Справа № 523/1895/21
Провадження №2-а/523/33/21
"01" березня 2021 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Скоріної М.Р.,
з участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача (суб'єкт оскарження) - Козубова Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі, в залі судових засідань № 24, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу поліції в місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суворовського відділу поліції в місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Обгрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 30.12.2020 року о 08год. 00хв. він зайшов до супермаркету «Сільпо», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 93А, щоб придбати життєво необхідні товари. На вході охоронець ОСОБА_2 надала йому вказівку одягнути маску, на що позивач повідомив про те, що у нього відсутні респіраторні ознаки захворюваності, і оскільки в будинку немає осередку інфекційної хвороби, то відповідно на заклад не може розповсюджуватися карантин відповідно до ЗУ «Про захист населення він інфекційних хвороб». На повторну вимогу охоронця одягнути маску, ОСОБА_1 відповів, що якщо він порушує закон, то потрібно викликати поліцію, після чого позивач пройшов до магазину. О 08 год. 50 хв., набравши життєво необхідні товари позивач підійшов до каси самообслуговування, де стався конфлікт із охоронцем ОСОБА_3 , яка почала кричати, щоб ні в якому разі не дозволяти позивачу здійснювати продаж товарів.
В цей час позивач помітив, що візок із вибраним ним товаром кудись зник, а тому пішов його шукати. Однак, повертаючись помітив двох хлопців, з одним із якими у нього зав'язалася суперечка та бійка, під час якої до позивача було застосовано фізичну силу у виді душіння. В цей час охорона магазину тільки спостерігала, не вчиняючи жодних дій.
На місце події приїхали працівники поліції, яким позивач показав життєво необхідний товар, що мав намір придбати. Однак, працівники поліції вивели його за руки з приміщення магазину. В подальшому, ОСОБА_1 доповів поліцейським про дійсні обставини справи, однак, такі відмовилися порушувати кримінальне провадження про замах на вбивство відносно особи, яка застосовувала до позивача фізичну силу.
Після того, як пройшов майже місяць із ОСОБА_1 зв'язалася ДОП сектору превенції Суворовського ВП в м. Одесі ОСОБА_4 та повідомила, що для справи їй потрібен ксерокс його паспорту. Так, 25.01.2021 року, коли позивач з'явився до відділу поліції відносно нього була складена постанова Серії ГАБ № 689811, про порушення ним вимог п. 2 п.п.1 Постанови КМУ № 1326 від 09.12.2020 року та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44 - 3 КпАП України.
Не погоджуючи із оскарженою постановою ОСОБА_1 не заперечує факту його перебування у приміщенні магазину без захисної маски, однак, вказує на те, що постанова КМУ № 1326 від 09.12.2020 року немає жодної юридичної сили, оскільки суперечить Конституції України, яка має вищу юридичну силу та порушує конституційні права та свободи громадян. Прийняті законопроекти ВРУ 3219, 3890, 3891 не відповідають Конституції України, які і ті всі постанови КМУ, які були прийняті стосовно «карантину», а були створені на виконання замовлення міжнародних корпорацій. А тому, виконання постанови КМУ при порушенні прав людини веде до юридичної відповідальності за це порушення прав і перевищення повноважень щодо примусу винити дії, які громадянин здійснювати не бажає, особливо, якщо він вважає ці дії шкідливими для нього.
Позивач також вказує на те, що обов'язки згідно ст. 20 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо порушення правил карантину людей є тільки у людей, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями. Позивач не хворів, наразі не хворіє та немає ознак жодних хвороб та не може бути дискримінованим за ознакою «відсутності маски на обличчі».
Окрім того, позивач зазначив про те, що стаття 44-3 КпАП України є бланкетною та відсилає до нормативно - правових актів, які повністю суперечать Конституції України, а тому не підлягають застосуванню. Також ОСОБА_1 вказав, що згідно п. 2.3 Рішення КСУ від 28.08.2020 року у справі щодо відповідності Конституції України окремих положень постанови КМУ, в якому зазначив, що обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КпАП України, просить суд даний позов задовольнити в повному обсязі та ухвалити рішення, яким скасувати постанову серії ГАБ № 689811 від 25.01.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КпАП України, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову серії ГАБ № 689811 від 25.01.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КпАП України, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Представник відповідача, що одночасно є особою, якою було складено оскаржуваний протокол, ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що нею була винесена оскаржувана постанова Серії ГАБ № 689811 від 25.01.2021 року на підставі матеріалів, які надійшли з Управління патрульної поліції, а саме те, що гр. ОСОБА_1 , зайшовши 30.12.2020 року до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 без засобів індивідуального захисту маски та відмовився таку одягнути. Оскільки у діях гр. ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44 - 3 КпАП України нею правомірно було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 170 КпАП України. А тому в задоволені даного позову просила відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень
По справі встановлено, що 25.01.2021 року ДОП СП Суворовського ВП в м. Одесі лейт. поліції Козубовою Н.М. винесено Постанову Серії ГАБ № 689811 від 25.01.2021 року по справі про адміністративні правопорушення, якою гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.п. 1 п. 2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44 - 3 КпАП України.
Так, з наявної в матеріалах справи копії Постанови Серії ГАБ № 689811 від 25.01.2021 року вбачається, що 30.12.2020 року о 08 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці за адресою: м. Одеса, вул. С. Палія, 93А, в магазині «Сільпо» в ТЦ «Сім'я», знаходився без засобів індивідуального захисту, а саме маски.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно приписів ч.ч. 1 - 4 ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», 09.12.2020 року прийнято Постанову КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Так, п.1 Постанови КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 Постанови КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року, в редакції чинній станом на 30 грудня 2020 року на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Окрім того, відповідно до п.п. 14 п. 2 Постанови КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року, в редакції чинній станом на 30 грудня 2020 року на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Обгрунтовуючи вимоги даного позову ОСОБА_1 вказує на те, що стаття 44-3 КпАП України є бланкетною та відсилає до нормативно - правових актів, які повністю суперечать Конституції України, а тому не підлягають застосуванню. Також ОСОБА_1 вказав, що згідно п. 2.3 Рішення КСУ від 28.08.2020 року у справі щодо відповідності Конституції України окремих положень постанови КМУ, в якому зазначив, що обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Однак, суд не може погодитися із вказаними твердженнями позивача з огляду на наступне.
На розгляді КСУ перебувала справа за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“».
А саме предметом розгляд даної справи слугувала перевірка на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою.
При розгляді вказаної справи КСУ встановлено, що конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Однак, в ході розгляду справи встановлено, що Кабінетом Міністрів України постановою „Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України“ від 17 червня 2020 року № 500 внесено зміни до назви Постанови № 392, пункту 3 Постанови № 392, виклавши його в новій редакції, абзац шостий пункту 6 Постанови № 392 виключив.
Крім того, згідно з пунктом 2 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2“ від 22 липня 2020 року № 641, пункти 2-8, 11, 12, 12-1-12-3, 13-16 Постанови № 392 визнано такими, що втратили чинність. Оскільки пункт 6 Постанови № 392, яким було затверджено Порядок, втратив чинність, то Порядок також втратив чинність.
А тому, рішенням КСУ від 28.08.2020 року було закрито конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, на підставі пункту 5 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
Суд вважає, що посилання позивача ОСОБА_1 на рішення КСУ від 28.08.2020 року є безпідставним з тих підстав, що предметом оцінки КСУ була положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, тоді як позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44 - 3 КпАП України за порушення вимог п.п. 1 п. 2 Постанови КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року.
В той же час суд констатує, що положення Постанова КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року не конституційними не визнавались, тобто відповідають Конституції України та іншим Законам України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв'язку з чим, суд критично оцінює твердження позивача про те, що приписи ч. 2 ст. 44 - 3 КУпАП, з урахуванням ст. 20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», стосуються людей, які вже хворіють на інфекційні хвороби, чи є бактерієносіями.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача по справі, про порушення позивачем ОСОБА_1 правил, зокрема п.п. 1 п.2 Постанови КМУ № 1326 від 09.12.2020 року такими, що підтверджені допустимими доказами для доказування винуватості особи, а також враховуючи те, що позивач підтвердив обставини, викладені в оскаржуваній постанові, суд приходить до переконання, що дану позову заяву слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 9, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Суворовського відділу поліції в місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер