Справа № 583/4846/20
2/583/213/21
25 лютого 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Сидоренка Р.В.,
за участю секретаря Шаміладзе В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Гмирі В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, про зміну способу участі у вихованні малолітньої дитини, -
24.12.2020 року позивачка звернулася з позовом до суду та просить змінити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 визначений заочним рішенням Охтирського міськрайсуду Сумської області від 31.08.2017 року по справі № 583/1310/10, шляхом встановлення способів участі батька у вихованні малолітнього сина запропонованих позивачкою, а саме шляхом систематичних зустрічей з дитиною:
о 09.00 години кожної суботи щотижня, крім періоду осінніх, зимових, весняних та літніх канікул щороку, зустрічатись із ОСОБА_4 з передачею його за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина (біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебуває син) з правом, виключно за бажанням сина, прогулюватись із ним, відвідувати дитячі розважальні заклади, спортивні заходи і т.д. та ночівлі вдома у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з поверненням дитини до матері 09.00 години наступного дня (неділі) з передачею його за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина (біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебував син);
о 09 год. 00 хв. кожного першого дня осінніх, зимових та весняних канікул щороку зустрічатись із ОСОБА_4 за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина (біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебуває син) з правом, виключно за бажанням сина, прогулюватись з ним, відвідувати дитячі розважальні заклади, спортивні заходи і т.д. та ночівлі вдома у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з поверненням дитини до матері о 09.00 годині четвертої доби канікул з передачею його за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина (біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебував син);
о 09 год. 00 хв. першого червня, першого липня, першого серпня (період літніх канікул) щороку зустрічатись із ОСОБА_4 за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина (біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебуває син) з правом, виключно за бажанням сина, прогулюватись з ним, відвідувати дитячі розважальні заклади, спортивні заходи і т.д. та ночівлі вдома у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з поверненням дитини до матері о 09.00 годині одинадцятого червня, одинадцятого липня та одинадцятого серпня відповідно з передачею його за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина (біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебував син).
Крім того просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу у загальному розмірі 4940,40 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 05 лютого 2011 року уклала шлюб з відповідачем, який 7 березня 2017 року було розірвано. Від вказаного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Починаючи з осені 2016 року позивачка почала проживати окремо.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду від 31.08.2017 по справі №583/1310/17 (далі по тексту - рішення від 31.08.2017 року), провадження № 2/583/691/17, яке набрало законної сили 18.10.2017 року, повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та усунуто начебто перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і встановлено спосіб його участі у вихованні малолітнього сина шляхом систематичних зустрічей з дитиною: з 17 години суботи до 17 години неділі щотижня з ночівлею вдома у нього за адресою: АДРЕСА_1 , під час осінніх, зимових та весняних канікул, перші 3 доби кожних канікул з проживанням вдома у нього за адресою: АДРЕСА_1 , під час літніх канікул з 01 по 10 червня, з 01 по 10 липня, з 01 по 10 серпня щороку з проживанням вдома у нього за адресою: АДРЕСА_1 .
Вона ніколи, жодним чином не забороняла батькові спілкуватись із сином.
В подальшому, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року по справі №583/1184/18 (далі по тексту - рішення від 29.08.2018 року) вирішено: зобов'язати її передавати відповідачеві неповнолітнього сина, о 17 год. 00 хв. кожної суботи щотижня, о 09 год. 00 хв. кожного першого дня осінніх, зимових та весняних канікул щороку, 09 год. 00 хв. 01 червня щороку, о 09 год. 00 хв. 01 липня щороку, о 09 год. 00 хв. 01 серпня щороку, за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина, повідомивши ОСОБА_2 кожного разу о 08 год. 30 хв. про місце знаходження сина, в разі перебування неповнолітнього сина не за місцем реєстрації, передавати неповнолітнього сина, біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебуває син, на вулиці в одязі відповідно до пори року та погоди.
На даний час, рішення від 31.08.2017 року перебуває на примусовому виконанні в Охтирському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), яким відкрито виконавче провадження №63424042.
З огляду на те, що рішення від 31.08.2017 року прийнято більше трьох років тому, враховуючи фактичні правовідносини, що виникли в ході виконання рішення суду та недопустимість порушення інтересів її та їхнього сина, вважає за необхідне змінити встановлений спосіб участі відповідача у вихованні сина.
Звертає увагу, що вона жодним чином не перешкоджає батькові у спілкуванні із сином, більше того, вона в повній мірі усвідомлює свій обов'язок гармонійного розвитку сина, який також залежить від спілкування з батьком.
Разом з тим, звертає увагу, що при встановленні батькові графіку побачень із сином мають враховуватись і її права та інтереси як матері. Більше того, мають бути усунуті всі прогалини та не урегульованості для недопущення маніпуляцій з боку батька та органів ДВС.
Рішенням суду встановлено систематичні зустрічі відповідача із сином з 17 години суботи до 17 години неділі щотижня з ночівлею вдома у ОСОБА_2 .. Звертає увагу, що такий графік побачень фактично охоплює два вихідні дні. Такий стан речей порушує її право як матері на нормальне спілкування із сином і як наслідок унеможливлює його гармонійний розвиток. Більше того, повернення сина лише о 17 годині неділі унеможливлює його нормальну підготовку до шкільних занять. Крім того дитина в неділю о 13-00 займається з репетитором англійською мовою. За таких умов, вважає за необхідне змінити графік побачень у вихідні дні, а саме встановити систематичні зустрічі ОСОБА_2 із сином з 09.00 години суботи до 09.00 години неділі щотижня з ночівлею вдома у ОСОБА_2 ..
Крім того, звертає увагу, що значна кількість днів відведена відповідачу на побачення із сином у період канікул. Разом з тим, рішенням суду не уточнено, чи надаються ОСОБА_2 в такі дні також побачення на вихідних. За таких умов, вона постійно чує від колишнього чоловіка вимоги надавати сина в період канікул також і у вихідні дні. Разом з тим, така кількість зустрічей батька і сином в період канікул є більшою того часу, який вона проводить із сином. Більше того, в період літніх канікул така ситуація унеможливлює нормальне планування відпустки для оздоровлення дитини. Звертає увагу, що для оздоровлення дитини необхідний відпочинок на морі термін якого повинен складати не менше трьох тижнів. Все вказане, жодним чином не сприяє нормальному та гармонійному розвиткові дитини. За таких умов, з огляду на значний час необхідний для оздоровлення дитини, вважає за необхідне зменшити період побачень під час літніх канікул. Крім того, вважає за необхідне рішенням суду чітко визначити, що в періоди шкільних канікул зустрічі батька та сина у вихідні дні не відбуваються.
Також зауважує, що на відміну від рішення від 29.08.2018 року рішенням від 31.08.2017 року не встановлено місце зустрічі сина з батьком. Відповідно, на даний час склалася ситуація в якій вона начебто вимушена сама приводити сина до місця проживання відповідача, що значно звужує її право на особисте життя та надмірно завантажує її графік. За таких умов, вважає за необхідне встановити графік побачень, де чітко визначити місце в якому син передається батькові. Крім того, з огляду на той факт, що відповідач періодично висловлює бажання забрати в неї сина, про що навіть ініційовано судову справу №583/3947/20, з метою недопущення зловживань з боку батька, також вважає за необхідне визначити в рішенні суду його обов'язок повертати сина.
Крім того постановами винесеними 01.12.2020, 07.12.2020 року Охтирським МРВ ДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в межах виконавчого провадження №63424042 на неї накладено двічі штрафи у розмірі 3400,00 грн.
