Ухвала
Іменем України
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 388/1000/19
провадження № 51 - 1026 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2020 року,
встановив:
Вироком Устіновського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 5 місяців.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вироку Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2020 року.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений в обґрунтування своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Таким чином, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений не зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку районного суду та ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
При цьому у поданій касаційній скарзі засуджений взагалі не ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та не зазначає, в чому її незаконність та необґрунтованість, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом та які доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Крім того, згідно зі ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте, засуджений звертається із касаційною скаргою до Верховного Суду з проханням повернути справу до суду першої інстанції, що не відповідає вимогам ст. 436 КПК України.
Крім того, засуджений у касаційній скарзі не ставить питання про скасування чи зміну ухвали суду апеляційної інстанції, чим допускає суперечності при обґрунтуванні своєї скарги, оскільки скасування чи зміна рішення суду першої інстанції без зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3