Постанова
іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 601/313/17
провадження № 51-3219км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12016210120000723 щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, уродженця м. Почаєва Кременецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 407,28 грн та моральну шкоду - 20 000 грн.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_6 06 грудня 2016 року близько 23:28, перебуваючи в приміщенні бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , з власного мобільного телефону здійснив дзвінок на лінію НОМЕР_1 та повідомив, що працівники вказаного бару, на його думку, реалізовують алкогольні напої сумнівної якості. Старшим інспектором чергової частини Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 було зареєстроване зазначене повідомлення та направлено групу швидкого реагування у складі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також слідчо-оперативну групу у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Того ж дня о 23:35 вказані працівники поліції прибули до розважального закладу «Аква», у приміщенні бару «Аква» підійшли до ОСОБА_6 , який був разом із ОСОБА_14 , та, назвавшись, пред'явили службові посвідчення. Виконуючи свої службові обов'язки, працівники поліції з'ясували обставини події, спілкуючись із персоналом закладу, ОСОБА_6 і ОСОБА_14 . Водночас ОСОБА_6 почав здійснювати відеозапис дій працівників поліції за допомогою відеокамери свого мобільного телефону, при цьому свідомо світив їм в очі увімкненим ліхтарем телефону, умисно перешкоджав виходу з приміщення, чим заважав здійсненню службової діяльності. Оперуповноважений сектора кримінальної поліції Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 зробив усне зауваження ОСОБА_6 , на яке він не відреагував та, не бажаючи припинити свої дії, умисно, завдав йому удар в обличчя правим кулаком, заподіявши легких тілесних ушкоджень.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2019 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями щодо нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вимоги мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на порушення органом досудового розслідування вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), оскільки повідомлення про підозру було складене прокурором, який не входив до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, та направлене поштовим зв'язком слідчим. Крім того, вказує про те, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відбулося в порядку ст. 290 КПК, а не відповідно до ст. 221 цього Кодексу. Зазначає про порушення слідчим порядку відкриття матеріалів досудового розслідування. Водночас стверджує, що обвинувальний акт та копія реєстру матеріалів досудового розслідування вручені слідчим, а не прокурором.
Крім того, у поданій скарзі засуджений зазначає, що бажає брати участь у розгляді справи судом касаційної інстанції.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. При цьому засудженому ОСОБА_6 були надіслані виклики в судове засідання для участі в касаційному розгляді за адресою наявною в матеріалах провадження та вказаною в касаційній скарзі, а також на електронну адресу, однак засуджений не отримував листів, надісланих на домашню адресу, а додаткової адреси для листування він не повідомляв. Водночас на сайті Верховного Суду неодноразово було розміщено відповідне оголошення для ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду кримінального провадження за його касаційною скаргою. На дзвінки за номером телефону, зазначеним у касаційній скарзі, засуджений не відповідає. Клопотань про відкладення такого розгляду до суду касаційної інстанції не надходило. До початку процедури касаційного розгляду даних про затримання ОСОБА_6 до Верховного Суду не надійшло.
З огляду на викладене та положення ч. 4 ст. 434 КПК у їх взаємозв'язку суд касаційної інстанції вважає, що неприбуття засудженого ОСОБА_6 та сторони захисту не перешкоджає проведенню касаційного розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_15 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися.
Доводи, викладенні в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час складання та повідомлення йому письмового повідомлення про підозру є безпідставними.
Відповідно до ст. 31 Закону України від 11 липня 2002 року№ 93-IV«Про статус депутатів місцевих рад» повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури.
Статтею276 КПК передбачено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Згідно зп. 1 ч. 1ст. 481 КПК письмове повідомлення про підозру депутату місцевої радиздійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
За змістом ст. 276 КПК процедура здійснення повідомлення про підозру включає складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.
За частиною 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб'єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.
Водночас Велика Палата Верховного Суду з урахуванням ст. 481 КПК вказала на те, що відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник могли надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, призначеної для здійснення цього кримінального провадження відповідно до ст. 37 КПК.
Додаткова гарантія у формі встановлення спеціальної процедури здійснення повідомлення про підозру певним категоріям осіб полягає саме у перевірці підстав і наступному складанні та підписанні повідомлення визначеними законом суб'єктами. Однак подальше вручення письмової підозри окресленим категоріям не впливає на посилення або послаблення цих гарантій. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту осіб, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру.
Вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це ст. 481 КПК суб'єктом, не порушує гарантій, визначених законом для депутата місцевої ради.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскільки ОСОБА_6 був обраний депутатом Кременецької міської ради, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК письмове повідомлення йому про підозру здійснювалося прокурором Тернопільської області ОСОБА_16 (т. 1, а.п. 213-215).
09 лютого 2017 року прокурор Тернопільської області ОСОБА_16 доручив старшому слідчому СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_17 , який входив до групи слідчих на здійснення досудового розслідування, вручити ОСОБА_6 складене повідомлення про підозру.
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_6 як депутату міської ради було вручено відповідно до вимог КПК.
Не підтверджені і твердження ОСОБА_6 про те, що підозру складено прокурором, який не входив до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, оскільки повноваження керівника регіональної прокуратури (прокурора області) на проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК, а саме здійснення письмового повідомлення про підозру депутату місцевої ради, виникають на підставі вказаної норми закону і не потребують окремого процесуального рішення про включення його до складу групи прокурорів, які беруть участь у тому ж провадженні.
Доводи ОСОБА_6 щодо порушень вимог КПК під час ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і як такі, що не були підтверджені, обґрунтовано визнав безпідставними.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для іншого висновку.
Стаття 293 КПК, якою встановлено обов'язок прокурора надати під розписку копію обвинувального акта і копію реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, підозрюваному та його захиснику, спрямована лише на забезпечення своєчасного отримання копій цих матеріалів стороною захисту і, таким чином, забезпечення їх права на захист. Будь-яких інших дій під час передачі копій цих документів заКПК на прокурора не покладено.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 не заперечуєсвоєчасності вручення копії обвинувального акта ікопії реєстру матеріалів досудового розслідування, не стверджує і про невідповідність отриманих копій оригіналам цих документів, а тому вручення їх в цьому випадку не прокурором, а слідчим, не є тим порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке з огляду на ст. 412 КПК могло істотно вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень, про що правильно вказано в ухвалі апеляційного суду.
Також колегія суддів вважає, що не є істотним порушенням вимог КПК, тобто таким, що перешкодило постановити законне та обґрунтоване судове рішення, певне недотримання порядку повідомлення про завершення досудового розслідування.
Крім того, аналогічні доводи засудженого були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне рішення.
Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував засуджений у касаційній скарзі, Суд не встановив.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3