ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" березня 2021 р. справа № 300/3666/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.10.2020 року ВП № 54297042,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.10.2020 року ВП № 54297042.
Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень (а.с. 18-22), мотивовані тим, що 30.10.2020 року державним виконавцем Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) протиправно, в порушення положень Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову в межах виконавчого провадження ВП № 54297042 про стягнення виконавчого збору з позивача в розмірі 13470,86 грн. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору незаконною, оскільки в матеріалах справи виконавчого провадження відповідача відсутні документи на підтвердження суми, що фактично стягнута в погашення існуючого боргу зі сплати аліментів, а відповідно, на його думку, сума виконавчого збору державним виконавцем нарахована безпідставно, внаслідок чого, просить визнати таку постанову протиправною та скасувати.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху (а.с.11-12).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали (а.с.23-24).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково та відстрочено сплату позивачем судових витрат в розмірі 840,80 гривень до ухвалення судом рішення у даній справі (а.с.32-33).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року відкрито провадження за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України (а.с.30-31).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.02.2021 року (а.с.43-48), згідно змісту якого, представник відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Зокрема, вказала на те, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору винесена у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження", в межах відкритого виконавчого провадження та з дотриманням визначених законодавством строків. Представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів, починаючи з 21.09.2005 року по 29.01.2020 року. З 13.07.2017 року заява про примусове виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 боргу по сплаті аліментів в розмірі 60879 грн. перебувала на примусовому виконанні в Долинському районному відділі ДВС. Завдяки вжитим заходам з примусового виконання вдалось стягнути з боржника 3315,76 грн., які перераховано стягувачу 06.10.2020, окрім того, ОСОБА_1 самостійно сплатив 5750 грн. в рахунок погашення вказаної заборгованості На підставі пункту 7 частини 1 статті 39 ЗУ "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із закінченням стороку перебування виконавчого документа на виконанні. Заборгованість на момент закінчення виконавчого провадження склала 177895,77 грн. По факту закінчення виконавчого провадження державним виконавцем 30.10.2020 винесено постанову про стягнення винавчого збору, яка на думку представника, повністю узгоджується із вимогачи чинного законодавства.
Суд зазначає, що судові засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з необхідністю надання ОСОБА_1 можливості ознайомитися зі змістом вищевказаного відзиву на позовну заяву, оскільки відповідачем належним чином не виконано власний процесуальних обов'язк щодо направлення копії відзиву позивачу.
Однак, по факту отримання такого відзиву позивачем 21.02.2020 року, останній правом надання на нього відповіді, у визначений ухвалою про відкриття провадження двохденний строк не скористався.
Водночас, позивач в судове засідання 25.02.2021 року не з'явився, проте на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача 25.02.2021 року в судове засідання також не з'явився, однак, на адресу суду від нього поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поширенням на території України пандемії корона вірусу COVID-19 та призначення розгляду справи по завершенню карантинних обмежень.
При цьому, суд критично поставився щодо вищевказаних підстав для відкладення розгляду справи, як таких, що не відповідають критеріям поважності, визначених статтею 205 КАС України, з тих міркувань, що у двох попередніх судових засіданнях (04 лютого, 11 лютого, 18 лютого 2020 року), представник відповідача була присутньою, свою позицію щодо можливості задоволення позовних вимог виклала, надавши при цьому матеріали виконавчого провадження для його дослідження судом. Таким чином, відкладення судового розгляду було б необґрунтованим затягуванням справи, пріоритетом якої є швидке вирішення спору, у відповідності до положень статті 287 КАС України.
Частиною 3 статті 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи за відсутності сторін, на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 КАС України, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Постановою головного державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 13.07.2017 року ВП № 54297042 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1263/2005, виданого 13.10.2005 року Долинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів (а.с.51).
05.02.2018 року постановами головного державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ВП № 54297042 від 05.02.2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача (а.с.53-54).
В подальшому, 14.02.2018 року відповідачем у межах виконавчого провадження винесено наступні постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії (а.с.53-61).
Головним державним виконавцем Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 30.10.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54297042 (зворотній бік а.с.63 та а.с.64).
Водночас, 30.10.2020 року головним державним виконавцем Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову ВП № 54297042 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 13470,86 грн. (а.с. 66).
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 30.10.2020 року в межах виконавчого провадження № 54297042 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі також - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) складає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно із частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до частини 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Так, положення частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Натомість, як зазначалось, частина 2 статті 27 №1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Таким чином, у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.
Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм законодавства, які діяли на час відкриття виконавчого провадження, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів було здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, провадження № 11-445апп19.
За своїм змістом виконавчий збір є винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Як встановлено із матеріалів виконавчого провадження № 54297042, державний виконавець станом на 30.10.2020 року стягнув у примусовому порядку 9116,76 грн. (зворотній бік а.с.64 та а.с.65), тобто, фактично виконано виконавчий документ в частині стягнення з боржника 9116,76 грн.
Суд зазначає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений у спірній постанові, оскільки це не узгоджується із вимогами частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII.
Враховуючи те, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми в розмірі її 10 відсотків, а виконавчою службою у ВП № 54297042 фактично стягнуто з боржника 9116,76 грн., суд дійшов висновку, що у державного виконавця були наявні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору виключно в сумі 911,67 грн. (9116,76 грн.* 10 %).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що постанову від 30.10.2020 року в межах виконавчого провадження ВП № 54297042 про стягнення виконавчого збору в сумі 13470,86 грн. винесено необґрунтовано, з порушенням норм законодавства України, внаслідок чого, останню слід визнати протиправною та скасувати в частині стягнення виконавчого збору в сумі 12559,19 грн. (13470,86 грн. - 911,67 грн.), а позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково та відстрочено сплату позивачем судових витрат в розмірі 840,80 гривень до ухвалення судом рішення у даній справі (а.с.32-33).
Щодо відстроченої до сплати суми судового збору в розмірі 840,80 грн., то вказані кошти судового збору на час прийняття судового рішення у справі не надійшли на рахунки Державний бюджет України. Отже, з ОСОБА_1 належить достягнути в користь Державного бюджету України несплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень всі судови витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на часткове задоволення позову в цій адміністративній справі, належить стягнути на користь ОСОБА_1 420,40 грн. судових витрат зі сплати ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.10.2020 року ВП № 54297042 - задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 30.10.2020 року в межах виконавчого провадження ВП № 54297042 про стягнення виконавчого збору, в частині стягнення виконавчого збору в розмірі 12559,19 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101, код отримувача - 37951998, код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA698999980313111206084009612, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Відповідно до задоволених вимог стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 34536065, просп. Незалежності, 3, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 34536065, просп. Незалежності, 3, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500).
Суддя Панікар І.В.