23.02.2021 Справа №607/21584/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ломакін В.Є., розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , фізична особа - підприємець « ОСОБА_2 »
за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 18.11.2020 року серія ВАБ №057397 вбачається, що 15 листопада 2020 року близько 02 год. 23 хв. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , яка займається підприємницькою діяльністю в закладі громадського харчування - кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 допущено приймання відвідувачів (обслуговування) у вказаному закладі, чим порушено вимоги п.п.1 п.15 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 р. зі змінами затвердженими Постановою КМУ №1100 від 11.11.2020 р. у відповідності до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. із змінами та доповненнями.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.44-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб », іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, а саме секретарем судового засідання в телефонному режимі, що стверджується телефонограмою наявною в матеріалах справи, в судове засідання не з'явилася, не повідомивши про причини неявки, заяви про відкладення розгляду справи не подавала. Приймаючи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розгляд справи здійснювати у її відсутності.
У судовому засіданні, захисник - адвокат Кузнєцова М.І. просить, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно підзахисної ОСОБА_3 закрити у зв'язку із відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Водночас,захисник підтримала подане заперечення на протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП, зазначивши, що у матеріалах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП міститься протокол, у якому вказано, що ФОП ОСОБА_1 , яка займається підприємницькою діяльністю у закладі громадського хврчування кав'ярня «Барбариста» ( АДРЕСА_2 ) 15.11.2020 р. о 21 год. 23 хв. нібито допущено приймання відвідувачів, проте, на доведеність вини ОСОБА_1 до вказаного протоколу не додано пояснень відвідувачів, яких ОСОБА_1 нібито було прийнято та здійснено їх обслуговування, а також не надано жодного документу яким підтверджується за якою адресою проводилося обстеження та складено протокол. Відповідно до пояснень наданих ОСОБА_1 вказано про те, що нею не здійснювалося приймання відвідувачів, а замовлення видавалися відповідними працівниками на виніс. Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення містить копію витягу з реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, з якого вбачається, що місцем здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 є адреса АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до п.17 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2» №641 від 22.07.2020р., головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктами господарювання в період карантину.
Відповідно до пп.1 п.15 Постанови КМУ №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2» від 22.07.2020р.( в редакції Постанови КМУ від №1100 від 11.11.2020 р.), додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р. забороняється:1) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного свідка та понятого, незважаючи на те, що об'єктивна сторона правопорушення полягає у - «прийманні (обслуговуванні) відвідувачів, а саме свідчить, що так- зване правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 працівниками поліції повинно було бути зафіксовано в присутності осіб, які обслуговувалися чи допускалися у кав'ярню « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Наведені вище обставини свідчать про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення від 18.11.2020 р. відносно ОСОБА_1 приписам ст.256 КУпАП, якими регламентовано вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення.
Також з урахуванням того, що ОСОБА_1 інкриміновано приймання (обслуговування) відвідувачів у кав'ярні «Баріста», судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень останньої вживати заходи на дотримання карантинних норм в закладі «Баріста».
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додані документи на підтвердження правового статусу закладу «Баріста» та факту перебування вказаного закладу у користуванні чи власності ФОП ОСОБА_1 .
Щодо наданих як доказ рапортів інспекторів поліції суддя не може вважати належним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції. Крім того працівники поліції, які склали вказані рапорта не допитувалися в судовому засіданні. Тому, рапорта працівників поліції не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і тому в контексті положень ст.251 КУпАП не можуть бути доказом по даній справі.
Не може вважатися доказом вини ОСОБА_1 й відеоматеріали, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.11.2020 року серія ВАБ №057397 складений відносно останньої, відсутні будь-які відомості щодо проведення відеофіксації правопорушення; в протоколі не зазначено, що будь-які відеоматеріали долучалися до матеріалів справи: і, крім того, вказані відеоматеріали жодним чином не свідчать про факт обслуговування відвідувачів саме в закладі «Баріста».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вищевказаний принцип знайшов відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини («Капо проти Бельгії», 42914/98, 13.01.2005року, «Радіо Франс проти Франції», 53984/00, 30.03.2004 року…) за якими прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Разом із тим, у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП, закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього кодексу.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП або про закриття справи.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведені обставини, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальності сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; зважаючи за відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.44-3, 247, 254, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяВ. Є. Ломакін