Справа № 219/773/21
Провадження № 3-зв/219/1/2021
01 березня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
cудді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Єлісеєвої С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області заяву адвоката Харченко Ольги Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р.Є. по адміністративному матеріалу відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, -
в провадженні судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р.Є. знаходиться адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
26 лютого 2021 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява адвоката Харченко О.П., згідно якої вона заявила відвід судді Дубовику Р.Є., посилаючись на те, що ОСОБА_1 зазначеного у протоколі правопорушення не скоював, а тому вона подала до суду клопотання від 16.02.2021 року про закриття провадження по даній справі у зв'язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Зазначила, що в протоколі серії ААБ № 094069, що розглядається, вказано, що 25.01.2021 року в 19.20 водій керував транспортним засобом Сітроен Берлінго AH 20050Е по вул. О. Колпакової, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Леваневського не надав перевагу в русі автомобілю Мазда 5, НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Вважає, що протокол не містить всіх необхідних даних і в ньому не відображена фабула адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме: у фабулі не вказане прізвище водія, який керував автомобілем Сітроен і прізвище водія Мазда. В протоколі не вказаний жодний потерпілий або свідок, відсутні їхні адреси та підписи, що свідчить про те, що їх не було при складанні протоколу. Окрім того, у протоколі вказані недостовірні відомості, які не підтверджені жодним доказом, а саме: у протоколі вказаний суд, якого не існує - Артемівський міський районний суд, у якості доказів до протоколу додається лише схема ДТП і невідомо які «матеріали адміністративної справи». Однак із доданої до протоколу схеми, підписаної учасниками ДТП вбачається, що зіткнення автомобілів відбулося не на смузі руху автомобіля Мазда 5, а майже за два метри від середини дороги, на зустрічній смузі руху, по якій рухався ОСОБА_1 . Вказує, що працівниками поліції порушені вимоги ст.256 КУпАП, бо викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, відображене місце зіткнення, але не враховано, що це зіткнення відбулося на зустрічній смузі з вини водія Мазда, про що свідчать також уламки та інші сліди ДТП, порушена ст.266 КУпАП, оскільки огляд обох водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, за допомогою драгера не проводився. Розгляд даної адміністративної справи був призначений суддею Дубовиком Р.Є. на 16.02.2021 року. Вважає, що суддя Дубовик Р.Є., отримавши клопотання, повинен був вивчити його і прийняти відповідне рішення. Однак суддя Дубовик Р.Є. з не відомих причин у призначений день не розглянув клопотання і відклав розгляд справи на 18.02.2021 року. Вважає, що суддя порушив ст.278 КУпАП, а саме не розглянув: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката, що і було по даній справі ними зазначено. 18.02.2021 року їй стало відомо, що у її відсутність суддя Дубовик Р.Є., без постановлення будь-якої постанови у вказаній справі допустив «іншу особу» та двох її адвокатів, що є на думку захисника грубим порушення процесуального закону, що свідчить про зацікавленість судді у даній справі. Також, 18.02.2021 року, коли захисник прибула до суду, суддя через секретаря судового засідання запросив її і ще трьох осіб до кабінету № 212 (два адвокати і «інша особа»). Суддя не оголосив, у якому статусі перебуває ОСОБА_2 (чи ОСОБА_3 ) і почав її допит. Суддя зазначив її як «Інша особа», допустивши у судовий процес, вважає, що це свідчить про те, що суддя допускає до справи будь-яких осіб, що не передбачено законом. При цьому суддя не попередив цю особу про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. На прохання захисника роз'яснити таке право, суддя ухилився і лише запитав іншу особу чи зрозумілі їй ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП. За таких обставин нею було заявлене клопотання про розгляд справи з аудіофіксацією. Суддя задовольнив клопотання, ухваливши слухати справу з аудіозаписом у його кабінеті, а не у залі судового засідання. При цьому у кабінеті немає необхідних умов для розгляду справи: біля учасників судового засідання немає мікрофонів, стільці розміщені впродовж стіни, немає жодного столу для розміщення документів та зручності роботи з паперами, під час судового засідання довелось перебувати у верхньому одязі. Вказує, що суддя почав робити записи, що її спочатку здивувало, оскільки при наявності ефективного аудіозапису такої необхідності не могло бути і це не передбачено законом. Отримавши аудіозапис вона виявила, що окремі моменти показань «іншої особи» зафіксовані нерозбірливо. До того ж, що собі записав суддя сторона захисту не може перевірити, оскільки такі записи офіційно не передбачені законом. Вказує, що суддя перебивав при допиті іншу особу, щоб отримати лише необхідні йому показання та щоб вона не сказала нічого зайвого, також під час допиту суддя продемонстрував свою зацікавленість у розгляді даної справи, підказуючи іншій особі які саме пояснення їй давати, з самого початку допиту суддя зазначив, що слід дати пояснення у вільній формі, але відразу перебив її, не даючи можливості дати свої пояснення, які могли бути важливими для встановлення істини, суддя надавав можливість адвокату Башинському підказувати і сам відповідав за іншу особу. Вважає, що суддя, не розглянувши її клопотання у встановленому законом порядку, здійснивши допит «іншої особи», наявність якої не передбачена законом та висловивши під час допиту обвинувальну позицію, вже висловив наперед свою думку відносно ОСОБА_1 по даній справі. Про упередженість судді при розгляді даної справи також свідчить неправильне трактування суддею чинного законодавства. Суддя наприкінці судового запису почав посилатися, що він буде виконувати вимоги чинного КПК України при розгляді даної справи. Він навіть назвав допитану іншу, особу « ОСОБА_2 » потерпілою, без ухвалення відповідної постанови, а її «представників» - захисниками. Вказала, що суддя порушив санітарні норми, передбачені законодавством в умовах карантину, оскільки стільці, на яких сиділи учасники судового засідання, знаходились впритул до стіни. Зазначила, що її сумніви щодо справедливості судді Дубовика Р.Є. виникли у зв'язку із необґрунтованим відкладенням розгляду справи з метою збирання суддею не зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку доказів, що порушує право на захист ОСОБА_1 , поведінкою судді під час судового розгляду (втручання у допит, підказки), грубих процесуальних порушень чинного КУАП з боку судді, в тому числі викликом не зазначених у матеріалах свідків, підказок «іншій особі», а також порушенням правил карантину, а тому вважає, що суддя Дубовик Р.Є. не може продовжувати розгляд зазначеної справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим захисник звернулась до суду з заявою про відвід судді.
В судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Вирішуючи питання щодо заявленого відводу, суд виходить з наступного.
Норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, але з метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі кримінального процесуального права при вирішенні цього питання, а саме ст. ст.75, 76, 81 КПК України.
Так, відповідно до ст. 75 КПК України обставинами, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні є: 1) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. 2) у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст.75 та ст.76 КПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Якщо у позивача по справі виникли сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді, то у нього, відповідно до наведеного, виникає право заявити судді відвід.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
З системного аналізу положень закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Адвокат Харченко О.П. зазначила, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя не розглянув клопотання про закриття провадження по справі, необґрунтовано, на її думку, відкладав розгляд справи з метою збирання не зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку доказів, робив власні записи, допустив до участі у справі «іншу особу» (яка була учасником ДТП), під час допиту цієї особи втручався в її допит, робив їй підказки, допустив грубі процесуальні порушення чинного КУАП, а також порушення правил карантину.
Фактично адвокат не погоджується з процесуальними діями судді, які забезпечують обов'язок судді по з'ясуванню усіх обставин справи та забезпечення сторонам доступу до суду.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді Дубовика Р.Є., не доводять про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді.
Інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості або об'єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі, заявником не наведено.
Суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96) та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), у пунктах 43 та 50 яких відповідно зазначено, що особиста безсторонність судді резюмується, поки не надано доказів протилежного.
Призначення та проведення судових засідань, витребування доказів, допуск учасників судового процесу, надання ними пояснень, оцінка доказів є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі допущення порушень цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею тільки в нарадчій кімнаті, а тому зазначені доводи адвоката Харченко О.П. не є підставами для відводу судді в розумінні ст. 75 та ст.76 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Харченко О.П. про відвід судді Дубовика Р.Є.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75-76, 80-81 КПК України, суд
постановив:
у задоволенні заяви адвоката Харченко Ольги Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р.Є. у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, - відмовити.
Копію постанови направити учасникам справи.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О. М.Лапченко