про відмову у відкритті апеляційного провадження
01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 463/8884/20 пров. № А/857/1229/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Пліша М. А.
суддів -Гінди О. М.
Большакової О. О.
перевіривши апеляційну скаргу громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2020 року у справі № 463/8884/20 за адміністративним позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про примусове видворення іноземця, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 27 січня 2021 року за допомогою електронних засобів зв'язку на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1< Список >
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване, тим що відповідач українською мовою не володіє, а зміст судового рішення та його переклад на арабську йому не надавався.
Крім того, апелянт зазначає, що оскільки йому не надано належний переклад рішення суду він не знавта, не міг знати, що для оскарження рішення надається 10 днів. Також, зазначає, що йому не надано правової допомоги в судовому засіданні, таким чином на момент розгляду справи не було кваліфікаційного представника, що міг би надати пояснення доводів, на підставі яких грунтувалось рішення про примусове видворення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Згідно матеріалів справи оскаржене судове рішення проголошено 22.09.2020. У зазначеному рішенні роз'яснено порядок і строк його оскарження.
Апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 29.12.2020, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 288 КАС України, останній день строку на подання апеляційної скарги - 02.10.2020.
Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Півень проти України" Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Враховуючи наведене, зазначені у клопотання причини пропуску строку є безпідставними, адже згідно журналу судового засідання від 22.09.2020 та оскаржуваного судового рішення від 22.09.2020 засідання проводилося за участю перекладача Базиляк Л.В., відтак відповідачу було належним чином роз'яснено порядок і строки оскарження рішення Личаківського районного м. Львова від 22 вересня 2020 року.
Отже, враховуючи значний проміжок часу за спливом якого було оскаржене судове рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для поновлення строку немає.
Тому, строк на апеляційне оскарження пропущений без поважних причин.
Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи наведене, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 вересня 2020 року у справі № 463/8884/20 за адміністративним позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про примусове видворення іноземця, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач М. А. Пліш
судді О. М. Гінда
О. О. Большакова