01 березня 2021 року № 320/3478/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код за ЄДРПОУ 39393260) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), в якому просить суд в рахунок погашення податкового боргу стягнути з відповідача на користь Державного бюджету 11 978, 60 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору загалом у розмірі 11 978, 60 грн. Оскільки відповідач самостійно подав до контролюючого органу податкові декларації, але не сплатив суми узгоджених податкових зобов'язань у встановлені Податковим кодексом України строки, йому належним чином надіслана (вручена) податкова вимога форми «Ф» від 14.12.2017 № 32594-17.
Стверджує, що податковий борг відповідачем добровільно не погашений та податкова вимога, у спосіб установлений податковим законодавством, не відкликана. Тому позивач, як орган стягнення, просить суд прийняти рішення про стягнення з відповідача податкового боргу.
30 жовтня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.62). На обґрунтування заявлених вимог про закриття провадження у справі позивачем до заяви додані копії судових рішень від 07.11.2018 у справі № 810/2173/18, від 18.06.2019 у справі 320/1806/19, від 05.07.2019 у справі № 320/1406/19 (а.с. 63-71), зі змісту яких вбачається задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки предметом спору у справах, на які посилається відповідач, є вимоги контролюючого органу про сплату відповідачем боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, водночас у межах даного провадження вирішується спір про стягнення з відповідача боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відтак, незважаючи на ту обставину, що одним із учасників справи у межах проваджень №810/2173/18, № 320/1806/19, № 320/1406/19 та у межах даного провадження є податковий орган, підстави виникнення боргу, зобов'язань та нормативно-правове регулювання таких правовідносин є різними.
В подальшому відповідач позов не визнав, 19.03.2020 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив про недійсність податкової вимоги форми «Ф» від 14.12.2017 № 32594-17 внаслідок відсутності печатки позивача та відмітки про вручення її боржнику, вказав на не набрання цією податковою вимогою законної сили в зв'язку із відсутністю її узгодження з боржником та наполягав про відповідність сум, сплачених ним податкових зобов'язань, сумам податкових зобов'язань, задекларованих у податкових деклараціях за 2015-2017 роки.
Наполягає, що контролюючим органом не підтверджено належними та допустимими доказами наявності у нього суми податкового боргу в розмірі 11 978, 60 грн., оскільки винесена 14.12.2017 податкова вимога оформлена лише на суму 4614, 04 грн. Тому вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Позивач із доводами відповідача не погодився, 09.04.2020 подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що податкова вимога форми «Ф» від 14.12.2017 № 32594-17 вручена відповідачеві у порядку і спосіб, передбачений Податковим кодексом України, вона не оскаржувалась, не скасована та не відкликана, а відтак є дійсною протягом усього терміну існування податкового боргу у відповідача, а у разі зміни розміру такого боргу, додаткова податкова вимога платникові податків не надсилається. Тому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
27 квітня 2020 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив згідно яких, він вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими у зв'язку із відсутністю у позивача доказів наявності у нього сум заборгованості, яку вимагається стягнути. Тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019, суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 03.12.2019. 03 грудня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2020.
15 січня 2020 року здійснено заміну позивача його процесуальним правонаступником, в судовому засіданні з метою з'ясування фактичних обставин справи неодноразово оголошувалась перерва.
11 березня 2020 року сторони, повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились. Від представника позивача, 11.03.2020 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що від представника позивача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, неприбуття у судове засідання відповідача та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта та визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд Ухвалою від 11.03.2020 вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку, як платник податків та зборів, у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
30 березня 2016 року відповідачем подано контролюючому органу декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік (а.с.9-10). Згідно даних цієї декларації, сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті самостійно, становить 2 288,39 грн. - з податку на доходи фізичних осіб та 258,93 грн. - військового збору.
31 березня 2016 року відповідачем подано контролюючому органу декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік. Згідно даних цієї декларації, сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті самостійно, становить 4 320,00 грн. - з податку на доходи фізичних осіб.
31 липня 2017 року відповідачем подано контролюючому органу декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік (а.с.12- 14). Згідно даних цієї декларації, сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті самостійно, становить 3 107,16 грн. - з податку на доходи фізичних осіб та 228,84 грн. - військового збору.
2 травня 2018 року відповідачем подано контролюючому органу декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (а.с.15- 18). Згідно даних цієї декларації, сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті самостійно, становить 6 912,00 грн. - з податку на доходи фізичних осіб та 576,00 грн. - військового збору.
В матеріалах справи наявні квитанції №232 та № 233 від 14.07.2016 про сплату відповідачем 2288,40 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та про сплату 228,84 грн. військового збору, відповідно (а.с. 114).
Згідно квитанцій № 128 та № 129 від 31.07.2017, відповідачем сплачено військовий збір у розмірі 258,93 грн. та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3107,16 грн., відповідно (а.с. 116).
В матеріалах справи наявні копії квитанцій: від 30.04.2015 про перерахування відповідачем 1800,00 грн. із призначенням платежу «Перерахування податку»; від 30.04.2015 про перерахування 4320,00 грн. із призначенням платежу «Прибутковий податок за 2014 рік»; від 30.04.2015 про перерахування відповідачем 432,00 грн. із призначенням платежу « 1,5% за 2014 рік»; від 23.07.2014 про перерахування відповідачем 1630,00 грн. із призначенням платежу «Перерахування податку»; від 23.07.2014 про перерахування відповідачем 326,00 грн. із призначенням платежу «Сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 23.06.2014 року» (а.с.132).
Відповідно до зворотного боку облікової картки відповідача за 2019 рік, як платника податків на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, залишок несплаченої з цього податку пені становить 419,41 грн., недоїмки - 10 983, 19 грн., всього заборгованість з цього податку становить 11 402, 60 грн. (а.с.22).
Згідно даних, що містяться у зворотному боці облікової картки відповідача за 2019 рік, як платника військового збору, його заборгованість з цього податку становить 576,00 грн. (а.с.24).
В матеріалах справи наявний розрахунок податкового боргу відповідача в рамках позовних вимог по податку на доходи фізичних осіб зі змісту якого вбачається, що станом на 05.06.2013 позивачем сплачено 170, 00 грн.; станом на 31.07.2013, за декларацією від 08.05.2013 нараховано боржнику за основним платежем 1 800,00 грн., а борг становить 1 630,00 грн.; 24.10.2013 відповідачем сплачено 1800, 00 грн.; 24.10.2013 відповідачеві нараховано пеню в сумі 31,51 грн.; станом на 31.10.2013, переплата становить 138,49 грн.; станом на 05.07.2014, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0009131710, нараховані штрафні санкції в розмірі 326,00 грн.; станом на 24.07.2014, відповідачем сплачено 326,00 грн. та йому нараховано пеню в розмірі 1,31 грн.; станом на 30.07.2014, за відповідачем числиться переплата у розмірі 137,18 грн.; станом на 31.07.2014, за декларацією від 30.04.2014 нараховано боржнику за основним платежем 2 075,25 грн. та його борг становить 1 938,07 грн.; станом на 24.05.2015, відповідачем сплачено 1630,00 грн., йому нараховано пеню в розмірі 424,43 грн. та, відповідно, його борг становить 732,50 грн.; станом на 31.03.2016, за декларацією від 31.03.2016 нараховано боржнику за основним платежем 4 320,00 грн. та його борг становить 5 052,50 грн.; станом на 20.04.2016, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.03.2016 нараховані штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. та, відповідно, його борг становить 5 222,50 грн.; станом на 15.07.2016, відповідачем сплачено 1 278,50 грн.; станом на 15.07.2016, відповідачеві нараховано пеню в розмірах 104,19 грн., 4,43 грн. та 18,57 грн., сплачено 2 288,40 грн., а його борг становить 1 782,79 грн.; станом на 31.07.2016, за декларацією від 30.03.2016 нараховано боржнику за основним платежем 2 288,40 грн., борг становить 4 071,19 грн.; 31.07.2017 за декларацією від 31.07.2017 нараховано боржнику за основним платежем 3 107,16 грн., відповідачем сплачено 3 107,16 грн., нараховано пеню в розмірі 227,76 грн., 57,21 грн. та 134,44 грн., а його борг складає 4 490,60 грн.; 31.07.2018 за декларацією від 02.05.2018 нараховано боржнику за основним платежем 6 912, 00 грн. та, відповідно, борг становить 11402,60 грн.(а.с.108).
Таким чином, станом на 15.07.2016, з урахуванням платежу здійсненого відповідно до квитанції №232 від 14.07.2016 на суму 2 288,40 грн., за відповідачем обліковувався борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1782,79 грн.
У період з 20.03.2016 по 02.05.2018, відповідачем самостійно обчислені суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, які зазначені у його податкових деклараціях, що подані контролюючому органу, а саме, у розмірі 2 288,39 грн. (декларація від 30.03.2016 про майновий стан та доходи за 2015 рік), у розмірі 3 107,16 грн. (декларація від 31.07.2017 про майновий стан та доходи за 2016 рік) та у розмірі 6 912,00 грн. (декларація від 02.05.2018 про майновий стан та доходи за 2017 рік), загалом 12 307,56 грн.
31 червня 2017 року відповідачем сплачено 3107,16 грн. податку на доходи фізичних осіб (квитанція № 129 від 31.07.2017).
Згідно розрахунку податкового боргу відповідача в рамках позовних вимог по військовому збору, станом на 31.07.2018, за декларацією від 02.05.2018 нараховано боржнику за основним платежем 576, 00 грн. (а.с. 108 -109).
Таким чином, відповідачем самостійно обчислені суми податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 576,00 грн., які зазначені у його податковій декларації від 02.05.2018 про майновий стан та доходи за 2017 рік, що подана контролюючому органу.
14 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області відповідачеві виставлена податкова вимога форми «Ф» за № 32594-17 на загальну суму податкового боргу 4614,04 грн. (а.с.25).
Надіслана на адресу відповідача податкова вимога № 32594-17 від 14.12.2017 повернута національним оператором поштового зв'язку позивачеві із зазначенням причини повернення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, а саме, відмова» (зворотній бік а.с.25).
Докази відкликання податкової вимоги Головного управління ДФС у Київській області форми «Ф» за № 32594-17 від 14.12.2017 в матеріалах справи відсутні.
Оскільки, здійснені контролюючим органом заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, за його твердженням, не призвели до повного погашення податкового боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вважаючи невідповідність вимог позивача фактичним обставинам справи та порушення ним вимог законодавства України, відповідач просить у задоволення позову відмовити у повному обсязі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Згідно положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом, відповідачем, у період з 20.03.2016 по 02.05.2018, самостійно визначені суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які зазначені у його податкових деклараціях, що подані контролюючому органу.
А тому, податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 288,39 грн. (декларація від 30.03.2016 про майновий стан та доходи за 2015 рік), у розмірі 3 107,16 грн. (декларація від 31.07.2017 про майновий стан та доходи за 2016 рік) та у розмірі 6 912,00 грн. (декларація від 02.05.2018 про майновий стан та доходи за 2017 рік), загалом 12 307,56 грн., а також з військового збору у розмірі 576,00 грн. (декларації від 02.05.2018 про майновий стан та доходи за 2017 рік), є узгодженими та не підлягають оскарженню.
В силу положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 179.7 статті 197 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Таким чином, законодавством установлений обов'язок відповідача до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації.
Відповідно до положень пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Судом встановлено, що суми коштів податку на доходи фізичних осіб, сплачених відповідачем у розмірі 2288,40 грн. (квитанція №232 від 14.07.2016) та 3107,16 грн. (квитанція № 129 від 31.07.2017), зараховані контролюючим органом в рахунок погашення існуючого податкового боргу відповідача згідно з черговістю його виникнення.
