Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 520/1157/16-ц
провадження № 61-17440св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду від 14 червня 2016 року в складі судді Огренич І. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року в складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Малиновський ВДВС Одеського МУЮ), державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України), ОСОБА_2 , у якому просив:
- визнати недійсними електронні торги, проведені 20 квітня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 20 квітня 2015 року № 74551, згідно якого будинок АДРЕСА_1 (лот №55800) придбаний ОСОБА_2 за 357 380 грн;
- визнати недійсним акт державного виконавця про проведені електронні торги, складений 06 травня 2015 року старшим державним виконавцем Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Семко Б. О., про проведення 20 квітня 2015 року в електронній системі СЕТАМ електронних торгів з реалізації будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м, належного ОСОБА_1 .
Позов мотивований тим, що 20 квітня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведені електронні торги з реалізації належного йому двоповерхового будинку АДРЕСА_1 , за наслідками яких складений протокол від 20 квітня 2015 року № 74551, на підставі якого ОСОБА_2 придбав вказану нерухомість, що підтверджується актом державного виконавця про проведені електронні торги від 06 травня 2015 року.
Посилаючись на те, що будинок, який належав йому на праві власності, був реалізований після спливу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна, та за наявності зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження нерухомого майна арешту, накладеного постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року в кримінальній справі № 521/19039/14-к, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду від 14 червня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги, проведені 20 квітня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації будинку АДРЕСА_1 . Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів від 20 квітня 2015 року № 74551, згідно якого будинок АДРЕСА_1 (лот № 55800 ) придбаний за 357 380 грн ОСОБА_2 . Визнано недійсним акт державного виконавця про проведені електронні торги, складений 06 травня 2015 року старшим державним виконавцем Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Семко Б. О., про проведення 20 квітня 2015 року в електронній системі СЕТАМ електронних торгів з реалізації будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м, належного ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції встановив, що під час підготовки та проведення електронних торгів не було дотримано вимоги статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4.5.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, підпункт 2 пункту 6, пункт 9 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, внаслідок чого порушено право власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 березня2017 рокуапеляційні скарги Малиновського ВДВС Одеського МУЮ, Головного територіального управління в Одеській області, ОСОБА_2 відхилено, рішення Київського районного суду від 14 червня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що торги можливо визнати недійсними за умови доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 накладений за його ж заявою, що свідчить про недобросовісність дій позивача з метою перешкоджання виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення, у яких, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц, вказує про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 08 липня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 204 000 грн за безпідставно набуте майно, 3 % річних в розмірі 43 690 грн, судовий збір в розмірі 2 040 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 025 грн.
08 липня 2013 року постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження № 38789855.
Того ж дня постановою державного виконавця накладений арешт на рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми стягнення 250 755 грн.
08 квітня 2014 року державний виконавець Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ склав акт опису й арешту майна - належного ОСОБА_1 двоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
10 жовтня 2014 року оцінювач провів оцінку будинку та складв звіт про незалежну оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта складає 357 380 грн.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року в кримінальній справі № 521/19039/14-к накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить потерпілому ОСОБА_1 , до закінчення розгляду кримінальної справи за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною другою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України.
На виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року в справі № 521/19093/14-к проведено державну реєстрацію обтяження (накладено арешт) на житловий будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1
11 березня 2015 року Перший Малиновський ВДВС Одеського МУЮ направив до управління ДВС ГУЮ в Одеській області пакет документів щодо проведення реалізації належного ОСОБА_1 житлового будинку.
20 квітня 2015 року на електронних торгах житловий будинок АДРЕСА_1 був реалізований за стартовою ціною 357 380 грн, переможцем електронних торгів став ОСОБА_2 , про що складений протокол електронних торгів від 20 квітня 2015 року № 74551.
06 травня 2015 року старший державний виконавець Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ склав акт про проведені електронні торги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно і частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК Україниодним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.
Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна.
Згідно пунктом 1 розділу 1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі.
Підпунктом 2 пункту 6 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів передбачено, що зміст інформаційного повідомлення про електронні торги повинен містити інформацію про майно, до якої включаються відомості про обтяження майна.
Перед переданням майна на реалізацію державний виконавець зобов'язаний перевірити наявність обтяжень речових прав на нерухоме майно, обов'язок організатора торгів зазначити відомості про обтяження в інформаційному повідомленні про електронні торги.
Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що при підготовці до відчуження житлового будинку державний виконавець не перевірив відсутність заборони відчуження або арешту житлового будинку АДРЕСА_1 .
Оскільки на час проведення прилюдних торгів постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року в кримінальній справі № 521/19039/14-к був накладений арешт на належний ОСОБА_1 вищевказаний житловий будинок, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за наявності зареєстрованого обтяження нерухомого майна проведення будь-яких дій, у тому числі електронних торгів, є незаконним.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, стартова ціна лота - ціна, яка формується, виходячи з вартості майна, що виставляється на електронних торгах, зазначеної у заяві державного виконавця на реалізацію майна. Оцінка нерухомого майна, на яке має бути звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для проведення його реалізації на електронних торгах.
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (частина п'ята статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 4.3.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень також передбачено, що строк чинності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні становить шість місяців з дати його складання.
На момент проведення прилюдних торгів для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року в справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) вказала, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах.
Пунктом 4.5.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено обов'язок державного виконавця передати до відповідного регіонального органу ДВС документи, необхідні для проведення реалізації нерухомого майна або транспортних засобів, зокрема, разом з копією інформаційної довідки органу державної реєстрації прав про наявність обтяжень речових прав на нерухоме майно, для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, забезпечує правильність та повноту підготовлених документів.
Огляду на вищевикладене в сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками судів, які, встановивши, що під час підготовки та проведення електронних торгів не було дотримано вимоги статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4.5.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, підпункт 2 пункту 6, пункт 9 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, внаслідок чого порушено право власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Посилання ОСОБА_2 не безпідставність накладення Малиновським районним судом м. Одеси в рамках кримінальної справи арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 не заслуговує на увагу, оскільки знаходиться за межами повноважень Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги щодо недоведеності позивачем порушення його права та інтересів як особи, яка оспорює електронні торги, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи встановив порушення порядку проведення прилюдних торгів, які одночасно порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 на належне йому нерухоме майно.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду від 14 червня 2016 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко