Справа № 226/221/21
Справа № 226/221/21
Провадження № 2/226/238/2021
01 березня 2021 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Попенко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі ДП «Мирноградвугілля») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що він з 02.11.2010 по 03.08.2020 перебував у трудових стосунках з відповідачем, працюючи у ВП «Шахта «Капітальна», та 03.08.2020 був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за п.1 ст.38 КЗпП України. У порушення трудового законодавства відповідач не розрахувався з ним у день звільнення, фактично сплативши всі належні йому суми 25.01.2021. Тому, посилаючись на ст.117 КЗпП України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 04.08.2020 по 24.01.2021 включно у розмірі 157185 грн 44 коп., виходячи із розрахунку його середньоденного заробітку 1332 грн 08 коп., помноженого на 118 робочих днів, та сплачений ним судовий збір у розмірі 1572 грн.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача ДП «Мирноградвугілля» до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність, подав відзив на позовну заяву, згідно з яким зазначив, що повний розрахунок з позивачем був проведений 25.01.2021. Посилаючись на практику Верховного Суду України, запроваджений на території України у зв'язку з захворюванням на COVID-19 карантин, який негативно вплинув на фінансове положення підприємства, просить суд зменшити розмір відповідальності відповідача до 40000 грн.
Ухвалою судді від 03.02.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 02.11.2010 по 03.08.2020 знаходився у трудових стосунках з ДП «Мирноградвугілля», працюючи гроз 5 розряду з повним робочим днем у ВП «Шахта «Стаханова» (нині - ВП «Шахта «Капітальна»), 03.08.2020 його було звільнено відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП у зв'язку із виходом на пенсію, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.6-10).
Відповідно до довідок ДП «Мирноградвугілля» від 11.01.2021 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за станом на 11.01.2021 складала за серпень 2020 року - 72146 грн 96 коп., за грудень 2020 року - 3 грн 61 коп. (компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату ), а всього 72150 грн 57 коп. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складає 1332 грн 08 коп.(а.с.11).
Згідно виписці по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», за період з 21.08.2020 по 25.01.2021 та довідці ДП «Мирноградвугілля» від 12.02.2021 заборгованість по заробітній платі в сумі 72146 грн 96 коп. виплачена позивачу 15.01.2021, а в сумі 3 грн 61 коп. (компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату) - 25.01.2021 (а.с.14-19).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за серпень 2020 року ВП «Шахта «Капітальна» ОСОБА_1 у день звільнення 03.08.2020 працював у першу зміну.
За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Згідно за ст.116 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем, який у день звільнення працював, проведено 25.01.2021.
Так як підприємством у день звільнення розрахунок з позивачем не проведено, воно має відповідати перед позивачем згідно зі ст.117 КЗпП України.
Згідно з довідкою відповідача від 11.01.2021 заробіток позивача за два останні місяці праці перед звільненням склав: у червні 2020 року за 21 робочий день 32362 грн 48 коп., у липні 2020 року за 15 робочих днів 15592 грн 26 коп., отже середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 1332 грн 08 коп. ((32362,48 грн + 15592,26 грн) : (21 день + 15 дні)) і відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.
Кількість робочих днів за період з 04.08.2020 по 24.01.2021 з урахуванням додатку до листа Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 та листа Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік № 3501-06/219 від 12.08.2020 становить: за серпень 2020 року - 19 днів, за вересень 2020 року - 22 днів, за жовтень 2020 року - 21 день, за листопад 2020 року - 21 день, за грудень 2020 року - 22 дні, за січень 2021 року - 14 днів, а всього 119 днів.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за 118 днів, що буде дорівнювати: 157185 грн 44 коп. (118 робочих днів х 1332 грн 08 коп.).
Згідно з висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц.
Беручи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум (72150 грн 57 коп.), період затримки виплати такої заборгованості - майже шість місяців, карантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв'язку із захворюванням на COVID -19, який безумовно впливає на фінансовий стан підприємства, суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 80000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.
За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним судовий збір у розмірі 800 грн 00 коп.
На підставі ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 :
- середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період з 04.08.2020 по 24.01.2021 в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп., без утримання податку та інших обов'язкових платежів;
- судові витрати в сумі 800 (вісімсот) грн 00 коп., а всього 80800 (вісімдесят тисяч вісімсот) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж.Є.Редько