23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 752/2253/18
провадження № 51-3262 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 11 760 грн в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків та 100 000 грн - моральної шкоди.
Київський апеляційний суд 16 червня 2020 року вирок суду першої інстанції змінив у частині вирішення цивільного позову, стягнув із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3 370 грн в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків та 50 000 грн - моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 05 липня 2017 року приблизно о 09.30, керуючи технічно справним автомобілем «Audi 80», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи поворот ліворуч для руху в напрямку вул. Жуковського у м. Києві, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 16.2, 18.1 Правил дорожнього руху та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить змінити ухвалені стосовно нього судові рішення, скасувавши додаткове покарання та зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судовими інстанціями при призначенні додаткового покарання в повній мірі не враховано всіх пом'якшуючих обставин, зокрема того, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, має на утриманні малолітніх дітей, став на шлях виправлення, офіційно працевлаштувався. Вказує на те, що позбавлення його права керувати транспортними засобами не дає йому можливості офіційно працевлаштуватись, відшкодовувати потерпілому завдані збитки, та призведе до скрутного становища його родини. Також зазначає про необґрунтоване стягнення з нього на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, уважає цю суму надмірно завищеною і недостатньо підтвердженою.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне вирішення цивільного позову, то вони не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 основне та додаткове покарання, врахував ступінь тяжкості та необережний характер вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також позицію потерпілого.
Тобто, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог статей 50, 65 - 67 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 , не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, залишаючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання без змін, обґрунтовано зазначив про те, що обвинуваченим грубо порушені Правила дорожнього руху, призначення додаткового покарання відбулось з урахуванням позиції потерпілого, а факт офіційного працевлаштування жодним чином не свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції і вважає його достатньо вмотивованим.
Щодо наведених у касаційній скарзі доводів ОСОБА_7 про неправильне вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, то вони також не заслуговують на увагу.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції, розмір відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 було визначено з урахуванням понесених ним витрат на лікування, конкретних обставин провадження, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих йому фізичних та моральних страждань, і вважати його необґрунтованим, на думку колегії суддів, підстав немає.
При цьому судом апеляційної інстанції в повній мірі було перевірено обґрунтованість заявлених потерпілим вимог, що дало підстави для зменшення розміру стягнення з обвинуваченого сум матеріальних і моральних збитків.
Суд уважає, що при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129, 404, 405, 407 КПК України, а рішення є обґрунтованим, достатньо вмотивованим й постановлене у відповідності до вимог ст. 419 цього Кодексу.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року стосовно нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3