01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3498/20 пров. № А/857/1715/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Михальської М. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 300/3498/20 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування рішення головного державного виконавця про накладення штрафу,-
суддя в 1-й інстанції - Григорук О. Б.,
час ухвалення рішення - 24.12.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якому просило визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пищ М. С. щодо винесення постанови від 13 листопада 2020 року ВП №63251680 про накладення штрафу; скасувати постанову від 13 листопада 2020 року ВП №63251680 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу у розмірі 5100 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 13 листопада 2020 року ВП №63251680 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17 скасовано рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №345/4245/17. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20 жовтня 2017 року №3581/108/05/8-17 з урахуванням висновків суду, зазначених у цій постанові. Однак, оскільки позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на даний момент рішення Верховного Суду не виконало, а тому відповідач правомірно наклав на позивача штраф, винісши постанову від 13 листопада 2020 року ВП №63251680. Просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, апелянт подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримує, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17 скасовано рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №345/4245/17. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20 жовтня 2017 року №3581/108/05/8-17 з урахуванням висновків суду, зазначених у цій постанові.
За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо виконання постанови Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №1587-1386/П-03/8-0900/20 від 12 червня 2020 року повідомило про відсутність законних підстав та відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1
30 вересня 2020 року на виконання вказаного рішення Калуським міськрайонним судом в Івано-Франківській області видано виконавчий лист №345/4245/17.
07 жовтня 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63251680 з примусового виконання даного виконавчого листа.
Головне управління Пенсійного фон і України в області листом від 21 жовтня 2020 року №0900-0802-8/19581 повідомлено державного виконавця про те, що рішення суду виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
13 листопада 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв оскаржувану постанову ВП №63251680 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин боржником вищевказаного рішення суду.
Вважаючи вказану вище постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач судове рішення виконав у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 21 жовтня 2020 року №0900-0802-8/19581 було повідомлено державного виконавця. Відтак, суд визнав необґрунтованим винесення постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин рішення суду, скасувавши таку. При цьому, суд зазначив, що вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про накладення штрафу охоплюються вимогами про визнання протиправною та скасування постанови, а тому задоволенню не підлягають.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частини друга та четверта статті 257 КАС України передбачають, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пункт 1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У випадку встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником - юридичною особою рішення суду без поважних причин, він наділений повноваженнями щодо винесення постанови про накладення на такого боржника штрафу.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Стаття 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу зазначених вище норм права можна дійти висновку про те, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України “Про виконавче провадження” можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Також, колегія суддів зазначає, що встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Колегія суддів враховує, що із змісту оскарженої позивачем постанови головного державного виконавця від 13 листопада 2020 року ВП №63251680 вбачається, що така постанова винесена на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, у зв'язку із невиконанням боржником виконавчого листа від 30 вересня 2020 року №345/4245/17.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідним органом ДВС, зокрема головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перед винесенням спірної постанови про накладення штрафу було здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення у виконавчому провадженні №63251680, як цього вимагає стаття 63 Закону України “Про виконавче провадження”, та обґрунтовано відображено реальний стан виконання.
Зміст цієї постанови старшого державного виконавця вказує на те, що головним державним виконавцем не з'ясовано стану фактичного виконання виконавчого листа та причини (поважність) невиконання рішення суду боржником. Зокрема державний виконавець фактично посилається на ту обставину, що: «стягувачем повідомлено, що рішення боржником не виконано».
Разом з тим, як встановлено судом вище, постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17, яка набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20 жовтня 2017 року №3581/108/05/8-17 з урахуванням висновків суду, зазначених у цій постанові.
За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо виконання постанови Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №1587-1386/П-03/8-0900/20 від 12 червня 2020 повідомило про відсутність підстав та відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки довідка про розмір грошового забезпечення, видана Ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області від 20 жовтня 2017 року №3581/108/05/8 на виконання постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2017 року у справі №809/793/17 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №876/9010/17 втратила чинність в зв'язку з виготовленням та направленням Ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області нової довідки від 20 березня 2018 року №1317/8-18 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 12 червня 2020 року повторно розглянуло заяву ОСОБА_2 про перерахунок його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20 жовтня 2017 року №3581/108/05/8-17 з урахуванням висновків суду, зазначених постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17.
Враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 20 жовтня 2017 №3581/108/05/8-17 з урахуванням висновків суду, зазначених постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №345/4245/17, вказане свідчить, що позивач судове рішення виконав у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 21 жовтня 2020 року №0900-0802-8/19581 було повідомлено державного виконавця (а.с.12-14).
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів не вбачає факту невиконання позивачем рішення суду без поважних причин, оскільки матеріалами справи стверджується факт вчинення позивачем дій на виконання рішення суду.
При цьому, аналізуючи вимоги апеляційної скарги можна дійти висновку, що скаржник фактично не погоджується з діями та рішенням позивача за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії, що може бути підставою для його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Однак, у даному випадку апелянтом під час розгляду справи жодним чином не доведено та не обґрунтовано яким чином оскаржуване рішення суду першої інстанції впливає на його права і обов'язки, і яким чином скасування рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року і, відповідно, відновлення дії постанови про накладення штрафу від 13 листопада 2020 року ВП №63251680, складеної та підписаної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Пищ М. С., може поновити порушені права скаржника.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 300/3498/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року.