Ухвала Іменем України
01 березня 2021 року м. Київ
справа №623/3089/18 провадження № 51-1033ск21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
від 24 січня 2020 року
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Борова Борівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року вирок щодо ОСОБА_4 скасовано в частині відмови в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 і направлено в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства в суд першої інстанції.
У решті вирок суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 28 вересня 2017 року приблизно о 08:15, керуючи технічно справним автомобілем АЗЛК - 2141201, р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Київській в напрямку вул. Заводської в
м. Ізюмі Харківської області. Під час проїзду перехрестя вул. Київської та вул. Заводської водій ОСОБА_4 порушив вимоги підпунктів 10.1 і 16.13 Правил дорожнього руху, перед початком руху та здійсненням маневру ліворуч не переконався в безпеці, не надав дорогу мопеду «NavigatorEX50C», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався зі сторони вул. Суходольської в напрямку вул. Некрасова. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_4 та призначення нового розгляду в цьому суді. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість. Прокурор вважає необґрунтованим висновок суду щодо незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину,який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про особу, а саме те, що віну силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, не встановлено.
Урахувавши всі зазначені обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про можливість не призначати засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Доводи прокурора з приводу необґрунтованого незастосування до ОСОБА_4 такого додаткового покарання ретельно перевірив апеляційний суд та визнав їх безпідставними, оскільки додатковий вид покарання передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України не є обов'язковим, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеногоОСОБА_4 покарання через м'якість.
Слід звернути увагу на те, що згідно з вироком суду прокурор в судовому засіданні вважав за необхідним призначити покарання у виді обмеженні волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Відповідно до ст. 419 КПК України апеляційний суд належним чином вмотивував свої висновки, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Обставин, які були б підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, за доводами прокурора в касаційній скарзі не встановлено.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 грудня
2020 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3