Справа № 766/17683/18
н/п 2/766/686/21
22 лютого 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Булах Є.М.,
секретар судового засідання Яковлєва О.М.
справа №766/17683/18; провадження №2/766/686/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за позовом
позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
третя особа: Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні (ЄДРПОУ 21655840, місцезнаходження: 01004, м. Херсон, вул. Терещенківська, буд. 19, літ. «А»)
предмет та підстави позову: про стягнення частини доходу за використання спільного майна
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду справи по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
11.08.2018 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення частини доходу за використання спільного майна, у якому просила, з урахуванням уточненого розміру позовних вимог стягнути з відповідача на свою користь частину доходу за використання спільного майна у розмірі 580 609 грн. 30 коп. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 10.08.1990 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м Херсона від 04.04.2013 року розірвано.
Під час перебування у шлюбі, відповідно до договору купівлі-продажу №162 від 20.11.2003 року відповідач уклав договір на придбання у ВАТ «Херсонський консервний комбінат» частини цілісного майнового комплексу, який розташована за адресою: АДРЕСА_2 і що складалась із : адміністративно-побутового будинку - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв. м, магазину - літ. «Б9», навісу - літ. «Б7», навісу-літ. «Б 12», воріт №3 (далі по тексту - частина цілісного майнового комплексу).
Оскільки вказаний об'єкт нерухомості був придбаний під час перебування у шлюбі, то набув статусу спільного сумісного майна подружжя, а під час поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на нього визнано за позивачем.
Незважаючи на те, що право власності за Позивачем було визначено судом під час поділу спільного сумісного майна подружжя в березні 2014 р., реєстрація такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена позивачем тільки 03.08.2016 р.
Таким чином, в період з 05.03.2014 року по 03.08.2016 року вказаний об'єкт нерухомості перебув у спільній власності сторін.
При цьому, в цей період частина вказаного об'єкту нерухомості використовувалась у підприємницькій діяльності відповідача, який отримував від неї дохід.
Так, відповідно до умов договору № 579-1766-03 оренди найму нежитлового приміщення, укладеного 22.03.2005 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та Регіональним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, останнє взяло в оренду нежитлове приміщення, а саме: адміністративно-побутовий будинок, літера «Б8», загальною площею 241,9 кв. м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, до вказаного договору неодноразово вносились зміни та доповнення, які були оформлені відповідними додатковими угодами, зокрема : Додатковою угодою № 1 від 05.10.2005 р. ; Договором про внесення змін № 2 від 13.11.2008 р.
Відповідно до підпункту б) підпункту 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Договору № 579-1766-03 Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні ( як Орендар ) зобов'язувалось своєчасно вносити орендну плату у відповідності до статті 5 Договору.
Пунктом 5.1 ст. 5 Договору № 579-1766-03 ( в редакції, викладеній відповідно до п.2 Договору про внесення змін № 2 від 13.11.2008 р. ) передбачено, що розмір базової місячної орендної плати з 01.07.2008 р. становить 20500 грн. При цьому, у відповідності до пункту 5.4 Орендар сплачує орендну плату щоквартально, не пізніше 15 числа першого місяця поточного кварталу, з урахуванням індексації базової місячної орендної плати, встановленої у п.5.1.
Отримавши дохід від використання майна, відповідач не сплатив належну позивачу як співвласнику майна частину доходу ( у розмірі 50 %) від використання цього майна у розмірі 598 650, 36 грн. із розрахунку 1 197 300,71/ 2 = 598 650,36 грн., хоча такий обов'язок прямо випливає із вимог чинного законодавства та обставин, які склались між сторонами.
Таким чином, оскільки припинення права спільної сумісної власності на частину цілісного майнового комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 відбулось з 03.08.2016 р., т.т. коли позивач у відповідності до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України (яка передбачає набуття права власності на нерухоме майно в момент державної реєстрації такого права ) набула право приватної власності на всі 100 % вказаного майна, то в період з 05.03.2014 р. по 03.08.2016 р., вказане майно перебувало у спільній сумісній власності сторін.
Вказана обставина, та те що позивач як співвласник майна мала права щодо володіння, використання та розпорядження майном, в тому числі шляхом отримання доходу від його використання в підприємницькій діяльності, свідчить про обов'язок Відповідача виплатити частину доходу від передачі майна в оренду у відповідності до умов договору №579-1766-03 оренди найму нежитлового приміщення, укладеного 22.03.2005 р.
Зазначене, а також відсутність будь-якого договору або рішення суду про визначення іншого розміру часток у спільному сумісному майні, свідчить, що відповідач має сплати позивачу 50% від отриманого ним доходу за договором №579-1766-03 оренди найму нежитлового приміщення, укладеного 22.03.2005 року.
ІІ. Виклад позиції відповідачів.
