16 лютого 2021 року (об 11 год. 55 хв.)Справа № 280/7824/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Прус Я.І.
представника позивача Отюськи А.В.,
представника відповідача Майстренко В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна»
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (далі - ТОВ «ЄПК Україна», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2020 №UA110230/2020/000221/2, прийняте відповідачем;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00462 від 16.10.2020, прийняту відповідачем.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наголошує, що в оскарженому рішенні відповідачем не зазначено конкретної причини щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості, не встановлено чіткий перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації. Також вказує, що загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, методу на основі віднімання вартості, методу на основі додавання вартості (обчислена вартість) не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення. На думку позивача, відповідач також не виконав обов'язку щодо наведення у Рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Звертаю увагу суду, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що позивачем під час митного оформлення надано усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, вважає, що відповідач неправомірно здійснив коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2020 №UA110230/2020/000221/2 та картку відмови № UA110230/2020/00462 від 16.10.2020, з огляду на що просить суд скасувати оскаржені рішення.
Ухвалою судді від 09.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 02 грудня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 30 листопада 2020 року на адресу суду надав відзив (вх. №58261), у якому посилається на норми Митного кодексу України та вказує, що під час подання митної декларації для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України. Стверджує, що митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 Кодексу, однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість та надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Митна вартість товару, визначена із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Пояснює, що враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки РСА з урахуванням всіх складових на рівні 2,77 $/кг співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією МД №11А110230/2020/015741 від 20.07.2020. Крім того, зауважує, що підприємство сплатило всю суму митних платежів, визначених митним органом, та не скористалось правом випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Декларант погодився з рішенням митниці про коригування заявленої митної вартості, випуск товарів у вільний обіг було здійснено без застосування гарантійних зобов'язань передбачених розділом X Митного кодексу України, а тому, на думку відповідача, спір між позивачем та митницею вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митницею. На підставі наведеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
02 грудня 2020 року підготовче засідання по справі відкладене на 14 грудня 2020 року.
Представником відповідача надана відповідь на відзив (вх. №60587 від 14.12.2020), у якій додатково зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем взагалі не надано жодної оцінки та заперечень доводам Позивача, які детально викладено в позовній заяві за кожною підставою прийнятих оскаржуваних Рішення та Картки, натомість відповідачем процитовано норми права, якими він керується у своїй діяльності та продубльовано всю інформацію, яка вказана у графі 33 Рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела Інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості». Зазначає, що відповідачем вказано, що відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи, однак позивачем не надано їх у повному обсязі, що не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. З урахуванням того, що надані первісно позивачем документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та наявні всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вважає, що у відповідача не було підстав витребувати додаткові документи. Крім того, вказує, що відповідач свою позицію на користь відмови у задоволенні позову фактично обґрунтовує одним доводом, який полягає у тому, що спір між позивачем та відповідачем вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митницею, однак позивач із такою позицією не погоджується, оскільки до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а тому просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
14 грудня 2020 року судом вирішено продовжити строк підготовчого провадження по справі та відкласти підготовче засідання на 19 січня 2021 року.
Представником відповідача долучені до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. №61548 від 16.12.2020), у яких вказує, що Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, шо в вимоги КАС України нею виконано, у відзиві на позовну заяву в повному обсязі виконано вищезазначені вимоги, зазначивши заперечення щодо позовних вимог зазначених у позовній заяві із посиланням на відповідні обставини, докази (що наявні в матеріалах справи) та норми права. У відзиві на позовну заяву в повному обсязі митницею викладено заперечення проти позовних вимог позивача, з зазначенням правових підстав позиції митниці, враховуючи висновки Верховного Суду, та фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, які підтверджуються наявними матеріалами справи. Наголошує, що до предмету доказування у цій справі входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом. у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.10.2018 по справі №816/2396/17. Враховуючи наведене, просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16 лютого 2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, долучених до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЄПК Україна» (код ЄДРПОУ 39025614) зареєстровано юридичною особою 17.12.2013 (номер запису: 11031020000035295). Видами діяльності підприємства є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
30 березня 2020 року між Акціонерним товариством «ЄПК Степногорськ» (Продавець) та ТОВ «ЄПК Україна» (далі - Позивач) (Покупець) укладено Контракт № 495, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікацією до цього Контракту, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість. Пунктом 1.2. Контракту встановлено, що загальні умови поставки визначаються цим Контрактом, а конкретні умови поставки відповідної партії товару визначаються Сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.
