Справа № 323/355/20
Провадження № 2/323/57/21
іменем УКРАЇНИ
01.03.2021 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Н.В.Фісун, за участю секретаря Мірошниченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що 21 серпня 2018 року між Кредитною спілкою «Запоріжжя» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 2160, відповідно до якого спілка зобов?язується надати позичальнику кредит у розмірі 10500,00грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання , платності та забезпеченості, а позичальник зобов?язується повернути його спілці відповідно до умов, передбачених цим договором.
В забезпечення вимог КС «Запоріжжя» за договором кредиту №2160 від 21.08.2018 року між позивачем та поручителем ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 2160/П1 від 21.08.2018 року.
Також в забезпечення вимог КС «Запоріжжя» за договором кредиту №2160 від 21.08.2018 року між позивачем та поручителем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 2160/П2 від 21.08.2018 року.
Відповідно до умов договорів поруки, поручитель бере на себе обов?язок відповідати за зобов?язаннями боржника, що випливають із договору кредиту № 2160 від 21.08.2018 року, укладеного між кредитором та боржником
КС «Запоріжжя» свої зобов?язання виконала та надала відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 10500,00грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №33 від 21.08.2018 року.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов?язання за договором кредиту належним чином не виконує. Суму кредиту в обумовлений договором строк не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує.
У зв?язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору кредиту №2160 від 21.08.2018 року, станом на 10.02.2020 року утворилась заборгованість в сумі 20617,65 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6875,71грн., процентів за користування кредитом у розмірі 6866,23грн., штрафу за несвоєчасне виконання зобов?язань у розмірі 6875,71грн., що підтверджується розрахунком.
Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Запоріжжя» суму кредиту у розмірі 6875,71грн., проценти за користування кредитом у розмірі 6866,23грн., штраф у розмірі 6875,71грн., а всього 20617,65грн. та судовий збір у розмірі 2102,00грн.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.02.2020 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що ОСОБА_5 не знайома з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Жодних договірних відносин між ОСОБА_4 та Кредитною спілкою «Запоріжжя» станом на 11 березня 2020 року не було і жодних договорів поруки ОСОБА_5 не підписувала. До того ж у позивача не виникло право на позов, оскільки він не звертався до відповідача в позасудовому порядку, визначеному у договорі кредиту, з вимогою про дострокове повернення кредиту, процентів та інших платежів, а також не повідомляв поручителів про факт виникнення заборгованості як це передбачено договором поруки, тому просить в задоволенні позовних вимог КС «Запоріжжя» відмовити повністю.
Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що дійсно 21 серпня 2018 року в м. Запоріжжя, а не в м. Оріхів Запорізької області, нею був підписаний договір поруки в КС «Запоріжжя». Кредитний договір укладався між її матір?ю ОСОБА_1 та КС «Запоріжжя». При цьому була присутня вона, її мати- ОСОБА_1 та працівник КС «Запоріжжя». Її було повідомлено, що мати бере кредит в сумі 2500,00грн. на особисті потреби. Про те, що було взято 10500,00 грн. вона дізналась лише після отримання позовної заяви. Про те, що ОСОБА_1 не сплачує кредит їй відомо не було, жодних повідомлень від КС «Запоріжжя» з цього приводу не надходило. В позовній заяві також чітко зазначено що КС «Запоріжжя» заходи досудового врегулювання спору не вжила. Також зазначила, що в договорі кредиту №2160 від 21 серпня 2018 року вказано, що цільове призначення кредиту: на розвиток особистого селянського господарства з метою реалізації сільськогосподарської продукції, хоча при оформленні кредиту це питання не піднімалось. ОСОБА_1 не має землі для ведення селянського господарства. Вважає, що після підписання нею договору поруки кредитний договорі був перероблений, змінена сума та цільове призначення. Просить у задоволенні позовних вимог КС «Запоріжжя» до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.
19.03.2020 року до суду від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_6 , не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вона не підписувала договір поруки. В той же час в заяві-анкеті позичальника від 20.08.2018 року відповідач ОСОБА_7 , у якості можливих поручителів за договором кредиту зазначає трьох осіб в тому числі відповідача ОСОБА_6 . Додаток до анкети позичальника заповнюється кожним з поручителів особисто. Для підтвердження даних, які зазначені у додатку до анкети позичальника відповідач ОСОБА_6 надала КС «Запоріжжя» паспорт та картку фізичної особи-платника податків, копії яких були засвідчені підписом ОСОБА_6 . Також, відповідач ОСОБА_6 надала КС «Запоріжжя» оригінал довідки Пологівського об?єднаного УПФ України від 21.08.2018 року №1836 про розмір пенсії. Тільки після перевірки наданих документів між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 2160/П1 від 21.08.2018 року. Також у відповіді на відзив відповідача ОСОБА_3 вказав, що відповідно до п.5.1. договору поруки № 2160/П2 віл 21.08.2018 року поручитель знайомий з умовами договору надання кредиту №2160 від 21.08.2018 року між кредитором і боржником, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має. Таким чином, підписуючи договір поруки відповідач ОСОБА_3 засвідчила, що вона ознайомлена з інформацією, яка наведена у договорі кредиту та договорі поруки, а отже погодилася з їх умовами, які є для неї обов?язковими. Доказів про зміну умов кредитного договору ОСОБА_3 не надала. Що стосується доводів представника відповідача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_3 про не направлення досудового повідомлення, у зв?язку з чим у позивача відсутнє право на позов, зазначив, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів та є правом, а не обов?язком кредитора. Вважає, позовні вимоги КС «Запоріжжя» законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав, прохав суд задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з?явився. До суду надав заяву, в якій просить справу розглядати без їх участі.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились по невідомим суду причинам, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки з повідомленням також шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua/sud0819 в розділі «Виклики до суду».
Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового роту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Нормами ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані прострочення збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між КС «Запоріжжя» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2160.
Відповідно до п.1.1. договору спілка зобов?язується надати позичальнику кредит у розмірі 10500,00грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов?язується повернути його спілці відповідно до умов, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.4. договору кредиту плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та становить 75% річних від суми залишку кредиту, за кожний день користування кредитом.
Згідно п. 1.5 договору кредиту, у разі прострочення позичальником строків сплати , передбачених графіком розрахунків згідно п.2.1 цього договору або у випадку виникнення відповідно до умов даного договору зобов?язання позичальника достроково повернути кредит, розмір процентів за користування кредитом становить 150% річних з наступного за днем сплати по кредиту дня і діє до повного погашення позичальником простроченої заборгованості по кредиту.
Відповідно до п.5.3 договору кредиту, позичальник, що прострочив зобов?язання зобов?язаний сплатити суму боргу (яка включає сплату кредиту та процентів). У разі прийняття спілкою рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання позичальником зобов?язань, встановлених п.2.6., до позичальника застосовується штраф у розмірі 100% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття спілкою рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.
В забезпечення вимог КС «Запоріжжя» за договором кредиту №2160 від 21.08.2018 року між позивачем та поручителем ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 2160/П1 від 21.08.2018 року.
Також в забезпечення вимог КС «Запоріжжя» за договором кредиту №2160 від 21.08.2018 року між позивачем та поручителем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 2160/П2 від 21.08.2018 року.
Відповідно до умов договорів поруки, поручитель бере на себе обов?язок відповідати за зобов?язаннями боржника, що випливають із договору кредиту № 2160 від 21.08.2018 року, укладеного між кредитором та боржником
КС «Запоріжжя» свої зобов?язання виконала та надала відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 10500,00грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №33 від 21.08.2018 року.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов?язання за договором кредиту належним чином не виконує. Суму кредиту в обумовлений договором строк не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує.
У зв?язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору кредиту №2160 від 21.08.2018 року, станом на 10.02.2020 року утворилась заборгованість в сумі 20617,65 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6875,71грн., процентів за користування кредитом у розмірі 6866,23грн., штрафу за несвоєчасне виконання зобов?язань у розмірі 6875,71грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, представник відповідача ОСОБА_2 в відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідач ОСОБА_5 не підписувала договір поруки № 2160/П1 від 21.08.2018 року, укладений на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Для забезпечення повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року було задоволено клопотання представника відповідача та призначено судову почеркознавчу експертизу. Сторін було попереджено про негативні наслідки ухилення від проведення експертизи за ст. 109 ЦПК України.
Нормою ст. 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Так, 21.08.2020 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Для забезпечення виконання клопотання експерта судом були відібрані вільні зразки почерку (підпису) ОСОБА_6 .
На адресу суду надійшов висновок експерта №4-107 від 08.10.2020 року, згідно якого встановити, чи виконаний підпис на договорі поруки № 2160/П1 від 21 серпня 2018 року ОСОБА_6 або іншою особою, не виявилось можливим у зв?язку з вкрай обмеженим графічним матеріалом та недостатньою кількістю порівняльного матеріалу.
В судовому засіданні 23.11.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 повторно заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 23.11.2020 року клопотання представника відповідача задоволено та призначено судову почеркознавчу експертизу. Сторін було попереджено про негативні наслідки ухилення від проведення експертизи за ст. 109 ЦПК України.
На виконання ухвали суду від експерта надійшло клопотання про надання достовірно виконаних вільних зразків почерку ОСОБА_6 , виконаних не менше ніж на 10-15 документах, максимально наближених за часом виконання-2018 рік та про оплату проведення експертизи.
Представник відповідача вимог, викладених в клопотанні експерта не виконав, вільних зразків почерку ОСОБА_6 після 2018 року та квитанцію про оплату вартості проведення експертизи суду не надав.
10.02.2021 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи № СЕ-19/108-20/683-ПЧ/4-159 від 08.02.2021 року у зв?язку із відсутністю вільних зразків почерку ОСОБА_6 та відсутністю підтвердження оплати вартості експертизи.
Крім того, під час судового провадження банк надав оригінал договору поруки № 2160/П1 від 21 серпня 2018 року, укладеного з ОСОБА_4 .
Таким чином, з урахуванням положень ст. 109 ЦПК України на підставі дослідження оригіналу договору поруки, зміст якого нічим не спростовано, суд визнає, що підпис на Договорі поруки належить ОСОБА_8 . У встановленому законом порядку доказами, що задовольняють вимоги ст.ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності і достатності цей факт, всупереч передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України обов'язку доведення відповідачем спростовано не було.
Доводи відповідача ОСОБА_3 , викладені нею в відзиві на позовну заяву, про те, що після підписання нею договору поруки № 2160/П2 від 21 серпня 2018 року договір було змінено в частині суми кредиту та цільового призначення не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи.
Так, згідно заяви-анкети позичальника , ОСОБА_1 просила надати їй кредит в сумі 10500,00грн. з метою ведення особистого селянського господарства. Додатком до анкети позичальника є відомості про поручителів, в яких зокрема містяться відомості про ОСОБА_3 , як поручителя. В даному додатку вказано, що дані заповнюють поручителі по кредиту особисто. Крім того, в п.5.1. договору поруки № 2160/П2 віл 21.08.2018 року вказано, що поручитель знайомий з умовами договору надання кредиту №2160 від 21.08.2018 року між кредитором і боржником, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має. Таким чином, підписуючи договір поруки відповідач ОСОБА_3 засвідчила, що вона ознайомлена з інформацією, яка наведена у договорі кредиту та договорі поруки, а отже погодилася з їх умовами, які є для неї обов?язковими. Доказів про зміну умов кредитного договору ОСОБА_3 не надала.
Відповідно до положень чинних договорів кредиту та поруки, на день звернення до суду з позовом і розгляду справи судом порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не припинилася.
Що стосується твердження відповідачів про те, що у відповідача не виникло право на позов, оскільки він не звертався до відповідачів в позасудовому порядку, визначеному у договорі кредиту, з вимогою про дострокове повернення кредиту, процентів та інших платежів, а також не повідомляв поручителів про факт виникнення заборгованості як це передбачено договором поруки, суд зазначає наступне.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий.
Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів саме з дострокового повернення кредиту та є правом, а не обов?язком кредитора. Дана позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі № 754/882/15-ц.
Позивач звернувся з позовом до відповідачів у зв?язку з неповерненням суми кредиту у встановлений договором строк, а не у зв?язку з достроковим поверненням кредиту, тому твердження відповідачів в цій частині являються необгрунтованими.
Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог КС «Запоріжжя» і стягнення солідарно з відповідачів суми кредиту у розмірі 6875,71грн., процентів за користування кредитом у розмірі 6866,23грн., штрафу у розмірі 6875,71грн., а всього 20617,65грн.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача у розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,610,611,625,634,1052,1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 274- 279, 280-289 353,354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь Кредитної спілки «Запоріжжя» ( 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 105, р/р НОМЕР_4 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 33123016) суму кредиту у розмірі 6875,71грн., проценти за користування кредитом у розмірі 6866,23грн., штраф у розмірі 6875,71грн., а всього 20617,65грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь Кредитної спілки «Запоріжжя» ( 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 105, р/р НОМЕР_4 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 33123016) судовий збір в сумі 2102,00грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Оріхівський районний суд Запорізької області.
Повний текст рішення виготовлений 01 березня 2021року.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області Н.В.Фісун