Дата документу 18.02.2021
Справа № 937/9187/20
Провадження № 2/937/1012/21
18 лютого 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Бахаєва І.М.,
за участі секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рудь Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів мого заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, до досягнення дитиною повноліття та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів мого заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, до досягнення дітьми повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивачка ОСОБА_1 має з відповідачем двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач не піклується про їхню родину, відмовляється надавати кошти на утримання дітей. Останній рік позивачка самостійно утримує дітей. Угоди про добровільну сплату аліментів між нею та відповідачем не досягнуто. Інших дітей та утриманців відповідач не має, стягнення за виконавчими листами з нього не провадяться. З огляду на викладене та враховуючи положення чинного законодавства позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві на позовну заяву від 05 лютого 2021 року, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те,що 09 грудня 2020 року між сторонами шлюб розірвано за рішенням суду. Твердження позивачки про те, що їхні спільні діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, а відповідач не піклується про їхню родину, спростовується тим, що як до розлучення так і по теперішній час, відповідач та його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також позивачка, мешкають разом у будинку, який належить відповідачу на праві власності. Крім того, у самій позовній заяві містяться протиріччя щодо цієї обставини, а саме позивачка зазначаючи, що діти проживають саме з нею, навмисно вводить суд в оману, оскільки сама ж у тому ж позові місцем проживання, як позивача так і відповідача зазначає одну і ту ж саму адресу: АДРЕСА_1 . Всі договори про надання комунальних послуг по даному будинку, укладені зі відповідачем і всі комунальні послуги сплачуються виключно за рахунок відповідача. Твердження позивачки, що відповідач відмовляється надавати їй кошти на утримання дітей і останній рік вона самостійно їх утримує спростовується тим, що як і зазначено позивачем, відповідач дійсно останні роки працював за договорами підряду у сфері будівництва, часто їздив у робочі відрядження. Позивач весь цей час не працювала і сім'ю утримував відповідач самостійно. Працювати позивач почала лише з вересня 2021 року, коли їхні відносини були вже в стадії розлучення. З 28.12.2020 по теперішній час відповідач працює в AT "ГІДРОСИЛА МЗТГ". На постійне місце роботи за місцем проживання відповідач влаштувався в тому числі і з тих підстав, що не виключав того, що після розлучення позивачка може змінити своє місце проживання, а діти залишаться проживати з ним, у зв'язку з чим він не зможе працювати за трудовими договорами поза межами м. Мелітополя. Окрім того, що відповідач один повністю сплачую комунальні послуги, також за свій власний кошт без фінансової допомоги позивачки, здійснює невеликі поточні ремонтні роботи по будинку та прибудові до нього. Восени 2020 року також за свої особисті кошти повністю відремонтована та обладнана кімната старшого сина - ОСОБА_3 . Також відповідач купує дітям одяг, оплачує всі шкільні витрати та харчування дітей в школі, купує необхідні для навчання гаджети, оплачує секції, які вони відвідують та речі, необхідні для занять спортом на цих секціях. Регулярно купує продукти харчування, предмети особистої гігієни для дітей та за необхідності ліки, утримує господарство, за допомогою якого отримує продукти харчування для дітей. І крім того до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що діти перебувають саме на утриманні позивачки. Твердження позивачки про те, що вона намагалась вирішити зі відповідачем питання щомісячного утримання дітей з його боку, однак її намагання до позитивного результату не привели, взагалі не відповідають дійсності, оскільки беручи до уваги всі вищенаведені факти, які відомі і позивачці, вона навіть не заводила зі відповідачем такої розмови, оскільки відповідач проживає разом з дітьми і повністю їх утримує. На підставі викладеного, просить в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивачки на його користь витрати н правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовну заяву підтримала та просила суд її задовольнити. Пояснила, що дійсно вона, відповідач ОСОБА_2 та їхні спільні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом в одному будинку, який належить відповідачеві, в них спільний побут та харчування. Відповідач купує продукти харчування та вона готує їжу на всіх, в тому числі і для відповідача. Комунальні послуги відповідач сплачує, купує дітям одяг та за необхідності ліки.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснив, що він з дітьми та позивачкою проживають в одному будинку, який йому належить на праві власності. Він купує продукти харчування, а позивачка готує їжу для всієї родини. Він купує дітям одяг, ліки, сплачує вартість спортивних секцій, комунальних послуг, зробив ремонт в кімнаті старшого сина. А тому позов пред'явлено позивачкою необґрунтовано та безпідставно.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рудь Д.О. позовні вимоги не визнали, в задоволенні позову просили відмовити повністю, посилаючись на відзив від 05.02.2021 та стягнути з позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Суд, заслухав пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб /а.с.4/.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.5-6/.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.12.2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано/а.с.23/.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою голови квартального комітету № 18 ОСОБА_5 від 12.12.2020/а.с.24/.
