Постанова
Іменем України
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 939/1877/20
провадження № 61-211св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року у складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просила суд забезпечити майбутні позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером № 3221087500:02:004:0139, що розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що вона є законним власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221087500:02:004:0078, площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області, яка нібито була нею відчужена на користь ОСОБА_3 , а у подальшому - на користь ОСОБА_2 .
Вона має намір подати до суду позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та витребування земельної ділянки.
За даними головного управління Держгеокадастру у Київській області земельна ділянка кадастровий номер 3221087500:02:004:0078, була включена до земельної ділянки 3221087500:02:004:0139, що розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером № 3221087500:02:004:0139, що розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 , заборонивши її відчуження.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, у разі задоволення її позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, заявник порушує питання про постановлення окремих ухвал щодо судді Бородянського районного суду Київської області Міланіч А. М., суддів Київського апеляційного суду Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В. та адвоката Горбаченко М. О.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, судами не мотивовано чому невжиття таких заходів, як накладення арешту на нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.
Вважає, що ОСОБА_1 не сплатила судовий збір за подання заяви. Звертає увагу на те, що заява про забезпечення позову була подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Горбаченко М. О., яка не мала на це повноважень.
Зазначає, що накладення арешту на належну йому земельну ділянку порушує його права на розпорядження нею, зокрема, здачі в оренду та отримання від цього прибутку.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповіднихзаходів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером № 3221087500:02:004:0139, що розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 , заборонивши її відчуження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, у разі задоволення її позову.
Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що належна їй земельна ділянка кадастровий номер 3221087500:02:004:0078, площею 1 га, розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області від її імені була відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , а в подальшому відчужена ОСОБА_2 . Відповідно до даних головного управління Держгеокадастру у Київській області вказана земельна ділянка була включена до земельної ділянки 3221087500:02:004:0139, що розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області, яка зареєстрована за ОСОБА_2 . При цьому, вона не надавала будь-кому доручення на відчуження належної їй земельної ділянки, договорів відчуження земельної ділянки не укладала. Тому, враховуючи предмет позову, з яким має намір звернутися ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 має можливість здійснити відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3221087500:02:004:0139, що розташована на території Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області, суди попередніх інстанцій дійшли законних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заявипро забезпечення позову шляхом накладенняарешту на вказану земельну ділянку, зареєстровану за ОСОБА_2 , оскільки невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона має намір звернутися до суду, у разі можливого задоволення її позову.
Доводи касаційної скарги заявника про те, що ОСОБА_1 не має прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3221087500:02:004:0139, колегія суддів відхиляє, оскільки це питання підлягає вирішенню судом при розгляді справи по суті.
Доводи заявника про несплату ОСОБА_1 судового збору за подання заяви про забезпечення позову та відсутність повноважень її представника - адвоката Горбаченко М. О., не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, а тому звільнена від сплати судового збору (а. с. 4), а до заяви про забезпечення позову додано ордер адвоката Горбаченко М. О. від 29 вересня 2020 року (а. с. 15), при цьому заява була підписана особисто ОСОБА_1 .
Посилання заявника про порушення його прав накладенням арешту на належну йому земельну ділянку, є безпідставним, оскільки, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка заявила відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову ОСОБА_1 , суди повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, встановили реальність спірних правовідносин сторін, співмірність вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позовної заяви та дійшли обґрунтованого висновку про її задоволення, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення її позову.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Згідно із частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення вимог заявника про постановлення окремої ухвали, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а допущення суддями, які розглядали справу в судах попередніх інстанцій, порушень норм матеріального або процесуального права Верховним Судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк