Провадження № 3/679/25/2021
Справа № 679/1612/20
26 лютого 2021 року м. Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, посвідчення водія НОМЕР_1 виданого 31 березня 2000 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєсрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №690251 від 29 листопада 2020 року, того ж числа приблизно о 19 годин 10 хвилин ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , перебуваючи в п'яному вигляді за місцем спільного проживання, вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг та волосся, внаслідок чого завдав потерпілій моральної шкоди та фізичного болю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
З матеріалів справи убачається, що останній повідомлявся судовим розпорядником про розгляд справи на 24 грудня 2020 року та 20 січня 2021 року шляхом залишення судової повістки у дверях за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 , оскільки останній був щоразу відсутній за місцем проживання.
02 лютого 2021 року судом на ім'я т.в.о.начальника відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області А.Кондратюка було надіслано лист з проханням забезпечити явку ОСОБА_1 в судове засідання на 10 годину 17 лютого 2021 року.
Одночасно, ОСОБА_1 повідомлявся рекомендованим листом судовою повісткою про розгляд справи на 17 лютого 2021 року за адресою, яку він зазначив при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: вул. Набережна, 3 кв. 117, м. Нетішин, Хмельницька область. Згідно відміток працівника поштового відділення, поштовий конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того, 24 лютого 2021 року секретарем судового засідання було здійснено телефонний дзвінок за номером мобільного телефону ОСОБА_1 , з метою повідомлення останнього про судове засідання призначене на 25 лютого 2021 року, проте на телефонний виклик ОСОБА_1 не відповів. Поряд з цим, при здійсненні телефонного дзвінка за номером мобільного телефону потерпілої ОСОБА_2 , на такий виклик відізвався ОСОБА_1 та зобов'язався з'явитись в судове засідання на 10 годину 45 хвилин 25 лютого 2021 року. Проте, 25 лютого 2021 року в судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Оскільки останній був належним чином повідомлений про судове засідання на 10 годину 45 хвилин 25 лютого 2021 року, але не з'явився, то судом того ж числа була винесена постанова про доставлення ОСОБА_1 приводом в судове засідання на 10 годину 15 хвилин 26 лютого 2021 року. Однак, привід працівниками поліції не був виконаний. З рапорту працівника поліції від 26 лютого 2021 року убачається, що постанову про привід не вдалось виконати, так як ОСОБА_1 за місцем свого проживання був відсутній, в телефонному режимі останній поліцейського повідомив, що знаходиться за межами м. Нетішин.
Потерпіла ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явилась. З матеріалів справи убачається, що остання повідомлялася судовим розпорядником про розгляд справи на 24 грудня 2020 року та 20 січня 2021 року шляхом залишення судової повістки у дверях за місцем проживання ОСОБА_2 , оскільки остання була щоразу відсутня за місцем проживання. Окрім того, на кожне судове засідання були здійснене неодноразові телефонні дзвінки за номером її мобільного телефону, проте остання жодного разу не реагувала на такі дзвінки. 24 лютого 2021 року секретарем судового засідання було здійснено телефонний дзвінок за номером її мобільного телефону, проте на телефонний виклик відповів ОСОБА_1 , який зобов'язався з'явитись в судове засідання на 25 лютого 2021 року та повідомити ОСОБА_2 про таке судове засідання. Проте, 25 лютого 2021 року в судове засідання ОСОБА_2 не з'явився.
Суддя, дослідивши матеріали справи дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Як слідує зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Вирішуючи справу, суддя виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, при ухваленні рішення суд враховує, що у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення додано:
-протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №690251 від 29 листопада 2020 року, в якому зазначені обставини вчинення адміністративного правопорушення;
-рапорт старшого інспектора СРПП №1 Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Зайця А.Я. від 29 листопада 2020 року;
-форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29 листопада 2020 року;
-письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 29 листопада 2020 року;
- письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 29 листопада 2020 року.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Оцінюючи письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 29 листопада 2020 року, суддя вважає, що такий доказ є недопустимим, зважаючи на таке.
Як установлено письмові пояснення ОСОБА_2 відібрані поліцейським ОСОБА_4 29 листопада 2020 року. У змісті таких пояснень зазначено, що вони прочитані в слух для ОСОБА_2 під запис відеореєстратора, остання їх правильність підтверджує, проте відмовилась їх підписувати. Поряд з цим, працівником поліції до матеріалів справи не надано жодного відеоматеріалу, в тому числі відеозапису, на якому містилися б дані про те, як працівник поліції зачитує письмові пояснення ОСОБА_2 для останньої в слух.
При цьому, також звертається суддею увага на те, що в письмових поясненнях відсутнє засвідчення в належний спосіб відмови ОСОБА_2 від підписання своїх же письмових пояснень. Остання жодного разу не з'явилась у судове засідання, не підтвердила обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення і взагалі не проявляє інтерес до даної справи. Означене викликає сумнів у суду у тому, що вказані пояснення ОСОБА_2 взагалі надавала.
Надаючи оцінку письмовим поясненням свідка ОСОБА_3 від 29 листопада 2020 року, з яких убачається, що остання стала свідком того, як співмешканець її дочки ОСОБА_1 вчинив відносно її доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, що виразилось у його нецензурній лайці на адресу її дочки, погрозами застосування фізичного насильства та шарпанням її за верхній одяг та волосся, що призвело до того, що її дочка впала з інвалідного візка на підлогу, а ОСОБА_1 відмовлявся їй допомогти піднятися. Окрім того, свідок зазначає, що ОСОБА_1 погрожував дочці шокером та вдарив кілька раз руками по тулубу. То до таких пояснень свідка суд відноситься критично, оскільки означений свідок, на переконання суду, є необ'єктивним, упередженим та зацікавленим у даній справі.
До такого висновку суддя дійшла зважаючи на те, що до поліції про вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 зверталась саме мати останньої ОСОБА_3 , а не сама потерпіла.
Отже, за відсутності отриманих у встановленому законом порядку письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , а також зважаючи на те, що остання особисто не зверталась до поліції про вчинення домашнього насильства щодо неї, а таке звернення надійшло від свідка ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , то суддя піддає сумніву достовірність таких письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , оскільки такі не узгоджуються з іншою наявною інформацією в матеріалах справи , а тому не можуть бути використані в процесі доказування.
Щодо рапорту ст. інспектора СРПП №1 Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Зайця А.Я. та форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29 листопада 2020 року, то, на переконання судді, такі не є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.
Будь-яких інших доказів матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сам лише протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №690251 від 29 листопада 2020 року складений щодо ОСОБА_1 не може бути тим єдиним доказом, який вказує на винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення і на підставі якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП, оцінивши обставини справи та надані докази, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведений, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
При цьому, судом беруться до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній заперечує обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим, суддя приходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі слід закрити за недоведеністю вини.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.М. Гавриленко