Ухвала
Іменем України
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 766/2762/19
провадження № 61-2213ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 35-Люкс», про усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні приміщенням спільної сумісної власності багатоквартирного будинку шляхом зобов'язання: ОСОБА_3 - демонтувати самочинно збудовану перегородку до квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 - демонтувати самочинно збудовану перегородку до квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 - демонтувати самочинно збудовану перегородку до квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 .
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_8 . Відповідачами: ОСОБА_3 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку, збудовано перегородку до квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , який є власником квартири АДРЕСА_4 , збудовано перегородку до квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 , який є власником квартири АДРЕСА_6 , збудовано перегородку до квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_9 . Вказані перегородки є самовільними, збудованими без його та інших мешканців будинку дозволу та без дотримання встановленого законом порядку. Посилаючись на те, що перегородки збудовані в коридорах, які є спільною сумісною власністю мешканців багатоквартирного житлового будинку та обмежують його права на вільне користування ними, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року позов задоволено. Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні приміщенням спільної сумісної власності багатоквартирного будинку шляхом зобов'язання: ОСОБА_3 - демонтувати самочинно збудовану перегородку до квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 - демонтувати самочинно збудовану перегородку до квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 - демонтувати самочинно збудовану перегородку до квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з нормами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» коридор є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Проте в під'їзді АДРЕСА_6 багатоквартирного будинку АДРЕСА_10 обмежений доступ до коридора загального користування внаслідок проведення відповідачами перепланування, а саме: коридор поділений на три частини з відокремленням сходової клітки від загального коридора, що створює позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що перепланування спірного приміщення було проведено з дотриманням встановленого законом порядку та зі згоди позивача як співвласника майна.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час влаштування відповідачами тамбурних перегородок законом не вимагався дозвіл органу місцевого самоврядування на влаштування тамбурної перегородки, якщо це не передбачало втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування Право кожного із співвласників на користування спільним майном багатоквартирного будинку не є абсолютним та абстрактним і може бути визнаним порушеним іншими співвласниками лише за наявності конкретних обставин, що вказують на обмеження цих прав або спонукання вчиняти дії для їх відновлення. Однак позивачем не доведено порушення його прав щодо спірної частини майна у багатоквартирному житловому будинку. Також ОСОБА_1 не доведено, що здійснене відповідачами перепланування (улаштування тамбурних перегородок) призвело до порушення конструктивних елементів, засобів протипожежного захисту, чи проведено з порушенням вимог державних будівельних норм. Крім того, предметом спору є перешкоди у користуванні приміщеннями спільної сумісної власності багатоквартирного будинку, які полягають у самочинно влаштованих тамбурних перегородках до квартир, власниками яких є не лише відповідачі, але й інші співвласники, зокрема квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , особи яких судом не встановлювалися та до участі в справі в установленому процесуальними нормами порядку не залучалися.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано та залишено в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотримання встановленого законом порядку, в тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-530цс16, на яку правильно послався суд першої інстанції і яка є незмінною. Висновки апеляційного суду про те, що факт порушення прав позивача щодо спірної частини багатоквартирного будинку не встановлено, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що перепланування спірного приміщення було проведено з дотриманням встановленого законом порядку та зі згоди ОСОБА_1 як співвласника.
У червні 2020 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 через свого представника - адвоката Веріковську Т. А. подала апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про права, свободи та інтереси апелянта ОСОБА_5 , яка участі у справі не брала, однак брала участь у будівництві перегородки (яку оскаржуваним рішенням суду зобов'язано демонтувати) до своєї квартири АДРЕСА_1 та до квартири відповідача ОСОБА_3 , що призводить до порушення прав ОСОБА_5 як особи, яка, де-факто, також є співвласником вказаної перегородки. Місцевий суд дійшов безпідставного висновку про порушення прав позивача як громадянина та співвласника, оскільки лише квартира ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) мають спільний вихід до коридору, утвореного внаслідок перегородки, за їх спільною згодою та за згодою членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 35-Люкс» була встановлена тамбурна перегородка. Поза увагою суду залишилось і те, що право кожного із співвласників на користування спільним майном багатоквартирного будинку не є абсолютним та абстрактним і може бути визнаним порушеним іншими співвласниками лише за наявності конкретних обставин, що вказують на обмеження цих прав або спонукання вчиняти дії для їх відновлення, чого не встановлено.
Також у липні 2020 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевого суду відсутні будь-які висновки про права та обов'язки ОСОБА_5 , також і в резолютивній частині рішення суд прямо не вказав про права та обов'язки вказаної особи. Тобто зазначеним рішенням жодних обов'язків на ОСОБА_5 не покладено. Не може бути визнано й порушення прав ОСОБА_5 ухваленням рішення про зобов'язання іншої особи демонтувати перегородку, яка була б спільно й самочинно збудована вказаною іншою особою за участі інших осіб, зокрема й ОСОБА_5 , якщо про це не зазначалося вказаною іншою особою як відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції. Також апеляційним судом враховано, що у випадку визнання порушеними прав осіб, які заявляють про те, що вони брали участь у будівництві перегородки, буде абсолютно неможливим захист прав позивача з огляду на необмежену кількість таких осіб та можливість зловживання відповідачами своїми процесуальними правами.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 35-Люкс», про зобов'язання усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні приміщеннями сумісної власності багатоквартирного будинку шляхом зобов'язання демонтувати самочинно збудовану ОСОБА_2 перегородку до квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 скасовано і ухвалено нове рішення. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 35-Люкс», про усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
10 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: 1) змінити мотивувальну частину ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, замінивши у п'ятому абзаці п'ятої сторінки цієї постанови слова «не мають спільного коридора» на слова «мають спільний коридор»; 2) скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі викладено інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме: «Вищевказані квартири, у тому числі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_11 , не мають спільного коридора та спільного виходу на сходову клітину, а пов'язані спільним коридором з іншими квартирами, а саме: квартира АДРЕСА_11 із квартирами АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ; квартира АДРЕСА_2 із квартирою АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_6 із квартирами АДРЕСА_5, АДРЕСА_9; квартира АДРЕСА_4 із квартирою АДРЕСА_3 », оскільки квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розташовані на одному поверсі та мають один передбачений проектом спільний коридор та вихід до сходів.
Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов'язки, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності положенням статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, суд апеляційної інстанції відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16 та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц.
Тобто за наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційному суду необхідно відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а при з'ясуванні тієї обставини, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу, не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Встановивши, що оскаржуваним ОСОБА_5 рішенням суду не вирішувалося питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою її представником.
Доводи касаційної скарги про необхідність зміни речення п'ятого абзацу п'ятої сторінки мотивувальної частини ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року не стосуються вирішення апеляційним судом процесуального питання про закриття апеляційного провадження.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-другої статті 412 ЦПК України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року не містить доводів про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження. Навпаки заявник погоджується з такими висновками апеляційного суду та оскаржує судове рішення апеляційного суду у зв'язку із зазначенням в одному реченні його мотивувальної частини частки «не», що на думку заявника, є викладенням недостовірної інформації. Разом з тим заявник не пояснив, яким чином викладене в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали речення порушує його права. Судовий розгляд (зокрема, перегляд судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку) повинен бути спрямований на захист чи відновлення порушеного права особи, яка звертається до суду. Тобто заявник при зверненні до суду повинен обґрунтувати порушення свого права. За відсутності такого обґрунтування розгляд справи судом не буде відповідати принципам цивільного судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 35-Люкс», про усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко