Дата документу 26.02.2021
ЄУН 937/843/21
3/937/435/21
26 лютого 2020 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Честнєйша Ю.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, не працює, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ № 283138 від 22.01.2021, 31.12.2020 о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , будучи пресвітером релігійної громади помісної церкви ЄХБ за адресою: м. Мелітополь, вулиця Лінійна, 176, організував збір на богослужіння за даною адресою, чим порушив п.п.7 п.2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Під час розгляду адміністративного матеріалу правопорушник ОСОБА_1 пояснив, що він є пресвітером релігійної громади помісної церкви ЄХБ за адресою: м. Мелітополь, вулиця Лінійна, 176. Їхня церква налічує 250 прихожан. 31.12.2020 було богослужіння, однак ним не було порушено п.п.7 п.2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, оскільки 31.12.2020 була обмежена кількість прихожан з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів приміщення, т.я. площа будівлі дозволяє перебування приблизно 96 осіб. Надав суду журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями АДРЕСА_2 .
До протоколу надані наступні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 283138 від 22.01.2021; - протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 16.01.2021; - письмові поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; - диск з відеозаписом.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 44-3 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.п.7 п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: діяльність культових споруд та приміщень, облаштованих для молитовних потреб, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів споруди чи приміщення; проведення релігійних заходів на відкритому повітрі, під час яких не забезпечено дотримання дистанції 1,5 метра між присутніми.
Диспозиція частини 1 статті 44-3 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, як того вимагає стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані у Постанові КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року.
П.п.7 п. 2 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236 передбачено заборону діяльності культових споруд та приміщень, облаштованих для молитовних потреб, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів споруди чи приміщення; проведення релігійних заходів на відкритому повітрі, під час яких не забезпечено дотримання дистанції 1,5 метра між присутніми.
У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні дані про те, яку конкретно заборону пп. 7 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом 8АЇ18-СоУ-2», Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», порушив ОСОБА_1 , а зазначено лише те, що останній організував збір на богослужіння.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04).
Таким чином, неможливо встановити фактичні обставини правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 , зокрема у зв'язку з тим, що суд не може змінювати чи уточнювати суть порушення, яка вказана у протоколі, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості щодо точної кількості учасників богослужіння, не встановлено їх осіб, не встановлено чи дійсно вони приймали участь у богослужінні саме 31.12.2020, не надано їх письмових пояснень, відсутні відомості про свідків правопорушення із зазначенням місць їх проживання, які б могли підтвердити обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, що позбавляє суд можливості виклику вказаних осіб для дачі пояснень в судовому засіданні.
Слід зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись самостійним, беззаперечним та достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Обставини викладені в ньому повинні бути перевірені іншими доказами, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
До протоколу долучений диск з відеозаписом, але події зафіксовані на відеозапису не перевірені уповноваженою особою під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено осіб, зображених на відеозапису, не перевірено чи дійсно вони брали участь у богослужінні саме 31.12.2020, він лише дає змогу дійти припущення про організацію ОСОБА_1 збору на богослужіння.
При цьому не зазначено технічні засоби (пристрої), на які було здійснено фіксацію; відеозапис, що знаходиться в матеріалах справи, не містить даних про дату та місце здійснення відеофіксації події, ким вона здійснювалося та на яких процесуальних підставах, відсутнє дослідження та опис відео фіксації правопорушення; відсутні будь-які відомості про те, яким чином, коли та ким CD-диск, наявний в матеріалах справи, був виготовлений.
До матеріалів справи не долучено жодних інших доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Тому, з урахуванням викладеного, не вбачається передбачених чинним законодавством підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а доводи останнього щодо його невинуватості не спростовані.
Крім того, з наданих до суду матеріалів справи взагалі не вбачається та не підтверджено належними доказами факт вчинення самого адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність висновків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, фактичним обставинам справи, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст. 44-3, 251, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Ю.О. Честнєйша