Учасники справи викладають усі свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо предмета спору письмово та виключно у заявах по суті справи. Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України такими заявами є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються ЦПК України або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено ч. ч. 1, 7, 8 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.10.2018 року запропоновано відповідачу в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали подати до Херсонського міського суду Херсонської області відзив на позов та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову, з одночасним надісланням позивачу копії відзиву та доданих документів. Повідомлено, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідач про наявність судового провадження відносно нього повідомлений, про що свідчать подані ним неодноразово заяви про відкладення розгляду справи та перебування у судовому засіданні 26.01.2021 року і надання пояснень за суттю заявленого до нього позову. У цьому ж судовому засіданні заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання часу для подання доказів, які мають значення для вирішення справи. Разом з тим у судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про справу що розглядається, відзив на позов не подав, не повідомив суд про наявність будь-яких об'єктивних обставин, які б зумовили неподання до суду відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, а також не надав суду клопотань про поновлення строку на подачу відзиву на позов.
Вказане дає підстави суду застосувати наслідки неподання відзиву передбачені ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.09.2018 року вказана справа передана в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинській В.Е.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.10.2018 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.10.2018 року витребувано у ОСОБА_2 інформацію (у формі довідки) про отриману від Регіонального Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, код ЄДРПОУ 21655840, що знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 19, літ. «А», орендну плату за Договором №579-1766-03 оренди (найму) нежитлового приміщення, укладеного 22.03.2005 року між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 та Регіональним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, нараховану за період з 01.04.2014 року по 03.08.2016 року, а також належним чином завірені копії документів (банківські виписки про рух коштів по рахунку), що підтверджують таку виплату; витребувано у Регіонального Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, код ЄДРПОУ 21655840, що знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 19, літ. «А», інформацію (у формі довідки) про виплачену орендну плату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за Договором №579-1766-03 оренди (найму) нежитлового приміщення, укладеного 22.03.2005 року між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 та Регіональним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, нараховану за період з 01.04.2014 року по 03.08.2016 року, а також належним чином завірені копії документів (банківські виписки про рух коштів по рахунку, платіжні доручення про перерахування коштів), що підтверджують таку виплату.
На підставі розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 року цивільна справа передана 19.05.2020 на розгляд судді Булах Є.М.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2020 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання на 17.06.2020 року.
16.06.2020 року з Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні на адресу суду надійшли витребувані докази.
У зв'язку з неявкою учасників справи підготовче судове засідання призначене на 17.06.2020 року відкладено на 18.08.2020 року.
У зв'язку з перебуванням 18.08.2020 року головуючої судді в нарадчій кімнаті з розгляду іншої справи розгляд справи не відбувся та відкладено на 21.09.2020 року.
У зв'язку з неявкою учасників справи підготовче судове засідання призначене на 21.09.2020 року відкладено на 26.10.2020 року.
За клопотанням відповідача підготовче судове засідання призначене на 26.10.2020 року відкладено на 01.12.2020 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 21.12.2020 року.
У зв'язку з неявкою учасників справи судове засідання призначене на 21.12.2020 року відкладено на 26.01.2021 року.
У судове засідання 26.01.2021 року судове засідання відбулося, сторони надали пояснення, представник позивача за ордером ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, вказав, що нерухомість у шлюбі купувалася за спільні кошти подружжя.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, по суті позовних вимог вказав, що з рішенням суду про поділ майна подружжя не згоден, адже у той час перебував під дією лікарських засобів, а тому не міг усвідомлювати того, що відбувалося у судовому засідання. Хворіє по сьогоднішній день, однак у цьому судовому засіданні під впливом будь-яких препаратів не знаходиться.
За клопотання відповідача про надання суду додаткових доказів про понесені витрати за період дії договору оренди з третьою особою, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2021 року.
Позивач у судове засідання не з'явилася, 22.02.2021 року разом з представником ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у повідомному листі про розгляд справи призначений на 22.02.2021 року. Будь-яких заяв, клопотань не надходило.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Таким чином, враховуючи згоду позивача та її представника про розгляд справи у їх відсутності, за наявних відомостей в матеріалах справи про належне повідомлення відповідача та третьої особи про день, час та місце судового розгляду справи, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не застосовувались.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 04.04.2013 року шлюб, зареєстрований 10.08.1990 року міськвідділ ЗАГС м. Херсона, актовий запис №490, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно договору №162 купівлі-продажу, посвідченого 20.11.2003 року на Херсонській товарній біржі «Алмаз», ПП ОСОБА_2 набув у власність частину цілісного майнового комплексу.
За договором №579-1766-03, посвідченого 22.03.2005 року ПН ХМНО Воєводиною І.М., ОСОБА_2 передав, а Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні прийняло у тимчасове платне користування адміністративно-побутовий будинок - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв. м,, розміщений за адресою: АДРЕСА_2 .
За п. 3.1 Договору строк його дії складає 5 років з правом пролонгації.
За п. 5.1 Договору розмір базової місячної орендної плати становить 12 830, 62 грн., крім того ПДВ - 2566, 12 грн., разом - 15 396, 74 грн.
За п. 5.3 Договору в рахунок орендної плати за договором орендар сплачує авансовий внесок у розмірі 269 442, 95 грн., крім того ПДВ - 53 888, 59 грн., разом - 323 331, 54 грн., що становить плату за перші 21 місяць оренди.
Згідно додаткової угоди №1 до Договору №579-1766-03, посвідченої 05.10.2005 року ПН ХМНО Воєводиною І.М., п. 5.3 викладено в наступній редакції: в рахунок орендної плати за договором орендар сплачує авансовий внесок у розмірі 384 918, 50 грн., крім того ПДВ - 76 983, 70 грн., разом - 461 902, 20 грн., що становить плату за перші 30 місяць оренди.
Згідно договору про внесення змін №2 до Договору №579-1766-03, посвідченої 05.10.2005 року ПН ХМНО Воєводиною І.М., п. 5.1 викладено в наступній редакції: розмір базової місячної орендної плати з 01 липня 2007 року становить 20 500, 00 грн., разом - 20 500, 00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.03.2014 року в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину цілісного майнового комплексу; визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлі та споруди автомобільної стоянки, які складаються з: КНН, що має стіни з цегли - літ. «А», навісу - літ. «Б», навісу - літ. «В», навісу - літ. «Г», навісу - літ. «Д», гаражу - літ. «Е», огорожі - №1, 2, мостіння - І, що знаходиться у АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з ДРРПНМ про реєстрацію права власності №65202504 від 05.08.2016 року право власності на частину цілісного майнового комплексу за ОСОБА_1 зареєстровано 03.08.2016 року.
Згідно довідки про виплачену орендну плату за Договором оренди нежитлового приміщення №579-1766-03 від 22.03.2005 року між ФОП ОСОБА_2 та РО «Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні» нараховану за період з 01.04.2014 року по 03.08.216 року, ОСОБА_2 перераховано орендну плату на загальну суму 1 160 018, 60 грн. вказане підтверджено відповідними платіжними дорученнями та виписками (а.с. 50-102).
V. Оцінка Суду.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92).
Статтею 3 СК України встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.
Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України). Аналогічні за змістом положення викладено у ст. 368 ЦК України.
Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).
За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
З викладеного встановлюється, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Згідно висновків КЦС у складі ВС від 02.09.2020 року, викладених у справі №318/1863/17 майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Виходячи з презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ним в період шлюбу, та преюдиційного характеру рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.03.2014 року, частина цілісного майнового комплексу є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 05.03.2014 року) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, у т.ч., право власності на нерухоме майно. Аналогічні за змістом положення містить діюча редакція п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, право приватної власності ОСОБА_1 на частину цілісного майнового комплексу виникло з моменту державної реєстрації, а саме з 03 серпня 2016 року.
До цього часу, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 68 СК України, частина цілісного майнового комплексу продовжувала перебувати у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частиною 1 ст.369 ЦК передбачено, що співвласники майна, яке є у спільній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Враховуючи, що у період з 05 березня 2014 року по 03 серпня 216 року частина цілісного майнового комплексу як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, перебував в оренді за договором №579-1766-03 від 22.03.2005 року, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та РО «Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні», а відповідач у свою чергу отримував дохід від надання майна в оренду третій особі, то є підстави для поділу між позивачем та відповідачем доходів отриманих особисто відповідачем від РО «Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні» за використання спільного майна подружжя.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно довідки про виплачену орендну плату за Договором оренди нежитлового приміщення №579-1766-03 від 22.03.2005 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та РО «Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні» нараховану за період з 01.04.2014 року по 03.08.216 року, ОСОБА_2 перераховано орендну плату на загальну суму 1 160 018, 60 грн. Вказана довідка, разом з виписками по рахункам і платіжними дорученнями відповідає вимогам Закону щодо доказів, з огляду на що сприймається судом як належний та допустимий.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що, з урахуванням презумпції рівності часток співвласників спільного сумісного майна, отримання ОСОБА_2 доходу за Договором оренди нежитлового приміщення №579-1766-03 від 22.03.2005 року, за період з 01.04.2014 року по 03.08.216 року на загальну суму 1 160 018, 60 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ частини доходу за використання спільного майна у розмірі 580 609, 30 грн.
VI. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VII. Розподіл судових витрат між сторонами.
Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають 100%.
Зокрема, згідно квитанції №1_12 від 06 вересня 2018 року позивачем сплачено 5 986, 52 грн. судового збору. З урахуванням задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок відшкодування судового збору 5 806 грн. 09 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 61, 63 СК України, ст. ст. 16, 368 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 80, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні (ЄДРПОУ 21655840, місцезнаходження: 01004, м. Херсон, вул. Терещенківська, буд. 19, літ. «А») про стягнення частини доходу за використання спільного майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) частину доходу за використання спільного майна у розмірі 580 609, 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 5 806 грн. 09 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: Регіональне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, ЄДРПОУ 21655840, місцезнаходження: 01004, м. Херсон, вул. Терещенківська, буд. 19, літ. «А».
Повний текст рішення складено 25.02.2021 року.
Суддя Є.М. Булах