24.02.2021 Справа №607/2470/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої по АДРЕСА_1 , одруженої,
за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №465703 від 03 лютого 2021 року, 03 лютого 2021 року о 09 год. 45 хв. в с. В. Лука водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 , при зустрічному роз'їзді, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «MAN», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №465706 від 03 лютого 2021 року, 03 лютого 2021 року о 09 год. 45 хв. по вул. Центральна в с. В. Лука водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишила, чим порушила вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Беручи до уваги те, що в провадженні судді знаходяться дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 та ст. 122-4 КУпАП, вважаю, що відповідно до вимог ст. 36 КУпАП вони мають бути об'єднанні в одне провадження та їм слід присвоїти єдиний номер №607/2470/21 (3/607/1482/2021).
В судовому засідання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала. Вказала, що будь-яких правил дорожнього руху не порушувала. Крім цього, від'їхала із місця ДТП,оскільки хотіла наздогнати іншого учасника ДТП ОСОБА_3 , який намагався втекти з місця дорожньо-транспортної пригоди. Будь-якого умислу на приховування факту та обставин ДТП у неї не було. Посилаючись на наведене, просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її дія складу адміністративних правопорушень.
ОСОБА_3 , який є іншим учасником ДТП, свою вину у вчиненні даної ДТП визнав.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах докази, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол, у якому, відповідно до ст. 256 цього кодексу, зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, імя, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП відповідальність передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується те, що вона 03 лютого 2021 року о 09 год. 45 хв. в с. В. Лука, керуючи транспортним засобом «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 , при зустрічному роз'їзді, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «MAN», державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказаними діями ОСОБА_2 порушила п. 13.3 ПДР України, внаслідок чого відбулось ДТП, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно з п. 13.3 ПДР України під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Встановлено що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достатні докази, які б підтвердили факт порушення ОСОБА_1 п. 13.3 ПДР України, внаслідок чого відбулось пошкодження іншого транспортного засобу.
Так, як вбачається із матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено схему місця ДТП, рапорти, письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з яких вбачається, що остання не визнає вини.
Зі схеми ДТП не вбачається траекторії руху транспортного засобу, місце зіткнення, сліди гальмівного шляху, що позбавляє суд можливості встановити факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечила порушення нею ПДР України, зазначені у протоколі, а саме п. 13.3 ПДР України.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без інших доказів, які підтверджують обставини, викладені у ньому, не є достатнім та безумовним доказом на підтвердження вини особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Таким чином, в матеріалах справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні належні, достатні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення за ст. 122-4 КУпАП слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з вимогами п. 1.10. ПДР України, дорожньо-транспортною пригодою є подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди є дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками міліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
З аналізу вищенаведених норм законодавства встановлено, що склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП складають дії учасника ДТП, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками міліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та пояснила, що від'їхала із місця ДТП,оскільки хотіла наздогнати іншого учасника ДТП, який намагався втекти з місця дорожньо-транспортної пригоди. Про вказану ДТП вона сама повідомила поліції.
Той факт, що ОСОБА_1 з'їхала з безпосереднього місця зіткнення транспортних засобів не свідчить про вчинення нею дій про залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та суперечить визначенню поняття «Залишення місця ДТП», яке надано у ПДР.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, які б свідчили про приховування ОСОБА_1 факту дорожньо-транспортної пригоди або обставин її скоєння, що спричинили необхідність проведення працівниками міліції заходів щодо встановлення учасника ДТП та розшуку транспортного засобу.
Більше того, з рапортів вбачається, що саме за повідомленням ОСОБА_1 було зареєстровано факт ДТП.
Таким чином, судом не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП у діях ОСОБА_1 , а саме - залишення місця ДТП.
Крім того, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №465706 від 03 лютого 2021 року за ст. 122-4 КУпАП, ОСОБА_1 інкримінують порушення п. 2.4 ПДР України.
Пунктом 2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Однак, дії водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди встановлені у п. 2.10 ПДР України.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та факт порушення ОСОБА_1 . ПДР.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП слід закрити, за відсутність в її діях складу адміністративних правопорушень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 122-4, 124, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд-
Об'єднати справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/2474/21 (провадження №3/607/1485/2021) та за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/2470/21 (провадження №3/607/1482/2021) в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №607/2470/21 (провадження №3/607/1482/2021).
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 122,4, 124 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька