1Справа № 335/1433/21 1-кс/335/1326/2021
01 березня 2021 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021082140000072 від 07.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України
До Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання про накладення арешту на майно, а саме на майно, яке було вилучено 23.02.2021 під час проведення обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з маркуванням: « НОМЕР_4 », з ознаками підробки.
Клопотання мотивується тим, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021082140000072 від 07.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.02.2021 о 04:31 до чергової частини Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що 07.02.2021, приблизно о 01 годин 00 хвилин, група невстановлених осіб, знаходячись біля ресторану «Зурбаган», який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. І. Алексєєва, 56, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось пострілами з вогнепальної зброї.
Під час проведення подальшого досудового розслідування була отримана інформація, що до вчинення вказаного злочину, серед інших, причетні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання якого, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2021 було проведено обшук від 23.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого в ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з маркуванням: « НОМЕР_4 », з ознаками підробки.
23.02.2021 вищевказане вилучене майно було визнане речовими доказами та визначено місце їх зберігання.
Вилучене майно має доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, використане як засоби для вчинення злочину, а також здобуте у результаті його скоєння.
У судовому засіданні слідчий підтримав вказане клопотання та просить його задовольнити. Вказав, що вилучений під час обшуку мобільний телефон має суттєве значення для досудового розслідування, оскільки під час огляду вказаного телефону було виявлено у контактах прізвища осіб, які мають відношення до даного кримінального провадження, а також з'ясовано, що у записній книжці телефону також є електронне листування та встановлено, що має місце видалення переписки, яка видалялася ОСОБА_5 , а тому в органу досудового розслідування виникла потреба огляду телефона з залученням спеціаліста для проведення аналізу інформації, яка видалена та для проведення експертизи. Повернення мобільного телефона власнику може призвести до знищення інформації та листування та знищення речового доказу. Щодо посвідчення водія, то слідчий вказав, що під час обшуку було вилучено також посвідчення водія, яке має ознаки підробки, а тому хоча посвідчення водія і не має відношення до даного кримінального провадження і відомості до ЄРДР за фактом підробки не вносилися, однак у подальшому може виникнути питання щодо внесення таких відомостей до ЄРДР, а тому слідчий просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вилучене майно.
У судовому засіданні представник власника майна проти накладення арешту на мобільний телефон не заперечував, однак проти заперечував проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на посвідчення водія, зазначаючи, що не доведено, яке значення мають вилучені речі до даного провадження, а посвідчення водія старого зразка і загнутий кут на ньому не свідчить про його підробку, а ОСОБА_5 постійно його використовує у роботі і зобов'язується на першу вимогу надати його для дослідження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021082140000072 від 07.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2021 було проведено обшук від 23.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого в ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з маркуванням: « НОМЕР_4 », з ознаками підробки.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
23.02.2021 на підставі статті 98 КПК України винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021082140000072 від 07.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з маркуванням: « НОМЕР_4 », з ознаками підробки.
Враховуючи всі матеріали кримінального провадження у їх сукупності встановлено, що мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є об'єктом кримінально протиправних дій.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Як вбачається з клопотання прокурора, воно подано у зв'язку з необхідністю збереження речового доказу.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На теперішній час наявна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, такої міри обґрунтованості, яка відповідає початковій стадії досудового розслідування, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, сприятиме досягненню дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчий суддя погоджується із заявником в частині того, що необхідно накласти арешт на тимчасово вилучене майно на підставі ст.170 КПК України, а саме: на мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , оскільки надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто має ознаки речових доказів та зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому для забезпечення кримінального провадження та виконання завдань у запобіганні можливості пошкодити, знищити інформацію, проведення експертних досліджень необхідних для встановлення істини по справі, з метою збереження доказів та проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні, дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вищезазначене майно, а тому клопотання про накладення арешту на вказане майно підлягає задоволенню.
При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання про накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Кримінально-процесуальним законом закріплено, що при вирішенні питання про застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий суддя, згідно ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, правову підставу для арешту майна, можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Аналізуючи викладені обставини, суд доходить висновку про те, слідчим у своєму клопотанні та у судовому засіданні не наведено достатніх підстав, що обґрунтовують необхідність арешту посвідчення водія, а також слідчому судді не надано належних та допустимих доказів того, що вилучене в ході обшуку водійське посвідчення відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, тобто має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, по якому на даний час здійснюється досудове розслідування, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відомостей про те, що на час розгляду клопотання слідчого про арешт майна до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ознаками можливого вчинення будь-якого іншого складу злочину, в рамках якого вилучене посвідчення водія могло би бути визнано речовим доказом, слідчому судді надано не було.
На думку слідчого судді, відсутні достатні підстави вважати, що арешт посвідчення водія в даному випадку є доцільним та відповідатиме меті та завданням кримінального провадження, що здійснюється за ч. 4 ст. 296 КК України.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Враховуючи викладене, слідчий суддя, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить до висновку що вилучене в ході обшуку посвідчення водія не відповідає визначеним ст. 98 КПК України критеріям, не є речовими доказами у кримінальному провадженні, за яким здійснюється досудове розслідування за ч.4 ст.296 КК України, а тому в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на це майно слід відмовити.
Отже, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173 309, 369, 370-372 КПК України,
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021082140000072 від 07.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 23.02.2021 під час проведення обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A8 SM-A530F/DS» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 .
В решті частині клопотання відмовити.
Роз'яснити, що підозрюваний, його захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання слідчому судді про скасування арешту майна повністю або частково. За клопотанням вказаних осіб арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1