25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 405/9090/19
провадження № 61-14761ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда 16 січня 2020 року за заявою Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір в сумі 420,40 грн.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 05 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого скаржник посилається на те, що вперше зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою у квітні 2020 року та ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику в зв'язку з неусуненням недоліків касаційною скарги. Скаржник зазначає, що касаційну скаргу повернуто без врахування судом карантинних обмежень, встановлених на території України, відповідно до яких, зокрема, процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги був продовжений до 06 серпня 2020 року. На усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 надсилала матеріали у червні 2020 року, які були повернуті листом суду за №36479/0/222-20. Цей лист скаржник отримала 03 вересня 2021 року в зв'язку з чим вважає, що строк касаційного оскарження був пропущений нею з поважних причин та просить поновити строк касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року.
Вивчивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини першої статті 183 ЦПК України будь-яке клопотання повинно містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуте судом, та прохання заявника.
Так скаржник просить поновити строк касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження, зокрема, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2020 року.
Таким чином, процесуальний закон не наділяє суд повноваженнями поновлювати строк касаційного оскарження судового рішення за умови, якщо ухвалою суду вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це ж рішення.
Суд наголошує, що на розгляді суду перебуває касаційна скарга саме на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, яку залишено без руху саме з підстав пропуску скаржником строку касаційного оскарження.
За таких підстав скаржником неточно заявлено прохання в клопотанні.
Крім того, скаржник як на підставу пропуску строку касаційного оскарження, посилається на те, що повторно з касаційною скаргою змогла звернутися лише протягом тридцятиденного строк з моменту отримання листа суду, яким було повернуто надіслані нею матеріали на усунення недоліків касаційної скарги включно з оригіналом квитанції про сплату судового збору.
Так з доданих до касаційної скарги та до клопотання про поновлення строку касаційного оскарження матеріалів вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржнику. Відповідно до карантинних обмежень, встановлених на території України, процесуальні строки, включаючи строк касаційного оскарження, продовжені на строк дії карантину, закінчилися 06 серпня 2020 року. Листом Верховного Суду (вих. №36479/0/222-20 від 29 липня 2020 року) ОСОБА_1 було повернуто додатки на 12 аркушах, копію конверта та оригінал квитанції про сплату судового збору №0.0.1767148452.1 від 14 липня 2020 року на суму 420,40 грн. Доказів отримання цього листа скаржником саме 03 вересня 2020 року до клопотання не додано (копії конверту зі штрихкодовим ідентифікатором, в якому отримано поштову кореспонденцію, тощо).
В розумінні статті 81 ЦПК України суд не має підстав стверджувати, ґрунтуючись лише на припущеннях, що строк касаційного оскарження був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин та вдруге скаржник звернулася до суду протягом розумного строку.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» зазначав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Таким чином скаржником не виконано належним вимоги процесуального закону щодо підтвердження підстав пропуску строку касаційного оскарження, оскільки доводи пропуску строку не підтверджено належним чином доказами.
За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строку може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що скаржник звертається до суду особисто, без юридичної допомоги адвоката, з метою недопущення надмірного формалізму та порушення принципу доступу до правосуддя, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання скаржником належним чином оформленої заяви про поновлення строку касаційного оскарження та доказів на підтвердження підстав пропуску строку касаційного оскарження з урахуванням вимог цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищевказаних вимог до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш