби 75%; - щомісячна премія 100%; - надбавка за кваліфікацію; - надбавка за службу в умовах режимних обмежень.
Разом з тим оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 позивачем до суду, як і до пенсійного органу надано не було.
За наведеного правового регулювання, встановлених обставин та відсутності в матеріалах справи оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що позовна вимога визнання протиправною бездіяльність пенсійного органу, щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування додаткових видів грошового забезпечення за посадою заступника керівника апарату командувача Національної гвардії України, що є аналогічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, таких як надбавка за особливості проходження служби в розмірі 75%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 20%, надбавка за кваліфікацію в розмірі 7%, щомісячні премії в розмірі 100% є необґрунтованою, а позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу є передчасною, внаслідок чого зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено ст. 43 новою частиною - сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
З 1 липня 2019 року максимальний розмір пенсії становить 15 640 грн. Зазначене обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", тобто до 1 жовтня 2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Водночас, враховуючи обставини справи, суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром є передчасною вимогою та задоволенню не підлягає, оскільки в межах даного провадження судом не встановлено порушення прав позивача органами пенсійного фонду, зокрема, шляхом обмеження розміру пенсії позивача.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої пенсії невідкладно та однією сумою, суд зазначає таке.
За приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, частиною першою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначено.
Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, ні постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.
Під час ухвалення судом рішення, суд зобов'язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання законної сили рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією від 06.08.2020 №81422.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79% до 70% від сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, виходячи з 79% суми грошового забезпечення з урахуванням проведених раніше виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01 січня 2018 року 50% суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року 75% суми підвищення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.