ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" березня 2021 р. справа № 300/4024/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 11.09.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Окрім того, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач за наслідками розгляду поданої позивачем заяви, листом від 21.10.2020 року за № 3298/C-02/8-0900/20 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті допомоги, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» тривалістю 35 років та повідомлено, що до спеціального стажу роботи позивача не зараховано період навчання, період строкової військової служби та період роботи з 01.09.1993 року по 31.08.2002 року на виборній посаді. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при цьому, безпідставно не врахувавши період проходження військової служби та період перебування на виборній посаді, роботи за сумісництвом на посаді вчителя трудового навчання. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період проходження військової служби, його перебування на виборній посаді голови ради виконавчого комітету Верхньомайданської сільської ради, роботи по сумісництву на посаді вчителя трудового навчання у Верньомайданській восьмирічній школі та виплатити грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період з 16.11.1979 року по 02.11.1981 року проходження позивачем військової служби в Збройних Силах, період з 01.09.1993 року по 31.08.2002 рік перебування ОСОБА_1 на виборній посаді голова Ради виконавчого комітету Верхньомайданської сільської ради, роботи на посаді вчителя трудового навчання у Верньомайданській восьмирічній школі та виплатити грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.18-19).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.02.2021 року із письмовими доказами (а.с.25-40), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що оскільки позивач не проходив службу в армії у закладах, визначених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 року № 909, Головним управлінням зараховано до загального стажу період проходження військової служби з 16.11.1979 року по 02.11.1981 року, а не до стажу роботи,що дає право на пенсію за вислугу років. Окрім того, представник відповідача зазначила, що для призначення одноразової грошової допомоги було проведено перевірку достовірності документів про стаж за період з 21.11.1981 року поданий час. Після проведення перевірки відомостей про стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років позивачу розпорядженням від 29.12.2020 року № 09235002871 проведено перерахунок призначеної пенсії та враховано до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років наступні періоди роботи: з 21.11.1981 року по31.08.1993 року - робота у Верхньомайданській восьмирічній школі, з 01.09.1993 року по 31.08.2002 року - робота у Верхньомайданській І-ІІ ступенів за сумісництвом, з 01.09.2002 року по 31.12.2003, 01.01.2004 року по 11.09.2020 року - робота у Верхньомайданській І-ІІ ступенів. Таким чином, у позивача стаж на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає більше 35 років. У зв'язку з чим, позивачу розпорядженням від 29.12.2020 року № 092350002871 нараховано одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 11.09.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У жовтні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатом розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, листом від 21.10.2020 року за № 3298/C-02/8-0900/20 відмовило ОСОБА_1 у виплаті допомоги, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» тривалістю 35 років та повідомлено, що до спеціального стажу роботи позивача не зараховано період навчання, період строкової військової служби та період роботи з 01.09.1993 року по 31.08.2002 року на виборній посаді (а.с.14-15).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 7-1 Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років); не отримання ними будь-якої пенсії до цього.
Щодо незарахування до спеціального стажу позивача періоду проходження служби в армії з 16.11.1979 року по 02.11.1981 року, суд зазначає наступне.
11.11.1979 року позивач був звільнений із займаної посади (вчителя трудового навчання Надвірнянської школи-інтернат) у зв'язку з призовом у ряди Радянської армії, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.6).
У подальшому, після закінчення проходження військової служби з 21.11.1981 року позивача було прийнято на посаду вчителя креслення і трудового навчання Верхньомайданської восьмирічної школи (а.с.6).
З огляду на вказане суд враховує, що згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
Водночас, частиною 3 статті 36 КЗпП УРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки позивача, саме із цих підстав він був звільнений з займаної посади вчителя трудового навчання.
Отже, як встановлено судом під час розгляду справи, позивач на момент призову на строкову військову службу до армії працював на посаді вчителя трудового навчання, внаслідок чого, проходження військової служби в армії з 16.11.1979 року по 02.11.1981 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2019 року по справі № 450/3061/16-а.
Водночас, як встановлено зі змісту відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідачем для призначення одноразової грошової допомоги було проведено перевірку достовірності документів про стаж роботи позивача за період з 21.11.1981 року по даний час.
Після проведення перевірки відомостей про стаж роботи позивача, відповідачем зараховано до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років наступні періоди роботи: з 21.11.1981 року по31.08.1993 року - робота у Верхньомайданській восьмирічній школі, з 01.09.1993 року по 31.08.2002 року - робота у Верхньомайданській І-ІІ ступенів за сумісництвом, з 01.09.2002 року по 31.12.2003, 01.01.2004 року по 11.09.2020 року - робота у Верхньомайданській І-ІІ ступенів, в результаті чого, розпорядженням від 29.12.2020 року за № 092350002871 позивачу проведено перерахунок призначеної пенсії (а.с.33-34).
Водночас судом встановлено, що розпорядженням від 29.12.2020 року за № 092350002871 ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу в сумі 54919,80 грн., яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснено розрахунок доплати (а.с.37-40).
Підсумовуючи викладене, суд прийшов висновку, що оскільки відповідачем зараховано до спеціального стажу період з 01.09.1993 року по 31.08.2002 рік перебування ОСОБА_1 на виборній посаді голови Ради виконавчого комітету Верхньомайданської сільської ради, роботи на посаді вчителя трудового навчання у Верньомайданській восьмирічній школі та виплачено грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також те, що вказані обставини, які слугували передумовою для виникнення спору, усунуто ще до моменту звернення до суду із вказаним позовом, то позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи період проходження військової служби в Збройних Силах з 16.11.1979 року по 02.11.1981 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби в Збройних Силах з 16.11.1979 року по 02.11.1981 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.