Справа № 523/9504/18
Провадження №6/523/158/21
"17" лютого 2021 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заявника ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим документом за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
В провадженні Суворовського районного суду міста Одеси знаходиться заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
До суду від заявника ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання в якому просив зупинити виконання за виконавчим документом, а саме виконавчим листом № 523/9504/18, виданий 17 жовтня 2018 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суми кредитної заборгованості у розмірі 338 532 гривні 43 копійки, суми державного мита у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, а всього стягнути 340 262 гривні 43 копійки.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає про те, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частинами 1, 2 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета /спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, суд дослідивши обсяг заявлених вимог ОСОБА_1 , відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, встановив про те, що даний вид забезпечення, як зупинення стягнення, пов'язаний з заявленими вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому у випадку задоволення клопотання, це фактично буде вирішення справи по суті.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання заявника ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим документом за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси.
Ухвала виготовлена та підписана 17.02.2021 року.
Суддя: Аліна С.С.