Доказів сплати відповідачем іншої частини існуючого податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, матеріали справи не містять.
Представлені ксерокопії квитанцій про сплату відповідачем податкових зобов'язань у 2014 та 2015 роках не приймаються судом до уваги, як докази відсутності за відповідачем сум вказаної заборгованості, оскільки така сплата відбувалася раніше та у попередніх податкових періодах, які не охоплюють предмет цього спору.
Відповідно до положень підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
А відтак, судом встановлено, що у період з 20.03.2016 по 02.05.2018, відповідачем не сплачена узгоджена сума грошового зобов'язання у встановлений Податковим кодексом України строк. Станом на 31.12.2018, розмір податкового боргу відповідача з податку на доходи фізичних осіб становить 11 402, 60 грн. (у тому числі недоїмка 10 983, 19 грн., пеня 419,41 грн.), розмір податкового боргу з військового збору - 576,00 грн. Усього - 11 978,60 грн.
Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).
Згідно з положеннями пунктів 59.1, 59.5 статті 59 Податкового Кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2018 по справі № 820/1751/17, постанові від 27.03.2018 по справі № 2а/0370/2648/12, постанові від 19.02.2019 по справі № 818/1117/16.
Судом встановлено, що виставлена відповідачеві податкова вимога від 14.12.2017 за № 32594-17 на суму 4 614,04 грн., на дату розгляду цього спору по суті, не відкликана з причини погашення відповідачем податкового боргу по всім податкам і зборам. Вона не була та не є предметом оскарження у судовому або іншому порядку та її не відкликано й з інших підстав, передбачених статтею 60 Податкового кодексу України.
Відтак, зміна розміру грошових зобов'язань, які складають податковий борг відповідача, не має наслідком зміни виставленої йому податкової вимоги.
Водночас, суд звертає увагу сторін на те, що згідно положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. А відтак, в силу приписів, визначених пунктом 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 42.2 статті 42 Податкового Кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом другим пункту 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій пункту 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610).
Як вбачається із матеріалів справи, податкова вимога від 14.12.2017 за № 32594-17 надіслана контролюючим органом за адресою місця реєстрації проживання відповідача з повідомленням про вручення. Невручення цього поштового відправлення відбулось у зв'язку із відмовою відповідача в його отриманні.
Отже, в силу положень податкового законодавства, податкова вимога від 14.12.2017 за № 32594-17 вважається врученою відповідачеві у день, зазначений поштою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення, тобто, 24.10.2018, як вбачається зі штемпеля національного оператора поштового зв'язку у довідці про повернення поштового відправлення.
У зв'язку з чим, твердження відповідача про неузгодженість сум податкових зобов'язань, у тому числі й відповідно до податкової вимоги від 14.12.2017 за № 32594-17 на суму 4614, 04 грн., не відповідають фактичним обставинам справи та є безпідставними і не обґрунтованими.
Станом на дату розгляду справи, у матеріалах справи відсутні докази оскарження податкової вимоги від 14.12.2017 за № 32594-17, а також сплати відповідачем існуючої суми податкового боргу.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені судом обставини щодо несплати відповідачем суми податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11 402, 60 грн. та з військового збору у розмірі 576,00 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету податкового боргу у розмірі 11 978, 60 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що у справах, предметом яких є стягнення податкового боргу, суд відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не надає правової оцінки обставинам та правовим підставам визначення грошових зобов'язань, несплата яких у встановлені законом строки призвела до утворення податкового боргу. Виходячи з предмету справи, дослідженню підлягають виключно ті питання, що стосуються наявності податкового боргу (вручення податкового повідомлення-рішення, узгодження визначеного ним грошового зобов'язання) та наявність підстав для стягнення податкового боргу у судовому порядку (направлення (вручення) податкової вимоги).
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету податковий борг у розмірі 11 978 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення рішення суду 01.03.2021
Суддя Панченко Н.Д.