Ухвала
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 199/1917/19
провадження № 61-16444 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про стягнення суми, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором відступлення права вимоги від 15 серпня 2017 року у розмірі 84 830,00 грн, судовий збір у розмірі 843,30 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 537,41 грн.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає те, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду України: від 23 вересня 2015 року у справі
№ 914/2846/14, від 06 липня 2016 року у справі № 914/4540/14,
та Верховного Суду: від 11 жовтня 2018 року у справі № 922/189/18,
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 06 листопада 2018 року
у справі № 926/3397/17, від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18,
від 29 жовтня 2019 року у справі № 904/3713/18, від 19 лютого 2020 року
у справі № 915/411/19, від 18 березня 2020 року у справі № 456/2946/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 512, 514, 526, 530, 610 ЦК України
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом
не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто
не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце
розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те,
що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті
34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про стягнення суми, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року призначити до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць