01 березня 2021 року Справа № 280/595/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., перевіривши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 08592187)
про визнання дій протиправними та зобов'язання винити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ГУМВС України в Запорізькій області щодо відмови змінити дату звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-135036) з посади оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у сфері обігу протиправного контенту і господарської діяльності управління боротьби з кіберзлочинністю ГУМВС України в Запорізькій області, зазначену у наказі ГУМВС України в Запорізькій області від 04.11.2015 №445о/, з 06 листопада 2015 року на дату 17 квітня 2020 року;
визнати підполковника міліції ОСОБА_1 (М- 135036) звільненим з посади оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у сфері обігу протиправного контенту і господарської діяльності управління боротьби з кіберзлочинністю ГУМВС України в Запорізькій області з 17.04.2020;
зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області внести до трудової книжки ОСОБА_1 (М-135036) зміни щодо звільнення його з посади оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у сфері обігу протиправного контенту і господарської діяльності управління боротьби з кіберзлочинністю ГУМВС України в Запорізькій облиті з 17 квітня 2020 року.
Ухвалою суду від 26.01.2021 визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом, позовну заяву залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку. Встановлено відповідачу термін для усунення недоліків 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
23.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено поважність пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому місячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб в адміністративних справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що позивачем оскаржуються дії ГУМВС України в Запорізькій області щодо відмови змінити дату звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-135036) з посади оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у сфері обігу протиправного контенту і господарської діяльності управління боротьби з кіберзлочинністю ГУМВС України в Запорізькій області, зазначену у наказі ГУМВС України в Запорізькій області від 04.11.2015 №445о/, з 06 листопада 2015 року на дату 17 квітня 2020 року.
В обґрунтування пропущеного строку звернення до суду, позивач зазначає, що з метою поновлення порушених прав, позивач 07.12.2020 звернувся до ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про зміну дати звільнення, видання з цього приводу наказу про новий день його звільнення, а саме день видачі трудової книжки - 17.04.2020, та внесення відповідного запису про зміну дати звільнення до трудової книжки позивача НОМЕР_2 .
Листом ГУМВС України в Запорізькій області за вих.№1/1034 від 16.12.2020, який надійшов на адресу позивача 24.12.2020, позивача повідомлено про те, що він не з'являвся до ГУМВС та ухилявся від отримання трудової книжки, як наслідок, підстав для внесення записів про зміну дати звільнення не має.
Таким чином, про відмову ГУМВС України в Запорізькій області щодо поновлення права позивача та зміни дати звільнення з дати вказаної у наказі на дату фактичної видачі трудової книжки, позивач дізнався лише 24.12.2020, тому вважає, що саме з цієї дати повинен обраховуватись строк позовної давності.
Суд не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Позивач просить суд змінити дату звільнення в наказі ГУМВС України в Запорізькій області від 04.11.2015 №445о/с.
Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року у справі № 201/16081/15-к, яка постановлена в присутності позивача у судовому засіданні, до позивача було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади на строк до 15 листопада 2015 року. На підставі вказаної ухвали суду відповідачем видано наказ № 399о/с від 17.10.2015 року, яким позивача відсторонено від посади з 22.10.2015 по 15.11.2015 року, тобто, час відсторонення був визначеним, а тому по його закінченню у позивача не було правових підстав не стати до служби.
Таким чином, позивач мав з'явитися до місця служби 16.11.2015 року та дізнатися про своє звільнення наказом від 06.11.2015 року. Зазначені обставини були встановлені під час розгляду адміністративної справи №280/2539/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, відмова ГУМВС України в Запорізькій області змінити дату звільнення позивача з дати вказаної у наказі про звільнення на дату фактичної видачі трудової книжки яка викладена у Листі за вих.№1/1034 від 16.12.2020, не спростовує того факту, що позивачу було відомо про порушення своїх прав, свобод та інтересів ще у листопаді 2015 року.
Суд зазначає, що всі інші обставини не мають значення для встановлення часу, коли позивач мав дізнатися про порушення свого права.
Стосовно доводів позивача, які пов'язані з неотриманням до 17.04.2020 будь-яких повідомлень про звільнення, врученням спірного наказу, трудової книжки, військового квитка та припису до військкомату, суд зазначає, що на переконання суду це не є визначальними обставинами для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду.
Позивач звернувся до суду 18.01.2021, що підтверджується штемпелем поштового відправлення на конверті, що свідчить про порушення строків звернення до адміністративного суду.
Суд зауважує, що підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому суд визнає підстави пропуску строку не поважними, а заяву позивача не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та те, що позивачем не обґрунтовано поважності пропущення строків звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, суддя дійшов висновку про повернення позовної заяви.
Керуючись п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.122,123,243, 248 КАС України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 08592187)- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя О.В.Конишева