01.03.2021 Справа № 756/2026/21
Справа № 756/2026/21
Провадження № 3/756/1784/21
01 березня 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка не працює, прапорщика ЗСУ, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №332913, 09.01.2021 року приблизно о 21-45 год. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 1в, в магазині квітів ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці, не здійснювала термометрію, чим порушила розпорядження КМДА №62 від 01.07.2020 року та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила, що у магазині квітів, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 1в, про який йдеться у протоколі, вона взагалі не працює. 09.01.2021 року дійсно перебувала за вказаною адресою, оскільки зайшла по справах до свого знайомого, який в цей час здійснював прибирання у крамниці. Останній попросив її приглянути за магазином, поки він винесе сміття. В цей час до крамниці зайшов співробітник поліції та, незважаючи на пояснення ОСОБА_1 , почав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Захисник Хахіна Є.В. у судовому засіданні просила закрити провадження згідно до п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначила, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки остання не має будь-якого відношення до діяльності вказаного суб'єкту господарювання, трудові відносини між власником квіткового магазину та ОСОБА_1 відсутні, крім того, її підзахисна служить прапорщиком військової частини НОМЕР_1 . Зазначила, що з 08.01.2021 року по 24.01.2021 року вказаний магазин взагалі не здійснював реалізацію товару, оскільки діяли правила нокдауну, а викладені у протоколі обставини не підтверджені жодними об'єктивними доказами, зокрема, показаннями свідків-покупців, відеозаписом з місця правопорушення, який повинен вестися безперервно.
Заслухавши ОСОБА_1 , її захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року (далі - Закон) визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно зі ст. 29 Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.41 Закону особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозиція частини першої ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, диспозиція зазначеної статті є бланкетною, тобто такою, де закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатись до положень іншого нормативного акта іншої галузі права. Бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб'єкта реалізації до інших правових норм.
Тобто, посилання на спеціальну норму закону є обов'язковим, та за відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає.
Разом з тим, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №332913 від 09.01.2021 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться за провину порушення нею Розпорядженням КМДА №62 від 01.07.2020 «Про внесення змін до розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних, проте у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено частину та пункт нормативно-правового акту, який встановлює певну заборону. Таким чином, фабула події адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, не містить чіткого посилання на правові норми, а отже при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушені приписи ст. 256 КУпАП.
В той же час суд зазначає, що вказаним Розпорядженням КМДА №62 від 01.07.2020 внесено зміни та викладено в новій редакції «Особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів, у місті Києві на час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» (далі - Порядок).
Порядком, зокрема, встановлено що суб'єкти господарювання повинні дотримуватись вимог Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, актів Міністерства охорони здоров'я України, постанов Головного державного санітарного лікаря України, розпоряджень керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації державного рівня, пов'язаної із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рішень Штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та розпоряджень керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, інших актів законодавства.
Пунктом 2 Порядку передбачено, суб'єкти господарювання керуються у своїй діяльності вміщеними у цьому Особливому порядку загальними вимогами щодо персоналу, дезінфекції, вхідного санітарного контролю та інформування відвідувачів, а також спеціалізованими вимогами щодо конкретних видів діяльності.
Так, пунктом 7 Порядку передбачено, що суб'єкти господарювання мають забезпечити проведення щоденної термометрії всіх працівників (перед початком робочої зміни та після її завершення), а результати термометрії вносити до оформлених на кожного працівника листків термометрії.
Тобто, вказаним Порядком встановлено вимоги не до будь-яких осіб, а лише суб'єктів господарювання, якими згідно Господарського кодексу України є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім керівником суб'єкта господарювання, що здійснює відповідну діяльність. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 взагалі офіційно не працевлаштована, тобто не перебуває у трудових відносинах з власником вказаного магазину, а отже на останню взагалі не можуть бути покладені обов'язки щодо здійснення температурного скринінгу та ведення відповідного журналу.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, зокрема, як опитування особи; застосування технічних приладiв i технічних засобiв, що мають функції фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiвфото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Інших доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбачено го ч.1 ст. 44-3 КУпАП, як то: пояснень свідків, фотознімків, відеозапису з місця правопорушення, матеріали справи не містять.
Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення також не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №332913 від 09.01.2021 року не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8, 44-3 ч.1, 221, 247, 251, 254, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.О. Тиха