Будинок, в якому проживають позивачка ОСОБА_1 разом з дітьми та відповідачем ОСОБА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 17.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 4794/а.с.28/.
За місцем проживання відповідач ОСОБА_2 характеризується позитивно, проживає разом із дітьми, якими він опікується, та їх матір'ю, що підтверджується характеристикою, виданою головою квартального комітету № 18 ОСОБА_5 від 04.02.2021/а.с.27/.
Судом встановлено, що з відповідачем ОСОБА_2 укладені договори про надання комунальних послуг по будинку, в якому він мешкає разом з позивачкою ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Всі комунальні послуги сплачуються за його рахунок, на підтвердження чого відповідачем додані копії договорів про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, про надання послуг з газопостачання, про користування електричною енергією, про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, а також копії квитанцій з їх оплати за різний період/а.с.29-35/.
З 01.12.2018 по 31.12.2018 відповідач ОСОБА_2 працював за договорами підряду у сфері будівництва, на підтвердження чого надав копію договору підряду від 01.12.2018 та довідку до нього/а.с.36-37/.
З 28.12.2020 ОСОБА_2 працює в АТ “ГІДРОСИЛА МЗТГ”, що підтверджується довідкою АТ “ГІДРОСИЛА МЗТГ” від 26.01.2021 № 065/16 та характеристикою з місця роботи/а.с.38-39/.
Відповідачем ОСОБА_2 восени 2020 року за власний кошт був зроблений ремонт в кімнаті сина - ОСОБА_3 , що підтверджується копіями товарних чеків та квитанцій на будівельні матеріали/а.с.48,50/ та не спростовується позивачкою ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, не надала будь-яких доказів того, що відповідач не утримує дітей, а також доказів того, що діти знаходяться на повному утриманні позивачки.
Відповідач ОСОБА_2 до свого відзиву надав суду докази виконання ним обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, що він купує дітям одяг, оплачує шкільні витрати та харчування дітей в школі, купує необхідні для навчання гаджети, оплачує секції, які відвідують діти та речі, необхідні для занять спортом на цих секціях, зробив ремонт та обладнав кімнату старшого сина ОСОБА_3 на підтвердження цих обставин надав копії накладних, товарних чеків та квитанцій \а.с.40-55\.
Доказів зворотнього позивачкою ОСОБА_1 суду не надано, незважаючи на отримання копії відзиву/а.с.15/.
Суд не приймає до уваги, надану позивачкою ОСОБА_1 до позову довідку голови квартального комітету № 18 ОСОБА_5 від 09.12.2020 про те, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , лише разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки під час судового розгляду встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що позивачка, відповідач та їхні спільні діти проживають в зазначеному будинку, який належить відповідачу на праві приватної власності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що в задоволенні даних позовних вимог відмовлено в повному обсязі та позивачка при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору за законом, судові витрати по сплаті судового збору по цій справі компенсується за рахунок держави.
Що стосується вимог відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., які складаються з консультації - 500 грн., складання відзиву на позовну заяву - 1500 грн., збір, копіювання документів - 500 грн., участь під час розгляду справи в суді першої інстанції - 2500 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В Постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 638/7748/18 від 23.11.2020 зазначено, що згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., позивачем надано до суду копію квитанції № 1 від 04.02.2021, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 сплатив гонорар адвокату Рудь Д.О. Проте, сама по собі квитанція не може бути доказом підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки суду не надано належним чином засвідчених копій документів, зокрема, акту приймання-передачі наданих послуг надання правничої допомоги.
На підставі викладеного та згідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу не співмірні із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на надання послуг, тому суд вважає зменшити судові витрати на правову допомогу до 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 180 - 184, 189 СК України, , ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259,263-265, 274, 279 ЦПК України, Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 638/7748/18 від 23.11.2020 суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - залишити без задоволення.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 /однієї тисячі/ грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні відомості учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 01 березня 2021 року.
СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