31 березня 2020 року до Контракту Сторонами укладено Додаткову угоду № 1, якою змінено реквізити Покупця.
25 серпня 2020 року сторонами за Контрактом № 495 від 30.03.2020 підписана Специфікація № 2, відповідно до умов якої погоджено асортимент та ціну на товар:
1) Підшипник 30-42726Е2М у кількості 2520 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760,00 руб. РФ за одну штуку, а всього - 6955200,00 руб. РФ;
2) Підшипник 30-232726Е2М у кількості 2940 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760,00 руб. РФ за одну штуку, а всього - 8114400,00 руб. РФ;
Загальною вартістю 15069600,00 руб. РФ.
Крім того, Специфікацією № 2 встановлено умови поставки: відвантаження товару автомобільним транспортом FСА-Степногорськ, вантажоодержувач - ТОВ «ЄПК Україна», строк поставки - вересень-жовтень 2020 року.
01 вересня 2020 року сторонами за Контрактом № 495 від 30.03.2020 підписана Специфікація № 3, відповідно до умов якої погоджено асортимент та ціну на товар:
3) Підшипник 30-42726Е2М у кількості 7056 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760,00 руб. РФ за одну штуку, а всього - 19474560,00 руб. РФ;
4) Підшипник 30-232726Е2М у кількості 2940 штук, ціна з ПДВ 0 % - 2760,00 руб. РФ за одну штуку, а всього - 19474560,00 руб. РФ;
Загальною вартістю 38949120,00 руб. РФ.
Як зазначає позивач, поставка товару, передбаченого Специфікаціями № 2, №3, відбулась тринадцятьма партіями.
12 жовтня 2020 року АТ «ЄПК Степногорськ» виставлено позивачу електронний рахунок-фактуру № Е8Р-990640000283-20201006-55027086 на поставку товару: підшипник з циліндричними роликами 30-42726Е2М у кількості 588 штук, загальною вартістю 1622880,00 руб. РФ; підшипник з циліндричними роликами 30- 232726Е2М у кількості 588 штук, загальною вартістю 1622880,00 руб. РФ.
Вартість товару сплачено позивачем у повному обсязі 01 вересня 2020 року, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті № 277, платіж на загальну суму поставки відповідно до Специфікації № 2 та № 3 - 54018720,00 руб. РФ (відповідно до п. 6.1. Контракту умови оплати: 100 % попередня оплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання кожної Специфікації до Контракту).
Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару 16.10.2020 ТОВ «ЄПК Україна» надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA110230/2020/022817 на товар: «Підшипники з циліндричними роликами: 30-232726Е2М - 588 шт; 30-42726Е2М -588 шт. Являє собою підшипник кочення роликовий радіальний з короткими циліндричними роликами. Використ. в буксах пасажирських і вантажних вагонів. Виробник Акціонерне товариство "ЄПК Степногорськ", Казахстан. Країна виробництва КZ. Торговельна марка еpk». Декларантом заявлена митна вартість товару у розмірі 3329007,42 рос. руб. або 1207597,44 грн. Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, що передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано наступні документи, зазначені в гр. 44 МД: Пакувальний лист № 11 від 06.10.2020; Електронний рахунок-фактуру № Е8Р-990640000283-20201006-5502 від 06.10.2020; Міжнародна товарно-транспортна накладна № 0001303 від 06.10.2020; Платіжне доручення № 277 від 01.09.2020; Накладна на відпуск товарів на сторону № 449 від 06.10.2020; Довідка на підтвердження транспортних витрат № 058 від 05.10.2020 у розмірі 30 198,00 грн.; Заявка № 58 від 05.10.2020; Рахунок-фактура № 613 від 15.10.2020; Картки рахунку № 281 (232726Е) від 01.09.2020; Картки рахунку № 281 (42726Е2) від 31.08.2020; Картка рахунку № 281 (232736) від 01.09.2020; Оборотно-сальдова відомість по рахунку № 281 від 31.08.2020; Оборотно-сальдова відомість по рахунку № 281 від 01.09.2020; Видаткова накладна № 1688 від 10.09.2020; Протокол узгодження цін № 1 від 06.08.2020; Додаткова угода № 1 від 31.03.2020; Специфікація; Контракт № 495 від 30.03.2020; Договір №02/2019 на проведення митних формальностей від 02.01.2019; Договір транспортного експедирування № 010419 від 01.04.2019; Заява на проведення фітосанітарних процедур до ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області № 6090778; Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № КZUА 010302208 від 07.10.2020; Технічний опис від 20.08.2020; Лист № 693 від 21.08.2020; Лист № 694 від 21.08.2020; Митна декларація № 55204/071020/0006717 від 07.10.2020.
У той самий день митним органом було направлено позивачу Повідомлення, яким у позивача згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Кодексу декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на вищевказане повідомлення представником декларанта зазначено, що відповідно до положень ч. 3, 6 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару додаткові документи протягом 10 календарних днів подати не має можливості.
Однак, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2020 №UA110230/2020/000221/2, відповідно до якого митна вартість імпортованого ТОВ «ЄПК Україна» товару визначена відповідачем із застосуванням резервного методу (метод 6) та становить 216,3807 рос. руб. за одиницю, а загальна вартість партії товару - 4361507,98 рос. руб.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що уповноважена на роботу з митницею особа відмовилась від надання в повному обсязі документів для підтвердження митної вартості товару. У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, 60 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FСА з урахуванням всіх складових на рівні 2,77 $/кг співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією МД №UА110230/2020/015741 від 20.07.2020.
В зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00462 від 16.10.2020.
З метою випущення товару у вільний обіг ТОВ «ЄПК Україна» було подано до митному органу нову МД №UA 110230/2020/022872 від 16.10.2020 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UА110230/2020/000221/2 від 16.10.2020.
Проте, вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Однак, суд не приймає посилання відповідача про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме поставка товару здійснюється згідно контракту №495 від 30.03.2020. Відповідно до п.7.4 контракту №495 від 30.03.2020 в ціну товару, який поставляється включається вартість пакування, але відсутні документи в яких виділено вартість пакування, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості пакування, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакування, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).
Так, пунктом 7.4. Контракту № 495 від 30.03.2020 визначено, що вартість пакування товару входить до його вартості. В свою чергу, п. 7.2. цього Контракту передбачено, що на кожну партію товару, що поставляється, Продавець зобов'язаний скласти пакувальний лист, в якому зазначаються найменування товару, тип, кількість, кількість ящиків, вага нетто та брутто. Виходячи з аналізу наведених норм Митного кодексу України та пункту 7. 4. Контракту, вартість пакування товару не є окремою складовою митної вартості товару та не потребує окремого документального підтвердження.
Відповідно до положень пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, підлягає окремому документальному підтвердженню як складова митної вартості, лише у разі, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто, в Контракті чітко зазначено, що в ціну товару включена вартість пакування , а отже вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем (позивачем), у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17, від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що в платіжному дорученні в іноземній валюті від 01.09.2020 №277 в графі «Призначення платежу» зазначений зовнішньоекономічний контракт №495 від 30.03.2020 та номер специфікації №2, 3, проте не зазначена дата специфікацій до контракту, що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Національного банку України № 216 від 28.07.2006 затверджено «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», пунктом 2.2 якого закріплено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
З матеріалів справи вбачається, що в призначенні платежу платіжного доручення в іноземній валюті №277 від 01.09.2020 зазначено: «Передоплата за підшипники відповідно до Контракту № 495 від 30.03.2020. Специфікація № 2, 3». При цьому, як встановлено судом, за умовами Контракту № 495 від 30.03.2020 передбачено здійснення повної передоплати за товар. Так, Специфікацією № 2 від 25.08.2020 визначена вартість товару у розмірі 15069600,00 руб РФ, Специфікацією № 3 від 01.09.2020 визначена вартість товару в розмірі 38949120,00 руб РФ, тобто всього за цими специфікаціями вартість товару становить: 54018720, руб РФ. Загальна сума, що була сплачена в адресу АТ «ЄПК Степногорськ» з боку позивача за товар, зазначена у платіжному дорученні в іноземній валюті №277 від 01.09.2020, співпадає із погодженою сторонами всієї суми поставок за Специфікаціями № 2 від 25.08.2020 та № 3 від 01.09.2020.
З урахуванням викладеного та аналізу документів у сукупності, суд вважає, що відсутність дати Специфікації № 2, № 3 у платіжному дорученні, не свідчить про неможливість ідентифікувати партію поставленого товару, а, отже у відповідача не було законних підстав для висновку про необґрунтованість заявленої Позивачем митної вартості.
Аналогічний висновок викладно в постанові Верховного Суду у справі №826/26058/15 від 04.09.2020.
Також, суд критично ставиться до посилання відповідача про те, що відповідно до пункту 6 частина 2 статті 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Так, відповідач зазначає, що в поданій до митного оформлення Заявці від 05.10.2020 №58 зазначено строк доставки 15.10.2020, фактично товар доставлено 16.10.2020. При цьому вказані недоліки також жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, за наявності належним чином оформлених документів, надання яких передбачено Митним кодексом України.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товару та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товару було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товару - за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, на думку суду, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Щодо посилань відповідача та те, що враховуючи вимоги частини 2 статті 60 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FСА з урахуванням всіх складових на рівні 2,77 $/кг співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД №UА110230/2020/015741 від 20.07.2020, то суд ставиться до цього критично на підставові наступного.
За приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.
При цьому, як зазначив представник позивача під час судового розгляду справи, за МД №UА110230/2020/015741 від 20.07.2020 розмитнено товар (підшипники кулькові з зовнішнім діаметром більш як 30 мм), придбаний ТОВ «ЄПК Україна» у ТОВ «Торговий дім ЄПК», м. Москва, Російська Федерація. Придбання вказаного товару з боку ТОВ «ЄПК Україна» мало місце на підставі укладеного позивачем як Покупцем та ТОВ «Торговий дім ЄПК», м. Москва, Росія, як Продавцем Контракту № 742/901/17 від 02.11.2017. При цьому, поставлений товар не є подібним з товаром, поставленим за спірною у даній справі МД №UА110230/2020/022817 від 16.10.2020, оскільки: по-перше, товар придбано позивачем у різних Продавців. АТ «ЄПК Єтепногорськ» є безпосередньо виробником товару, а ТОВ «Торговий дім ЄПК» є продавцем товару. Зрозуміло, що вартість товару продавця є вищою, ніж вартість товару виробника; по-друге, товар по обом деклараціям це підшипники, однак, не аналогічні, мають різну номенклатуру. За спірною декларацією придбано підшипники з циліндричними роликами, а за декларацією, на яку посилається Відповідач - підшипники кулькові з зовнішнім діаметром більш як 30 мм. Вказані обставини відповідачем жодним чином не спростовані та не заперечені.
Оцінюючи оскаржуване рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
При цьому, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення подібних товарів, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Стосовно ухваленої Верховним Судом постанови від 30.10.2018 у справі №816/2396/17, на правові висновки якої послався відповідач, суд вказує на сталу судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, яка склалася щодо спірного правового питання.
Так, Верховний Суд України, ухвалюючи рішення, зокрема, у справах № 21-160а15, №21-201а14, не ставив право позивача на судове оскарження рішення митного органу у залежність від способу сплати ним різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі або оформлення відповідної фінансової гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України). Верховним Судом зазначено, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Верховний Суд під час ухвалення рішень у митних спорах також дотримувався вказаної судової практики. Зокрема, у постанові від 20.02.2018 у справі № 820/4316/16, постанові від 15.04.2020 у справі № 1.380.2019.000468, постанові від 15.04.2020 у справі №300/379/19, постанові від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, не ставив під сумнів право позивача на судове оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості у зв'язку із поданням ним нової митної декларації без оформлення гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 у справі №400/2922/18, постанові від 02.02.2021 у справі № 520/4501/19.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2020 №UA110230/2020/000221/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00462 від 16.10.2020, прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби, є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52, код ЄДРПОУ 39025614) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2020 №UA110230/2020/000221/2, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00462 від 16.10.2020, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» судовий збір у розмірі 4624,52 грн (чотири тисячі шістсот двадцять чотири гривні п'ятдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 26.02.2021.
Суддя І.В. Батрак