Справа №523/2418/21
Провадження №1-кп/523/1003/21
17.02.2021 р. Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
в присутності обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт з додатками до нього за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.345; ч.2 ст.187 КК України, -
На розгляді Суворовського районного суду м.Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.345; ч.2 ст.187 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити подане ним клопотання та застосувати щодо ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання тим, що:
- обвинувачений ОСОБА_15 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані потерпілі та обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_15 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_16 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані потерпілі та обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_16 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_17 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані потерпілі та обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_17 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
- обвинувачений ОСОБА_18 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна, судовий розгляд не розпочатий, не допитані потерпілі та обвинувачені, не досліджені письмові докази, у зв'язку з чим існують певні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_18 може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого. Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та його законний представник - ОСОБА_6 підтримали позицію прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив задовольнити подане ним клопотання і обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, посилаючись на те, що на даний час ризики, якими обґрунтовувалось тримання під вартою ОСОБА_17 зникли, а тому відпали підстави тримання його під вартою; обвинувачений ОСОБА_17 підтримав думку свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що на даний час ризики, якими обґрунтовувалось тримання під вартою ОСОБА_15 зникли, а тому відпали підстави тримання його під вартою; обвинувачений ОСОБА_15 підтримав думку свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та вважала можливим обрати відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, послалася на те, що обвинувачений має на утриманні хворих батьків, які потребують стороннього нагляду, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно; обвинувачений ОСОБА_18 підтримав думку свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_19 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив задовольнити подане ним клопотання і змінити відносно його підзахисного запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, посилаючись на те, що на даний час ризики, якими обґрунтовувалось тримання під вартою ОСОБА_16 зникли, а тому відпали підстави тримання його під вартою, обвинувачений має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину 2011 року народження, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно; обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 кримінальних правопорушень, вважає доцільним обрати відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відносно обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Стаття 177 УК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Втім, ст.178 зазначеного Кодексу передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що:
- обвинувачений ОСОБА_15 раніше судимий, не офіційно працевлаштований різноробочим, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, в тому числі тяжкого, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна,
- обвинувачений ОСОБА_16 раніше не судимий, працевлаштований водієм таксі, одружений, має на утриманні малолітніх дітей 2011 та 2015 років народження, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна;
- обвинувачений ОСОБА_17 раніше не судимий, працевлаштований різноробочим, холостий, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна;
- обвинувачений ОСОБА_18 в силу ст.89 КК України раніше судимий, працевлаштований двірником, перебуває у цивільному шлюбі, скоїв ряд злочинів, в тому числі тяжкий, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі строком до десяти років із конфіскацією майна.
Приймаючи до уваги викладені підстави та наведені й встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.187; ч.1 ст.28, ч.2 ст.345 КК України, суд приходить до висновку, що на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів до вказаних обвинувачених не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне обрати на час судового розгляду цього кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_18 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_16 та ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Під час судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
В судовому засіданні, прокурором не доведено актуальності існування в теперішній час ризиків, передбачених ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та-або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих в цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення), та недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.ст. 2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтями 22, 26 означеного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, та сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За ч.3 ст.194 вказаного Кодексу, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Крім того, строки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачено у ст.197 КПК України, з огляду на що й дотримуючись положень ст.28 цього ж Кодексу, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен дотримуватись вимог розумності такого строку.
В силу ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на право на свободу та особисту недоторканість.
Частиною 1 ст.12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим.
Опріч викладене, згідно з п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Як слідує з п.37 рішення ЄСПЛ у справі «Волосюк проти України», подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.
Наряду з наведеним, за п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановлює, що п. 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Отже, виходячи з наведених принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження/застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_16 приймає до уваги тривалість строку перебування останніх під вартою, наявність у них місця постійного проживання на території м.Одеси та недоведеність стороною обвинувачення існування відповідних ризиків і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно зі ст.ст. 179, 181 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, а домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Підсумовуючи викладене, суд із дотриманням принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, права особи на свободу і особисту недоторканність, оцінивши в сукупності наведені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймає до уваги встановлені під час судового розгляду особисті та інші характеризуючі дані обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , у взаємозв'язку із тим, що прокурором в судовому засіданні не доведено актуальність існування в теперішній час ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та недостатність застосування відносно вказаних обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів.
Наряду з наведеним, суд приймає до уваги, що судовий розгляд ще не завершений, але незважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень у конкретному випадку і у контексті ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України, приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення клопотання прокурора відносно обрання ОСОБА_17 та ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.177-178, 183, 197, 217, 331, 369-372, 392, КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 -задовольнити.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 діб з дня її проголошення, до 17.04.2021 року, включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_14 -задовольнити.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 діб з дня її проголошення, до 17.04.2021 року, включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_12 -залишити без задоволення.
Клопотання адвоката ОСОБА_19 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_12 -задовольнити.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 2 місяці, із забороною в період часу з 22:00год. до 06:00год. наступної доби, залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_1 , звільнивши останнього з-під варти в залі суду.
Покласти на ОСОБА_12 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_13 -залишити без задоволення.
Клопотання адвоката ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_13 -задовольнити.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 2 місяці, із забороною в період часу з 22:00год. до 06:00год. наступної доби, залишати місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_2 , звільнивши останнього з-під варти в залі суду.
Покласти на ОСОБА_13 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) утримуватись від спілкування з іншими особами в даному кримінальному провадженні.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.
Оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_14 може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1