Ухвала
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 199/3773/18
провадження № 61-2736св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солярис», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня 2019 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.
у справі за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солярис», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра, про витребування майна,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, посилаючись на те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська (далі - ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська), яке було зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13 вересня 1991 року.
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради від 26 вересня 2001 року № 26/23, затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпро.
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 територіальній громаді міста Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14 травня 2013 року за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
Державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади міста на нежитлове приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проведена Дніпропетровським міським управлінням юстиції 05 липня 2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 101497912101.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».
Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».
06 серпня 2012 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська.
Проте, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська призначено арбітражного керуючого Барановського О. В., яким всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу зазначеного майна та переможцем у яких визначено ТОВ «Солярис».
На підставі протоколу проведення біржових торгів 24 липня 2013 року між ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська та ТОВ «Солярис» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Мудрецькою І. В. та зареєстровано в реєстрі під № 1245.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.
Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 171, що розташоване, за адресою: АДРЕСА_1 , та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 117, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1245 від 24 липня 2013 року, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ТОВ «Солярис», зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В.
З урахуванням положень частини четвертої статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі № 38/5005/6637/2012 є такою, що набрала законної сили.
Вказане нерухоме житло ТОВ «Солярис» за договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2013 року № 4955, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., було відчужено на користь ТОВ «Тулс».
У подальшому нежитлове приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227 кв. м було відчужено ТОВ «Тулс» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Так, на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2014 року № 413, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходиться 50/100 частини нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу від 31 січня 2014 року № 409, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., ТОВ «Тулс» на користь ОСОБА_5 було відчужено 20/100 частини нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу від 03 лютого 2014 року № 265, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., на користь ОСОБА_5 було відчужено решту 30/100 частини нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Після відчуження ТОВ «Тулс» на користь фізичних осіб частини нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа майна у розмірі 227 кв. м залишилася незмінною.
Незважаючи на те, що нежитлове приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 227 кв. м було неодноразово поділено на частини його площа та загальні технічні характеристики не змінились. Документальне відображення даних про реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру не вказує про створення нової нерухомої речі, оскільки зазначений об'єкт є нерухомою річчю, основною ознакою якої є розміщення на певній земельній ділянці без можливості переміщення, тобто розташування за певною адресою.
Оскільки, спірне нерухоме майно було відчужене, Дніпропетровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 ЦК України.
Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Дніпропетровської області просив:
- витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради 25/100 нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради 25/100 нежитлового приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати від ОСОБА_7 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради приміщення № 171-А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради приміщення № 171-Б, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок позивача. Скасовано заходи забезпечення позову.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що нежитлове приміщення № 171, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227 кв. м, було неодноразово поділено на частини його площа та загальні технічні характеристики не змінились. Документальне відображення даних про реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру не вказує про створення нової нерухомої речі, оскільки відповідно до положень статті 181 ЦК України зазначений об'єкт є нерухомою річчю, основною ознакою якої є розміщення на певній земельній ділянці без можливості переміщення, тобто розташування за певною адресою.
Проте, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки початок перебігу позовної давності є 23 липня 2013 року, коли Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким у задоволенні скарги КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю ДМР» відмовлено і саме з цієї дати Дніпровська міська рада довідалася про порушення свого права.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а викладені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів свідчать про неповне з'ясування ними обставин у справі, що мають істотне значення для її вирішення по суті, внаслідок чого судом безпідставно не застосовано положення статей 387, 388 ЦК України та не захищено майнові інтереси держави в особі Дніпровської міської ради.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції не розглянув ключовий аргумент щодо неможливості обізнаності Дніпровської міської ради про порушення свого майнового права раніше 12 квітня 2016 року, тобто коли її було залучено до участі у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська, що вказує на передчасність висновку суду першої інстанції про пропуск позовної давності.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам прокурора по суті спору та не підтвердили наявності у Дніпровської міської ради права на витребування спірного майна від відповідачів, не навели правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора. Суди не мали права відмовити прокурору у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.
Також судами залишено поза увагою те, що КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю ДМР» є самостійною юридичною особою, яке на власний розсуд здійснює захист своїх прав та інтересів, в тому числі в судовому порядку. Отже, реалізація ним своїх процесуальних прав у справі № 38/5005/6637/2012 не може бути підставою для обмеження права на судовий захист майнових прав Дніпровської міської ради у цій справі. Прокурор звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, а не в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю ДМР» і зазначене підприємство не є учасником цієї справи, тому Дніпровська міська рада не могла дізнатися про порушення свого майнового права раніше 12 квітня 2016 року.
Прокурору та позивачу про незаконність вибуття з володіння територіальної громади міста спірного нерухомого майна стало відомо лише 31 січня 2018 року - з дати винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська.
Судами попередніх інстанцій також було залишено поза увагою те, що Дніпровська міська рада не була стороною правочинів, які супроводжували незаконне вибуття спірного майна з власності територіальної громади міста, у неї були відсутні документи (докази), необхідні для звернення із віндикаційним позовом до суду, а інформація та документи, необхідні для звернення до суду із позовом про витребування такого майна були отримані лише в межах процесуальних заходів, що здійснювалися у справі про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська, учасником якої міська рада стала лише 12 квітня 2016 року.
Прокурор та Дніпровська міська рада у справі про банкрутство були позбавлені права заявити віндикаційний позов до відповідачів, оскільки вони не були боржниками у цій справі. Таке право виникло лише після визнання 31 січня 2018 року первісного договору купівлі-продажу майна від 24 липня 2013 року № 1245 недійсним.
Судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що фактично вибуття спірного майна відбулося поза волею громади міста та внаслідок умисних дій голови ліквідаційної комісії ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська, якого вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 квітня 2016 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК України, тому порушення принципу «належного урядування» у цій справі відсутнє, оскільки з боку органу місцевого самоврядування вживалися всі необхідні та достатні заходи щодо збереження комунального майна та не надавалося згоди щодо його відчуження.
Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради втратила право власності на спірне нерухоме майно безоплатно, за відсутності своєї волі, що безумовно є порушенням її майнових прав, захист яких відповідає критерію «пропорційності» переслідуваних цілей.
Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що відповідачі мають право за рахунок продавців майна отримати компенсацію у зв'язку із витребуванням у них об'єктів комунальної власності, а також про відсутність порушення принципу пропорційності втручання у мирне володіння майном.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою та витребувано її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
18 березня 2020 року справа № 199/3773/18 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3», у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 461/12525/15-ц за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Першої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи:
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ЛКП «Центральне», про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_9 , на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначила необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16), з огляду на положення статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) та від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), які зводяться до того, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, а задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що ця справа містить виключну правову проблему й її вирішення необхідне для чіткого визначення балансу захисту прав попереднього власника і нинішнього власника майна з метою належного захисту права власності.
У справі, яка переглядається, виникли подібні правовідносини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461 /12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).?
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 252, частиною другою статті 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 199/3773/18 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солярис», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра, про витребування майна, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук