Постанова
іменем України
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 397/42/20
провадження № 51-5156км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
а також у режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013120310000049.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2020 року закрито кримінальне провадження № 12013120310000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що підстави для закриття судом кримінального провадження за п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України відсутні, оскільки в ході досудового розслідування фактично встановлено осіб, які ймовірно причетні до вчиненого злочину.
Також, місцевий суд, задовольняючи відповідне клопотання прокурора, залишив поза увагою невідповідність у зазначенні правової кваліфікації протиправного діяння, відомості про яке внесено в ЄРДР.
Крім вказаного, на думку потерпілого ОСОБА_6 , ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить ґрунтовних спростувань доводів його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 просив залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції зокрема є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на вказані положення, наявність технічної помилки у клопотанні прокурора про закриття кримінального провадження, а саме описки при зазначенні правової кваліфікації протиправних дій, відомості про які внесено у ЄРДР, не може свідчити про розгляд судом інших матеріалів провадження, а ніж тих, де ОСОБА_6 визнаний потерпілим.
Разом з тим, із матеріалів провадження та судових рішень вбачається, що ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2020 року та ухвала Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року не відповідають вимогам, зазначеним у ст. 370 КПК України.
Так, вищевказаними положеннями процесуального закону визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Матеріалами кримінального провадження № 12013120310000049 від 17 січня 2013 року встановлені ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, яке за положеннями закону України про кримінальну відповідальність, що діяли на час розгляду клопотання місцевим судом, було злочином середньої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України складає 5 років.
Відповідно до клопотання прокурора про закриття кримінального провадження протиправні дії, які полягали у демонтажі будівлі ферми у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області, що належить ОСОБА_6 , мали місце в період з квітня по червень 2009 року.
Місцевий суд, дослідивши надані матеріали, встановив, що з моменту вчинення злочину пройшло більше 11 років, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, а тому кримінальне провадження, незважаючи на те, що в результаті проведення слідчих дій встановлено осіб, які ймовірно причетні до умисного знищення майна потерпілого, підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
При цьому, суд у мотивувальній частині ухвали зазначив, що вищевказана процесуальна норма, яка зобов'язує задовольнити відповідне клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, передбачає дві окремі самостійні підстави для прийняття такого рішення: закінчення строків давності та не встановлення причетних до протиправного діяння осіб.
Однак, такий висновок є хибними з огляду на те, що у положенні п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора і закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків, визначених ст. 49 КК України, однак із вказівкою на встановлення конкретних осіб, які причетні до вчинення злочину, суд допустив протиріччя з нормою процесуального закону, яке призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд зазначену помилку не виправив, доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 належним чином не перевірив, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам як ст. 370, так і ст. 419 КПК України.
З огляду на викладене, під час розгляду справи суди першої і апеляційної інстанцій допустили порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених судових рішень, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування таких рішень.
Враховуючи вказане, ухвала місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК України, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 червня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3