В обґрунтування постанов зазначено, що при проведенні державним виконавцем повторних перевірок за адресою АДРЕСА_2 , виконання виконавчого листа № 583/1310/17 від 03 листопада 2017 року виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , нею начебто не вчинено дії визначені виконавчим документом, про що складено акт державного виконавця. За таких умов, звертає увагу, що вона та її син, дійсно зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . У відповідності до рішення суду, 28.11.2020 та 05.12.2020 року були дні побачення батька із сином. Про наше місцезнаходження повідомлений стягувач. Орієнтовно о 17.00 годині до їхнього будинку прибули державні виконавці та ОСОБА_2 .. У суровій відповідності до рішення суду, вивела сина до хвіртки подвір'я. Разом з тим, він категорично відмовився йти з батьком. Звертає увагу, що будь-який тиск на сина нею не чинився. Більше того, вона постійно повідомляє йому про необхідність спілкування з батьком. В результаті, державними виконавцями складено акти в яких зазначено, що вона не забезпечила виконання рішення суду та відмову сина від побачення з батьком. Звертає увагу, що рішення суду, не містить її обов'язку передавати батькові сина поза його волею. Як відомо, до жодної особи не може застосовуватись фізичний чи психологічний примус. За таких умов, для виконання рішення суду єдине, що вона може зробити, так це забезпечити перебування сина у визначені дні в певному місті, про яке має знати стягувач. З огляду на все вищевикладене, з огляду на фактичні обставини справи, вважає за необхідне при встановленні режиму та графіку побачень батька із сином визначити добровільний характер таких та необхідність з'ясування думки сина. В іншому випадку, у разі примушування сина до побачень з батьком, це прямо суперечитиме його інтересам та не сприятиме гармонійному розвитку дитини.
Враховуючи все вищевикладене, вважає за необхідне змінити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 шляхом встановлення іншого графіку виховання та спілкування з дитиною.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив якою просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач жодного разу не виконала рішення Охтирського міськрайонного суду від 31 серпня 2017 року по справі №583/1310/17 та не передавала йому сина у визначений судом час. Він вимушений був звернутись до суду з метою отримання рішення, як того вимагало чинне на той час законодавство, з метою отримання рішення суду із наявністю слова «зобов'язати». Було отримано відповідне рішення від 29 серпня 2018 року по справі №583/1184/18. Позивач не виконувала і його жодного разу.
Знаючи, що цим же рішенням (від 29 серпня 2018 року) з неї стягнуто моральну шкоду за невиконання рішення суду в сумі 10 000 грн, позивач почала надавати йому сина і для спілкування у час, коли вирішить вона, та на стільки, скільки вирішить вона. Виконавчі листи про стягнення з позивача коштів за рішеннями судів до примусового виконання він не подавав. Так тривало приблизно до липня 2020 року. Його не влаштовувала кількість часу, який він проводив з сином, проте він терпів, так як мав досвід півторарічного намагання бачитись з сином протягом 2017-2018 років. В результаті він вказаний час практично не спілкувався з сином і ніякі органи нічого не могли вдіяти з позивачем, чим вона надзвичайно пишається.
Починаючи приблизно з липня 2020 року він набагато менше почав спілкуватись з сином із-за обмежень з боку позивача, а з 17 жовтня 2020 року він бачив сина до сьогоднішнього дня кілька раз по кілька хвилин, більше місяця взагалі не бачить.
Позивач спочатку просто не відповідала на питання чи буде вона виконувати рішення судів та надавати йому сина для спілкування, говорила державному виконавцю, що вона не « ОСОБА_5 », тікала від виконавця по коридору, ховалась в іншому кабінеті, потім тікала знову та зачинилась у своєму кабінеті, не пустивши туди виконавця. Пізніше почала вигадувати різні вагомі на її думку підстави для невиконання рішення судів. 24 жовтня 2020 року він разом з державним виконавцем прибув за сином за адресою АДРЕСА_2 . Відповідач передала йому сина, але сказала, що вона не пустить його до нього, а йому треба бути з ним біля двору її матері або у дворі її матері, так як їй нічого не відомо про те, де він має проводити з сином час згідно рішення суду. Тобто як завжди ввела всіх в оману, так як постійно брала участь у всіх судових засіданнях по всіх справах, отримувала рішення судів. Підтвердженням невиконання рішень судів позивачем є самі рішення судів, які позивач додала до свого позову. Позивачка тривалий час - більше місяця починаючи з середини жовтня 2020 року - виводила сина з двору, вхопивши за руку (один раз у Харкові з під'їзду) - сама говорила йому, що син не хоче йти до нього та забирала сина від нього через нетривалий час (зазвичай кілька хвилин). Син при цьому мовчав. Вважає це не виконанням рішення суду. Потім шляхом психологічного тиску та введенням сина в оману про те, який він поганий взагалі добилась того, що син почав говорити, що не хоче іти до нього. Що при цьому відчував син для неї значення не має. Вимога про повернення сина звучить знову як знущання, так як права позивача в цьому питанні не були порушені жодного разу саме із-за невиконання нею рішення суду. Тому сформульовані позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з викладеного. Єдиною метою подачі даного позову бачить бажання стягнути з нього витрати на правову допомогу. Бо позивач як не збиралась виконувати рішення суду так і не збирається. У позовних вимогах їй не вистачає записати тезу про надання сина йому та виконання рішення суду за її бажанням.
Позивач до суду не заявилась буду чи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. Прохала в чергове відкласти її розгляд через забезпечення участі сина на змаганнях із шахів. Однак відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом у задоволенні даного клопотання було відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав викладених у позовній заяві просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, підтримав пояснення зазначені у відзиві, зазначив, що відповідачка не виконує рішення суду та перешкоджає йому спілкуватись із своїм сином в зв'язку з чим просив в позові відмовити. Визначений судовими рішеннями порядок його спілкування з дитиною повністю відповідає інтересам сторін. Він ніколи не чинив жодних перешкод матері і завжди поступався у своєму праві на участь у спілкуванні з дитиною якщо цього потребували інтереси дитини. Наприклад при поїздці матері з дитиною на море за кордон. У позивача немає будь-яких підстав звинувачувати його у тому, що встановлений вказаними судовими рішеннями порядок будь-яким чином порушував інтереси дитини. Так, він у той час коли мати все ж надавала йому сина для спілкування та проживання разом із ним, постійно контролював його підготовку до занять у школі, переймався його позашкільним (у т.ч. й спортивним) вихованням. Не збирається чинити перешкоди у тому, щоб відведений судом час для спілкування з дитиною син відвідував гуртки. Позивачкою не доведено, що встановлений порядок яким небудь чином порушує її інтереси. Запропонований нею порядок розцінює як намагання або ж взагалі позбавити можливості приймати участь у вихованні дитини, або ж максимально дискримінувати у цьому праві. Не він порушує права позивача, а, навпаки, наразі систематично саме позивач порушує його права не виконуючи вищезазначені рішення судів.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, в судовому заперечував проти задоволення позовних вимог, при винесенні рішення просив врахувати наданий висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області щодо зміни способу участі у вихованні малолітньої дитини та навів обґрунтування цієї позиції.
Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 05.02.2011 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка, Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 09.
Згідно рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 23.01.2017 р. шлюб між сторонами було розірвано.
Сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 20 липня 2011 року, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 31 серпня 2017 року по справі №583/1310/17, провадження №2/583/691/17, яке набрало законної сили 18.10.2017 року, були повністю задоволені позовні вимоги батька та усунуто перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і встановлено спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 шляхом систематичних зустрічей з дитиною: з 17 години суботи до 17 години неділі щотижня з ночівлею вдома у нього за адресою: АДРЕСА_1 , під час осінніх, зимових та весняних канікул перші 3 доби кожних канікул з проживанням вдома у нього за адресою: АДРЕСА_1 , під час літніх канікул з 01 по 10 червня, з 01 по 10 липня, з 01 по 10 серпня щороку з проживанням вдома у нього за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 22-23).
