08 лютого 2021 року Справа № 280/9011/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, буд. 2-а, код ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 040405 від 27.09.2020 року на суму 421,20 Євро, складений Чорноморським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки;
визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 216883 від 24.11.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що автоматично сформований документ за результатами зважування позивачу не надавався, відтак довідка та акт не можуть вважатись допустимими доказами ваги транспортного засобу. Зазначає, що позивач здійснював перевезення гороху, який є сипучим та подільним і міг зміститись при будь-якому русі чи гальмуванні автомобіля. Онак , посадовими особами відповідача вказана обставина не була взята до уваги. При цьому позивач стверджує, що на сьогодні відсутня офіційно затверджена методика зважування сипучого вантажу по осях. Також посилається на те, що незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів на одну вісь, подальший рух транспортного засобу працівниками Управління Укртрансбезпеки не заборонявся, автомобіль продовжив подальший рух по маршруту перевезення. Крім того зазначає, що зі змісту актів та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використано відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю. Також, в акті № 225533 вказано маршрут Запорізька область - Одеська область, а у розрахунку № 040405 вказано маршрут «с.Новотроїцьке, Бердянський район - с. Визирка Одеська область», який не відповідає маршруту, що був пройдений транспортним засобом позивача до моменту його зупинки. Вказані обставини, в їх сукупності, на думку позивача свідчать про протиправність винесеної постанови та є підставами для її скасування. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 08.02.2021 вх. № 7538 посилається на те, що 27.09.2020 контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у пункті габаритно-вагового контролю на 203км+500м, а/дМ-14 проведено зважування транспортного засобу «ДАФ» номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , за результатами якого встановлено, що навантаження на одиночну вісь перевищує нормативно-встановлені параметри 12,20тн, замість 11 тн. Оскільки співробітниками зафіксовано порушення, про що складено акт, довідка та розрахунок плати відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу. Вважає доводи позивача безпідставними, такими, що не грунтуються на законі і не спростовують встановлене порушення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 14.12.2020 у відкритті провадження в адміністративній справі №280/9011/20 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 040405 від 27.09.2020 року на суму 421,20 євро, складений Чорноморським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки відмовлено.
Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 13.01.2021 з викликом сторін.
Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено розгляд справи на 08.02.2021.
У судовому засіданні 08.02.2021 позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 08.02.2021 не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 08.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно ТТН від 26.09.2020 №380158 ФОП ОСОБА_1 здійснювала перевезення вантажу - горох 2020 року вагою 28960 кг. (водій ОСОБА_3 ) автомобілем DAF НОМЕР_2 з напівпричіпом НОМЕР_3 (а.с. 19).
27.09.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення від 21.09.2020 №001418 на а/д М14 Одесса Мелітополь Новоазовськ 203км+500м проведено зважування транспортного засобу. За результатами зважування складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040405 від 27.09.2020 року (далі по тексту - Акт про перевищення), відповідно до пункту 10 якого нормативно допустиме навантаження становить 11,00 т., а фактичне - 12,20т.
За результатами проведення зважування транспортного засобу посадовими особами управління Укртрансбезпеки складено довідку № 024399 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.09.2020 року.
За результатами розгляду справи про порушення транспортного законодавства відповідачем 24.11.2020 року складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 216883, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на позивача накладено штраф в розмірі 17000,00грн. (відповідальність передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Вважаючи протиправною постанову №216883 від 24.11.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 12 - 15 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно із пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353-XII) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Підпунктом 2, 3, 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктом 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Водночас, згідно з пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.
Крім того, відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно пункту 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв'язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.
За змістом абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем до матеріалів справи долучені акт №040405 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.09.2020, довідку №024399 від 27.09.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими підтверджується факт навантаження на одиночну вісь 12,20 тн., що перевищує нормативно-допустиму в 11тн.
Крім того, позивачем до позовної заяви долучена квитанція № 111355 від 27.09.2020 про здійснене о 09 год. 19 хв. на ваговому комплексі Херсонського облавтодору, розташованому на вул. Поповича, 23 зважувані автомобіля з державним номером 4505.
Відтак, вказане спростовує доводи позивача про відсутність квитанції, чеку тощо вагового комплексу.
Таким чином, наявні порушення позивачем Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.
Твердження позивача про те, що вантаж, який перевозився (горох) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування) суд вважає безпідставними, оскільки при розгляді справи встановлено, що транспортний засіб на ваги заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 10 км/год., а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Крім того, законодавцем також передбачено критичну похибку в розмірі 2 % на одинарну вісь (пункт 22.5 Правил дорожнього руху).
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Доводи позивача про те, що зважування транспортного засобу здійснено із відсутністю методики, що унеможливлює встановлення фактичних вагових параметрів транспортного засобу (оскільки вантаж - сипучий) та відповідно встановлення факту порушення, суд відхиляє, адже Порядком №1567 не передбачено необхідності застосування певної методики зважування (в тому числі сипучих вантажів, адже Порядок не містить будь-яких виключень), так як пункт 19 даного Порядку, який передбачав обов'язок Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671.
Більш того, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню палати за таке перевищення.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.
Суд також зазначає, що за приписами статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Крім того, затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.
Відтак, доводи позивача в цій частині суд також відхиляє.
Також, позивач посилається на те, що не може нести відповідальність за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено.
Суд не погоджується із такими доводами та зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено обов'язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. При цьому, отримання такого дозволу не залежить від самого вантажу: подільний чи неподільний.
Суд зауважує, що таке тлумачення ним норм права ґрунтується на дискримінаційному підході до інших автоперевізників в залежності від виду вантажу, який перевозять. Так у разі перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, автомобільний перевізник (за позицією позивача) отримує лише розрахунок плати за проїзд, натомість автомобільний перевізник, який перевозить неподільний вантаж з перевищенням встановлених вагових габаритів отримує і розрахунок плати за проїзд, і штраф. Такі доводи не ґрунтується на нормах закону, згідно яких позивачу заборонено перевозити вантаж, у тому числі і подільний, з перевищенням вагових норм без відповідного дозволу, оскільки здійснення перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень заборонено законом та взагалі не передбачає жодної правової можливості для здійснення таких перевезень.
Посилання позивача на те, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не зазначено реквізитів, які можуть ідентифікувати обладнання, на якому було проведення ваговий контроль суд зазначає таке.
Позивачем не наведено та судом не встановлено жодних законодавчих вимог щодо обов'язкового зазначення у перелічених позивачем документах вказаних позивачем даних (реквізитів).
При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства тощо.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 216883 від 24.11.2020 відповідачем прийнята обґрунтовано, а отже вона є правомірною.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Оскільки у задоволені адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, буд. 2-а, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.03.2021.
Суддя Л.Я. Максименко