Справа № 682/124/21
Провадження № 2/682/234/2021
01 березня 2021 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційни банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
19.01.2021 р АТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 12701,79 грн заборгованості за кредитом, що виникла станом на 12.10.2020 р на підставі кредитного договору № б/н від 05.08.2016 р.
Як вбачається з позовної заяви, 05.08.2016 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву № б/н від 05.08.2016 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Приватбанк виконав усі взяті на себе зобов'язання за Договором, а відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, тому станом на 12.10.2020 року у відповідачки виникла заборгованість перед Банком у розмірі 12701,79 грн, з яких: 7023,43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2909,98 грн - відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 2768,38 грн - пеня; 0,00 грн - комісії. Тому позивач просить стягнути з відповідачки в користь Приватбанка 12701,79 грн заборгованості за кредитом і 2102,00 грн судових витрат.
Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи судом в порядку спрощеного провадження, не подала відзив на позовну заяву.
Дослідивши позовні вимоги, письмові докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що 05 серпня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н шляхом підписання відповідачкою Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 6).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 12.10.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № б/н від 05.08.2016 року становить 12701,79 грн, з яких: 7023,43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2909,98 грн - відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 2768,38 грн нарахована пеня; 0,00 грн - комісії (а.с.52-54, 55-58).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання і його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач долучив до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 р № СП-2010-256 (а.с.8-44), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с.7), Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , Довідку про номер картки, яка видавалась ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору № б/н (а.с.59, 60).
Частиною першою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Натомість, належних та допустимих доказів про те, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 06.03.2010 р № СП-2010-256, мала наувазі відповідачка, підписуючи Анкету-заяву про приєднання. Позивачем також не доведено, який із запропонованих Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" був застосований при укладенні кредитного договору з відповідачкою, оскільки у Анкеті-Заяві відсутні відомості про вид отриманої нею кредитної картки та вид тарифу.
Суду також не надано позивачем доказів про те, що відповідачка ознайомлена із змінами умов кредитування та обслуговування кредитної картки і погодилась з такими змінами.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 серпня 2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 січня 2021). А отже кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відсутня інформація, яка кредитна картка буде отримана відповідачкою та обслуговуватися банком.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємними частинами спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про те, які саме Тарифи з наведених вище були погоджені з відповідачкою при підписанні Анкети -заяви, а також що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).
Також суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, не конкретизують, який саме Тариф обслуговування застосований до правовідносин з відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.08.2016 р. шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у формі неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказана правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для стягнення відсотків за кредитом, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що позивач не надав доказів, які саме Тарифи були застосовані Приватбанком під час підписання відповідачкою Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, не надано відомостей про строк дії кредитного договору, не доведено, за який період нараховані 3 проценти річних від простроченої суми та які підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідачки 2909,98 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, недоведеними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24, 129).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
У зв'язку із цим, Умови та правила надання банківських послуг і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 05.08.2016 р.
Разом з тим, з розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за кредитом в розмірі 7023,43 грн; водночас, у задоволенні інших вимог передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 55,3%.
Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 141, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 1054, 625, 634, 642, 549 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.08.2016 р, що утворилася станом на 12.10.2020 р, в сумі 7023 грн 43 коп (сім тисяч двадцять три грн 43 коп) та 1162 грн 40 коп судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Головуючий суддя Зеленська В. І.