08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 523/8027/19
провадження № 61-843 ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Голосовим Юрієм Валерійовичем, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року про забезпечення позову та на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності,
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 через свого представника подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначає, що після того, як їй ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, відповідач почала вживати дії щодо продажу спірного майна, зокрема, розміщує оголошення про продаж на веб-сайтах, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду. Просила накласти арешт на 53/100 часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 ; земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0276 га з кадастровим номером 5110137600:17:002:0033, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року у складі судді Аліна С. С., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в складі колегії суддів Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на 53/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 ; земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0276 га із кадастровим номером 5110137600:17:002:0033, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що між сторонами існує спір щодо вказаного нерухомого майна; заходи забезпечення позову є тимчасовими заходами, спрямованими на забезпечення виконання можливого рішення суду і вони не порушують майнових прав власників майна, а тому доводи позивача щодо наявності передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими; невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
13 січня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та на те, що заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом позову; оскаржувані судові рішення суперечать ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року, залишеній без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено; позивач вже зверталася із цим позовом та із заявою про забезпечення позову, проте позов було залишено без розгляду, оскільки позивач не з'являлася в судові засідання та не зарахувала на депозитний рахунок суду суму грошової компенсації відповідно до частини другої статті 365 ЦК України.
Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо
правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому,
розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суди допустили порушення норм процесуального права, відсутні.
Доводи про те, що позивач вже зверталася із цим позовом та із заявою про його забезпечення, проте позов було залишено без розгляду, оскільки позивач не з'являлася в судові засідання та не зарахувала на депозитний рахунок суду суму грошової компенсації відповідно до частини другої статті 365 ЦК України, не беруться до уваги, оскільки нормами ЦПК України передбачено повторне звернення до суду після залишення позову без розгляду та не встановлено обмежень щодо звернення в суд із заявою про забезпечення позову у випадку виникнення нових обставин, які підтверджені відповідними доказами.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Голосовим Юрієм Валерійовичем, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року про забезпечення позову та на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Крат
М. М. Русинчук