Провадження № 2/679/121/2021
Справа № 679/1568/20
(заочне)
01 березня 2021 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
судді Гавриленко О.М.,
секретар судового засідання Василюк Л.С.,
номер справи 679/1568/20,
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2020 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав Заяву № б/н від 29 вересня 2015 року. ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1000 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору станом на 12 жовтня 2020 року загальна сума заборгованості по кредиту становить 10734 грн. 70 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь та судовий збір в розмірі 2102 грн.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача за довіреністю №3013-К-Н-О від 10 серпня 2020 року ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, до позовної заяви долучив клопотання про розгляд справи у його відсутність, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечив проти винесення заочного судового рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав.
01 березня 2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи та про відмову у задоволенні клопотання представника позивача у огляді веб-сайту.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню частково зважаючи на таке.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Судом установлено, що 29 вересня 2015 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у зв'язку з чим змінено тип та найменування позивача, про що зазначено в його Статуті.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що стало приводом для звернення до суду з вказаним позовом.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовувало свій позов у частині стягнення тіла кредиту, заборгованості за відсотками нарахованими на прострчений кредит та пені тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконував зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду: Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29 вересня 2015 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2019 року та 12 жовтня 2020 року.
Докази у справі достовірно вказують на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрило на ім'я відповідача картковий рахунок, видало кредитну картку, на яку перераховані кредитні кошти.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н отримав кредитну картку 22 липня 2014 року № НОМЕР_1 строком дії до липня 2018 року та 21 вересня 2017 року № НОМЕР_2 строком дії до липня 2021 року (а.с.10).
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 відбувалась зміна кредитного ліміту, зокрема востаннє 21 вересня 2017 року - збільшено кредитний ліміт до 1000 грн., а 21 серпня 2018 року - зменшено кредитний ліміт до 0 грн (а.с.9).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 13 жовтня 2020 року вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними (а.с.70-72).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29 вересня 2015 року, станом на 12 жовтня 2020 року існує заборгованість в сумі 10734,70 грн., з яких: 1466,51 - заборгованість за тілом кредиту, простроченим тілом кредиту; 512,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 8755,95 грн.- нарахована пеня.
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом також встановлено, що підписана відповідачем заява не містить процентної ставки за надані кредитні кошти.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит та пеню. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 вересня 2015 року, посилався на Витяг з «Тарифів Банку» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід'ємні частини спірного договору.
Дійсно, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, розмір комісії, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяг з Умов розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Тому відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК Українивідсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття відповідачем умов і тарифів кредитування.
Поряд з цим Банком заявлені вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України в сумі 512, 24 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статі 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Верховний Суд України у Постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.
Як убачається з даних довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 10), відповідачу за кредитним договором було надано кредитна картка 21 вересня 2017 року № НОМЕР_2 , термін дії якої встановлено до липня 2021 року.
Отже, строк кредитування за даним кредитним договором закінчується у липні 2021 року, тому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у листопаді 2020 року звернувся до суду з позовом до спливу строку кредитування.
З огляду на зазначені встановлені обставини, на переконання суду, у позивача не було підстав до спливу даного строку нараховувати відсотки на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України за період із 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2020 року, а застосування при розрахунку процентної ставки на рівні 84% на прострочений кредит із посиланням на положення статті 625 ЦК України суперечить змісту самої норми, яка передбачає лише три проценти річних від простроченої суми.
Отже, банк безпідставно до закінчення строку кредитування нарахував 512,24 грн., як відповідальність за порушення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення цих вимог.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також на вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на означене, суд прийшов переконання, що порушене право позивача, підлягає захисту, шляхом задоволення позову частково, а саме стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів (тіло кредиту, просторочене тіло кредиту) в розмірі 1466,51 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 278,97 грн. судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог (13,66%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 80, 81, 141, 258, 259, 263-268, 280-284,289 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 29 вересня 2015 року за простроченим тілом кредиту в сумі 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 51 коп. та судовий збір в розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 13 коп., а всього 1753 ( одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 64 коп.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року.
Суддя О.М.Гавриленко