В подальшому, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року по справі №583/1184/18 (далі по тексту - рішення від 29.08.2018 року) вирішено: зобов'язати матір передавати відповідачеві неповнолітнього сина, о 17 год. 00 хв. кожної суботи щотижня, о 09 год. 00 хв. кожного першого дня осінніх, зимових та весняних канікул щороку, 09 год. 00 хв. 01 червня щороку, о 09 год. 00 хв. 01 липня щороку, о 09 год. 00 хв. 01 серпня щороку, за місцем проживання, перебування, реєстрації неповнолітнього сина, повідомивши ОСОБА_2 кожного разу о 08 год. 30 хв. про місце знаходження сина, в разі перебування неповнолітнього сина не за місцем реєстрації, передавати неповнолітнього сина, біля під'їзду (воріт, хвіртки) будинку де перебуває син, на вулиці в одязі відповідно до пори року та погоди.
На даний час, рішення від 31.08.2017 року перебуває на примусовому виконанні в Охтирському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), яким відкрито виконавче провадження №63424042.
Постановами винесеними 01.12.2020, 07.12.2020 року Охтирським МРВ ДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в межах виконавчого провадження №63424042 на ОСОБА_3 накладено двічі штрафи у розмірі 3400,00 грн. за не виконання рішення суду.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, орган опіки і піклування вважає, що малолітній ОСОБА_7 страждає від спорів між його батьками. Причин для зміни способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 не вбачає.
Згідно ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з вимогами частини 2 та 3 статті 157 Сімейного кодексу України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Також відповідно до ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
При розгляді даного спору суд прийшов до висновку про те, що визначений наявними судовими рішеннями порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні із нею наразі найбільше відповідає як інтересам як самої дитини, так і інтересам обох батьків. Позивачем не доведено того факту, що зі спливом часу у інтересах дитини слід змінити час побачень батька з дитиною у вихідні дні, адже не надано будь-якого належного та допустимого доказу про те, що вказаний графік призвів або може призвести до погіршення якості освіти дитини, чи про те, що батько у відведений йому для спілкування із дитиною час не давав дитині можливості відвідувати гуртки, тощо. Також суд погоджується із доводами відповідача про те, що запропонований порядок його спілкування із сином у дні канікул значною мірою дискримінуватиме його у порівнянні з матір'ю щодо прав та виконання обов'язків відносно дитини. Не погоджується суд також із доводами позивача про те, що батько має право на побачення з дитиною тільки за згоди дитини. У даному віці з урахуванням особи відповідача у інтересах дитини з метою її гармонійного розвитку як особистості є потреба у батьківському піклуванні.
Інші доводи позивача, що стосуються уточнення порядку зустрічей батька з дитиною можуть бути усунені в разі наявності та доведеності шляхом роз'яснення рішень, які наразі виконуються.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В судовому засіданні представник позивача заявив про не співмірність витрат наданим послугам.
Встановлено, що відповідачем були понесені витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 21.01.2021 р., ордером, розрахунковою квитанцією від 26.01.2021 р. про оплату ОСОБА_2 витрат за правничу допомогу в сумі 4000 грн., актом про надання правничої допомоги №21/01/21/2 від 26.01.2021 р. за договором про надання правничої допомоги.
Суд частково погоджується із доводами сторони відповідача і вважає завищеною оплату наданих послуг представником відповідача адвокатом Бондарем В.М. На переконання суду дії, які вказані в акті від 26.01.2021 р. за договором про надання правничої допомоги, враховуючи складність справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.
З урахуванням наведеного, критеріїв співмірності, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Судові витрати понесені позивачем слід залишити за нею без відшкодування у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись України, ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Судові витрати залишити за позивачкою без відшкодування.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко