Єдиний унікальний номер справи: 754/5040/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.
Номер провадження: 22-ц/824/8137/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
24 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Коцюрби О.П.,
Суддів: Білич І,М., Музичко С.Г.,
при секретарі - Перебитюку А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими, -
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПриватБанк, Банк, позивач, кредитор) звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - відповідачі, поручителі) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , 26 червня 2008 року укладено кредитно-заставний договір К2Х6А800000179 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 14 015,29 доларів США на термін до 25 червня 2013 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими Кредитним договором.
Банк свої зобов'язання належним чином виконав, однак, в порушення умов Кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 (далі - позичальник) свої зобов'язання не виконав, а саме: не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Кредитним договором порядку та строки.
У зв'язку із порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором, станом на 23 березня 2016 року, у нього утворилась заборгованість за Кредитним договором в розмірі 90 197,81 доларів США, яка складається з: 11 513,53 доларів США - заборгованість за кредитом; 6 273,12 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 609,04 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 63 497,86 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 9,58 доларів США - штраф (фіксована частина); 4 294,68 дол. США - штраф (процентна складова).
Позивач за первісним позовом також вказав на те, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між ПриватБанк та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 26 червня 2008 року були укладені договори поруки, за умовами яких, поручителі несуть відповідальність, як солідарні боржники.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що вимога Банку до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання залишена без виконання, позивач просив суд задовольнити його вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № К2Х6А800000179 від 26 червня 2008 року у розмірі 90 197,81 доларів США, що за курсом 26,10, відповідно до службового розпорядження НБУ від 23 березня 2016 року складає 2 354 162,74 грн., а також судові витрати.
З зустрічним позовом, до ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк» треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими, в Деснянський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що між ПриватБанк та ним, 26 червня 2008 року був укладений Договір поруки.
Зазначив, що його зобов'язання за даним Договором є припиненими, оскільки ПриватБанк не було надано доказів належного виконання його зобов'язань за Договором поруки від 26 червня 2008 року, що є обов'язковою умовою для виконання зобов'язань поручителем, не було надано доказів отримання ним від Банку вимоги про погашення заборгованості за кредитно-заставним договором, після отримання якої виникає зобов'язання поручителя виконати боргові зобов'язання кредитора.
Крім того, на думку ОСОБА_2 , зобов'язання за Договором підлягають визнанню припиненими, так як Банк, звернувшись 23 червня 2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення, за якою вимагав достроково повернути всі кошти надані за кредитно-заставним договором № К2Х6А800000179 від 26 червня 2008 року, переніс строки повернення кредиту з 25 червня 2013 року на 23 червня 2009 року та зважаючи на те, що 12 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, його порука щодо виконання ним, як поручителем зобов'язань ОСОБА_1 по сплаті заборгованості за кредитно-заставним договором № К2Х6А800000179 від 26 червня 2008 року припинилася, так як протягом п'яти років (строку дії поруки за Договором поруки від 26 червня 2008 року) Банк не звернувся з позовом до нього. Просив визнати зобов'язання за Договором поруки від 26 червня 2008 року, укладений між ним та ПриватБанк, припиненими.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також звернулися до Деснянського районного суду міста Києва із зустрічними позовними вимогами до ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання зобов'язань за Договорами поруки від 26 червня 2008 року припиненими, посилаючись на аналогічні обставини та підстави. Просили задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором повністю.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до АТ КБ «ПриватБанк», про визнання зобов'язань за договорами поруки від 26 червня 2008 року припиненими задоволено.
Визнано поруку припиненою за Договорами поруки, укладеними 26 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просило, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь банку заборгованість у розмірі 14 193,17 доларів США. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ухвалюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, не об'єктивно, неповно та формально дослідив обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 26 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір № К2Х6А800000179 терміном до 25 червня 2013 року, на підставі якого, позичальник отримав кредит у розмірі 14 015,30 доларів США, з яких: частина кредиту в розмірі 13 600,00 доларів США надається з метою придбання автомобіля, марки «Renault Trafik», д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1.9; частина кредиту в розмірі 408,00 доларів США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту. Відсоткова ставка за Кредитним договором становить 16,92% річних.
За цим договором, Банк зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 2.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором, позичальник надає в заставу Банку предмет застави.
Згідно п.п. 7.1, 16,7 Кредитного договору, предметом застави є автомобіль, марки «Renault Trafik», д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1.9.
В п. 5.1.1 Кредитного договору зазначено, що Банк зобов'язується надати кредит на умовах договору (за винятком випадків, коли Банк має право відмовитися від видачі кредиту).
Пунктами 5.2.1 - 5.2.6 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в ст. 16.1.3 договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог договору, в тому числі, здійснити повну сплату процентів за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити Банку винагороди, визначені ст.ст. 15.9, 15.10, 16.1.7 договору, та погасити іншу заборгованість згідно з вимогами договору; погасити кредит в порядку, в сумах і в строки, що передбачені ст.ст. 11.2.6 та 16.1.5 договору; забезпечити умови для проведення Банком перевірок цільового використання кредиту, його забезпеченості й фінансового стану позичальника; у разі недостатності предмета застави для забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за договором, додатково надати Банку у заставу майно позичальника або третіх осіб (які готові виступати майновими поручителями позичальника) за погодженням з Банком.
За змістом п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році.
Згідно з п. 4.3 Кредитного договору, позичальник сплачує Банку винагороди, в розмірах й у строки, що зазначені в ст. 16.1.7 даного договору.
Погашення заборгованості здійснюється, шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до ст. 16.6 договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами та кредитом (п. 4.4 Кредитного договору).
Відповідно до п.п. 13.2, 13.3, 13.5-13.8 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань, позичальник сплачує відповідно пеню та штраф в розмірах, встановлених зазначеними пунктами договору.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 26 червня 2008 року укладено Договори поруки.
Взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у порядку та строки, визначені Кредитним договором, ОСОБА_1 належним чином не виконав.
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, наданого Банком за вищевказаним позовом, станом на 23 березня 2016 року, заборгованість ОСОБА_1 перед Банком складає 90 197,81 доларів США, що в еквіваленті за курсом 26,10 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23 березня 2016 року становить 2 354 162,74 грн., яка складається з: 11 513,53 доларів США (в еквіваленті становить 300 503,13 грн.) - заборгованість за кредитом; 6 273,12 доларів США (в еквіваленті становить 163 728,43 грн.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 609,04 доларів США (в еквіваленті становить 120 295,94 грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 63 497,86 доларів США (в еквіваленті становить 1 657 294,15 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 9,58 доларів США (в еквіваленті становить 250 грн.) - штраф (фіксована частина); 4 294,68 доларів США (в еквіваленті становить 112 091,08 грн.) - штраф (процентна складова).
З матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2009 року Банк звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь всі кошти надані за кредитно-заставним договором № K2X6А800000179 від 26 червня 2008 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2011 року ухваленим у цивільній справі № 2-5413/09 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави були задоволені.
Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставне майно - легковий автомобіль марки, Renault, модель Trafik, 2003 р. в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 .
В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № К2Х6А800000179 від 26 червня 2008 року, станом на 07 травня 2009 року в розмірі 127 602,07 грн., що є еквівалентом 16 538,19 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки, Renault, модель Trafik, 2003 р. в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 276,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення набрало законної сили 05 травня 2011 року.
З матеріалів цивільної справи також вбачається, що 20 грудня 2009 року ОСОБА_1 підписав акт прийому в заклад ПриватБанку спірного автомобіля по кредитно-заставному договору № K2X6А800000179 від 26 червня 2008 року, за яким він добровільно передав автомобіль RENAULT, модель TRAFIK, рік випуску: 2003, тип ТЗ: легковий автомобіль (от 1500 до 2000 см.куб.), № кузова/шасі: НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1.9, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ПриватБанку та поручив його передати на реалізацію, а виручені кошти направити на погашення заборгованості по Кредитному договору № K2X6А800000179 від 26 червня 2008 року у випадку невиконання ним зобов'язань перед ПриватБанк. Автомобіль прийняв працівник бізнесу «Авто в кредит» ОСОБА_5 , який скріпив свій підпис печаткою Банку.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України).
В п. 12.1 Кредитного договору вказано, що після настання події дефолту та спливу строку, встановленого у п. 11.2.5 договору для добровільного погашення забезпечених вимог, предмет застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх забезпечених вимог в їх максимальному розмірі, що визначається на дату фактичного задоволення таких вимог.
За змістом п. 12.6 Кредитного договору, сторони погоджуються, що після звернення стягнення на предмет застави, забезпечені вимоги вважаються задоволеними і погашеними лише у розмірі сум у відповідній валюті, фактично і остаточно отриманих Банком в результаті такого звернення стягнення та/або вартості предмета застави, одержаного Банком у власність (у разі звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет застави), яка визначається за згодою сторін на дату звернення стягнення або, за відсутності такої угоди, незалежним експертом, призначеним Банком на його власний розсуд.
Пунктом 12.7 договору, передбачено, що у разі продажу предмета застави відповідно до п. 12.2 договору всі суми, виручені в результаті такої реалізації, використовуються в першу чергу для відшкодування всіх втрат (включаючи витрати на юридичні послуги), який Банк зазнав у з'язку із зверненням стягнення на предмет застави. Будь-які кошти, що залишаються після відшкодування витрат, зазначених у попередньому реченні, використовуються для погашення інших забезпечених вимог. У разі, якщо таких сум недостатньо для повної сплати всіх забезпечених вимог, непогашена частина забезпечених вимог становить заборгованість позичальника перед Банком, яка негайно належить до сплати Банку. У такому разі Банк має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна позичальника, у першу чергу перед іншими кредиторами; і будь-які суми, виручені в результаті звернення стягнення на предмет застави, які залишаються невикористаними після повного погашення всіх забезпечених вимог, без зволікань повертаються Банком позичальнику, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.
Як встановлено судом, після підписання Акту прийому в заклад Банку автомобіля позичальника від 20 грудня 2009 року і до цього часу, позивач за первісним позовом не зверталося з вимогою до ОСОБА_1 , де було б зазначено, що від реалізації заставного майна не вистачає коштів для погашення заборгованості за кредитно-заставним договором.
Також, у відповідності до п. 12.3.1 договору, Банк не звертався з вимогою до позичальника оформити додаткову заставу/заклад по договору, як і не повертав кошти, виручені в результаті звернення стягнення на предмет застави, які могли залишитися невикористаними після повного погашення всіх забезпечених вимог за договором.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції на законних підставах не прийнято до уваги посилання позивача за первісним позовом на те, що 06 вересня 2012 року предмет застави було реалізовано, але отриманих коштів було недостатньо для повного погашення заборгованості, та зроблено висновок про те, що вказані посилання підстав для задоволення позову не дають, оскільки, Банком не дотримано вищевказаних умов Договору.
За таких обставин, наведене свідчить про те, що Банк набув автомобіль марки «Renault Trafik», д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1.9 у власність, тобто, здійснив звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет застави, тому вимоги Банку до ОСОБА_1 , за кредитно-заставним договором є задоволеними та погашеними.
Також, згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.
Пунктом 16.1.5 Кредитного договору встановлено дату погашення кредиту - 25 червня 2013 року.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18.
За таких обставин, у позивача відсутні підстава для повторного стягнення з боржника заборгованості за тілом кредиту та процентами, а також неустойки після закінчення строку дії кредитного договору, так як вимог про застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, він не заявляв.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду Касаційного цивільного суду, які відображені у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 757/22765/15-ц, провадження 61-12227св18.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою Деснянського районного суду міста Києва про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредтиним договором задоволенню не підлягають.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання зобов'язань за договорами поруки від 26 червня 2008 року припиненими виходячи з того, що Банк , звернувшись 23 червня 2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, в якому вимагав достроково повернути всі кошти надані за кредитно-заставним договором № K2X6А800000179 від 26 червня 2008 року, фактично змінив та переніс строки повернення Кредиту з 25 червня 2013 року на 23 червня 2009 року.
Так як в Деснянський районний суд міста Києва ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором № K2X6А800000179 від 26 червня 2008 року, лише 12 квітня 2016 року, то порука ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за Договорами поруки щодо виконання ними своїх зобов'язань за ОСОБА_1 припинилася.
Приписами ст. 553 ЦК України, передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановлених договором поруки.
Згідно ч 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема: на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 ЦК України); виконанням (ст. 599 ЦК України); переданням відступного (ст. 600 ЦК України); зарахуванням (ст. 601 ЦК України); за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України); прощенням боргу (ст. 605 ЦК України); поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України); неможливістю виконання (ст. 607 ЦК України); смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України); ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).
В п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, роз'яснено, що пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що Банк мав право звернення до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як поручителів з позовом щодо виконання основного зобов'язання за кредитно-заставним договором № K2X6А800000179 від 26 червня 2008 року, протягом п'яти років з дня перенесення строків повернення редиту, тобто, з 25 червня 2013 року на 23.06.2009 року, однак звернувся до суду з позовом лише 12 квітня 2016 року.
Зазначене підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12.
Тому, розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність передбачених законом підстав, враховуючи те, що Банком змінено строк виконання зобов'язання, про те, що порука ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на момент подання ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду позову припинилась та задовольнив зустрічні позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, Деснянський районний суд міста Києва на законних підставах відмовив ПАТ КБ «ПриватБанк». Який змінив назву на АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні первісного позову в повному обсязі та задовольнив вимоги зустрічних позовів, а також, відповідно до ст.141 ЦПК України, стягнув з позивача за первісним позовом на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подачу зустрічних позовних заяв.
Так як суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального і матеріального законодавства при розгляду справи не допустив, тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
С.Г. Музичко